рази частіше, ніж чоловіки (відповідно в 50,5% і 26,3% випадків). Конкуренція між працівниками як стимул до розвитку здібностей до праці отримали позитивну оцінку у 84,2% респондентів (29,7% чоловіків і 54,5% жінок). При цьому у безробітних з терміном менше 4 місяців позитивних виборів було в 4 рази більше, ніж у групи з терміном більше 18 місяців (відповідно 40,0% і 11,8%).
Готовність до зміни свого професійного профілю висловили 71,1% респондентів, що свідчить про можливість застосування цього запобіжного попередження і ліквідації таких негативних наслідків безробіття, як знецінення наслідків навчання і втрата кваліфікації. Найменшу готовність до перенавчання висловили довго безробітні - 9,2%. У той же час серед тих, хто не може знайти роботу менш 4 місяців таких виявилося 31,3%. Ці результати було б достатньо важко пояснити, якщо не взяти до уваги той факт, що найбільшу активність в пошуку роботи, в тому числі і шляхом перепідготовки, проявляють безробітні з невеликим періодом незайнятості (менше 4 місяців). У цій групі звільнилися за власним бажанням 27,6% (з 249 респондентів, що становить 65,5% від загальної кількості опитаних) і мають вищу і середню професійну освіту 38,7% із загальної кількості опитаних. При цьому велику готовність виявляють жінки - 48,2% проти 22,9% чоловіків.
Можливості вибору місця роботи за останні 5 - 7 років зменшилися у 53,4% опитаних респондентів, не змінилися - у 25,8% і збільшилися тільки у 20,8% (в основному за рахунок групи респондентів з вищою і середньою професійною освітою, що склали 17,6% від загальної кількості опитаних).
Певний інтерес представляє розподіл відповідей на питання про те, чи є трудова діяльність єдиним джерелом доходу. 90,3% респондентів відповіли ствердно. Однак в ході дослідження намітилася тенденція зменшення таких відповідей залежно від тривалості безробіття. Безробітні зі стажем менше 4 місяців в 42,9% випадків дали ствердну відповідь. Непрацюючі від 4 до 8 місяців - в 22,6%. І тільки 11,6% тривало безробітних вважають працю єдиним джерелом доходу. Цю ситуацію можна пояснити тим, що відбувається перетікання частини безробітних, особливо тривалий час, у тіньовий сектор економіки. Розвивається соціальне утриманство і трудова апатія. Саме на запобігання цих негативних процесів у соціальній сфері треба спрямовувати зусилля служб зайнятості.
На цьому тлі не здається чимось незвичайним погіршення фізичного і душевного самопочуття (відповідно у 49,5% і 78,9% опитаних). Найбільше кількість з цього числа респондентів перебуває в групі з періодом безробіття до 4-х місяців (45,1% і 41,3% відповідно). Причому фізичне і душевне самопочуття більшою мірою погіршується у безробітних, які мають сім'ю. Крім того, простежується певна залежність між душевним самопочуттям і рівнем освіти. З 286 респондентів, у яких самопочуття погіршилося, 67,5% мають середню освіту, 16,4% - вищу і 16,1% - неповну середню та початкову професійну.
Безробіття в якості причини збільшення злочинів, скоєних з корисливою метою, назвали 87,6% опитаних. Серед них виявилося 38,1% чоловіків і 61,9% жінок. Ці дані можна порівняти з офіційною статистикою. Із загальної чисельності засуджених працездатні особи, що не працювали і не навчалися, склали 43,6% (на 01.01.97). За злочини проти власності засуджено 55,2% (11 825 осіб) від загального числа вчинили злочини. Частка молоді до 30 років - 54,9%. 68,8% від цієї кількості засуджено за злочини проти власності [1].
А ось як розподілилися відповіді на питання про те, як зміниться ставлення респондентів до праці, якщо їхнє матеріальне становище погіршиться (невиплати, низький рівень заробітної плати і т.д.). Трудитися активніше будуть 60,8% респондентів (10,8% мають вищу освіту, 71,0% - середню; 33,8% - чоловіки і 66,2% - жінки), працювати як і раніше збираються 26,3% опитаних; 22,0% - вищу освіту, 62,0% - середню, 39,0% - чоловіки і 61,0% - жінки), а 12,9% знизять свою трудову активність (38,8% з вищою освітою 57,1% - середньою освітою; 32,7% - чоловіки і 67,3% - жінки).
Для аналізу можливих наслідків безробіття велике значення має відношення респондентів до використання часу, що з'явився в результаті втрати роботи. Як показало дослідження, переважна більшість безробітних використовують з'явилося час для пошуку нової роботи (89,2%), знаходяться на перенавчанні 8,7%, підвищують рівень освіти 13,7%, відпочивають 18,2% респондентів. При цьому активність в пошуку роботи з використанням всіх можливостей проявляють 70,8% опитаних безробітних, сподіваються на допомогу служби зайнятості - 25,3%, перестали шукати роботу 3,9% респондентів. Спостерігається цікава тенденція. Зі збільшенням тривалості безробіття зменшується кількість тих, хто сподівається на допомогу служби зайнятості (Від 44,8% в першій групі, до 6,3% - в останньої). Найбільше число пересталидавати шукати роботу - 2,1% - це довго безробітні. Причому у респондентів з вищою і середньою освітою активність пошуку роботи вище, ніж у інших. В цілому більшість безробітних вважають, що зі збільшенням тривалості безробіття їх знання та навички погіршуються. При цьому відповіді розподілені рівномірно між представниками, мають різні рівні освіти. Це підтверджує наші висновки про негативний характері тривалої безробіття та її негативний вплив на професійний рівень безробітних.
Погіршення свого матеріального становища відзначили 81,3% респондентів. І це на тлі і без того гнітючого матеріального становища більшості сімей безробітних, коли середньомісячний дохід на одного члена сім'ї становить: до 100 рублів - у 18,4% опитаних, від 100 до 300 - у 42,6% і від 300 до 500 - у 23,9%. Тобто понад 61% безробітних отримують дохід, не перевищує величину прожиткового мінімуму, який становив 362 рубля за станом на 01.04.98 [2].
Представляється цікавим порівняти отримані результати з результатами подібних досліджень, що проводилися у минулі роки. Наприклад, анкетне соціологічне опитування представницької групи безробітних Санкт-Петербурга, проведений в 1995 р. М. Гильдингерш і Г. Гендлер, дозволив виявити, як громадяни оцінюють соціальні наслідки безробіття. "Розподіл відповідей на запитання "Чи бачите ви якісь позитивні сторони безробіття?" склалися таким чином: значна частина респондентів (41,3%) відповіли негативно, інші вбачають деякі позитивні сторони безробіття: 14,8% " [3]. Ці дані свідчать про певні закономірності в оцінці безробітними наслідків безробіття. Протягом останніх 4 років зберігається негативне ставлення до безробіття як соціально-економічного явища, що дозволяє говорити про збереження напруженої ситуації на регіональних ринках праці. Таким чином, можна говорити про певної закономірності отриманих результатів. Однак в Омській області один з найнижчих показників рівня безробіття серед регіонів Західного Сибіру, ​​що і пояснює більш високий відсоток позитивних відповідей на питання негативних наслідки безробіття. Дійсно, чисельність офіційно зареєстрованих безробітних по відношенню до економічно активного населення складає в Омській області 2,1%, що на 0,4% нижче, ніж по Росії в цілому. Ці тенденції підтверджуються результатами моніторингів ринку праці Омської області, які регулярно проводяться комітетом праці та зайнятості населення адміністрації Омської області [4].
Враховуючи стурбованість зайнятого населення потенційної можливістю втратити роботу, а також на підставі проведеного дослідження можна прийти до висновку, що в цілому в суспільстві склалося розуміння безробіття і ясне усвідомлення її соціальних наслідків.
Список літератури
Омський обласний статистичний щорічник. Омськ: Омський обл. Комітет держ. стат., 1996. 218 с.
Про соціально-економічне становище Омської області за січень - Березень 1998 року: Стат. Сб Омськ: Омський обл. Комітет держ. стат., 1998. 161 с.
Гендлер Г., Гильдингерш М. Соціальні наслідки безробіття// Людина і праця. 1996. No 3....
