го, наскільки точно враховані і використані ці психологічні фактори, все більше залежить рівень загальної компетентності і тим самим результативності управлінського рішення.
Оскільки розвиток в будь-якій області завжди є поява нового, невідомого раніше, то використання відпрацьованої склалася стандартної техніки в процесі управління не виключає, а передбачає і вимагає новаторського підходу, систематичної перевірки прийнятності сформованих методів і виявлення нових можливостей. Рішення завжди вимагає евристичного підходу, тобто новаторського пошуку, наукової інтуїції, творчого ставлення.
Використання стандартизованого підходу до вироблення рішень саме по собі включає В«СтандартнуВ» завдання пошуку нових, поки нестандартних ідей, систем, методів і процедур.
Чим більше досвід і освіченість керівника, тим глибше він розуміє процеси, що відбуваються, тим точніше його рішення і вище результати.
Крім освіченості керівника, важливу роль при виборі рішення грає тверезість і урівноваженість його оцінок і суджень, яка виробляється досвідом роботи.
Сучасна науково-психологічна революція певною мірою є і революцією в техніці управління людьми. Високоосвіченою людиною не можна керувати так само, як і малоосвіченим. Підвищилося значення морально-етичних категорій у управлінському рішенні. Велику роль для виробництва стала грати виховна робота, і керівники поставлені перед необхідністю враховувати у своїх рішеннях морально-політичні наслідки технологічних і економічних змін.
Системні дослідження - метод не тільки вивчення та контролю процесів у керованих об'єктах, але і вироблення управлінських рішень.
Для обробки і відомості воєдино всієї інформації керівник усе частіше вдається до системного аналізу, який дозволяє визначити тенденції розвитку і їх альтернативи в разі різних зовнішніх впливів на об'єкт. Визначаючи оптимальний варіант рішення, керівник завжди, свідомо чи стихійно, користується тією чи іншою моделлю керованого процесу, побудованої за законами системних досліджень.
Оптимізація рішення означає такий розподіл вигоди, яке найкращим чином відповідає інтересам системи в цілому.
Оптимізація рішення досягається його систематичної коригуванням.
Високий ступінь оптимізації рішення практично не здійсненна ніякими іншими методами, крім системних досліджень.
Системний підхід дозволяє на основі знань про керований процесі побудувати його модель, вивчити на ній поведінку об'єкта і таким шляхом визначити найкращий спосіб дій (стратегію і тактику).
Моделювання в широкому сенсі не є щось нове і незвичайне. Будь роздум є вже початок В«МоделюванняВ»: у свідомості виникає образ об'єктивного процесу у вигляді його логічної схеми. Системний аналіз впорядковує цей роздум, дає йому математично-логічний апарат, систематизує процедуру вироблення рішень.
Будуючи модель для вирішення організаційних і соціально-психологічних завдань, використовують логічні і графічні форми, тобто роблять словесний опис, яке в існуючій адміністративній практиці іменують доповідної або службовою запискою, або викреслюють організаційну схему.
У системних дослідженнях процес вирішення розчленовується на шість етапів:
1. постановка задачі;
2. побудова моделей;
3. знаходження рішень за моделями;
4. перевірка рішення на моделі;
5. подальша коректування рішення (Підстроювання);
6. реалізація рішення.
Постановка завдання означає виявлення ентропії на основі зібраної про об'єкт інформації. Потрібно відповісти на питання: яка проблема існує, що заважає розвитку, в чому недосконалості колишнього нього режиму. Для переходу від вивчення до вироблення рішення використовуються методи прогнозування. До них відносяться складання В«сценаріюВ», В«дерева можливих ключових подій В»іВ« дерева цілей В».
Побудувати модель - значить створити документ, що фіксує стан досліджуваного процесу у вигляді формули з використанням символів, графіка або схем. Модель суспільства або його частин (Окремих трудових колективів) являє собою зображення (графічне, словесно-логічне), символічне
Соціальної структури, формальних і неформальних груп, взаємодіючих один з одним на тлі соціально-економічних умов та інформаційної обстановки.
Головне значення моделі полягає в тому, що вона дозволяє наочно уявити фронт робіт.
Знайти рішення за допомогою моделі можна шляхом підстановки різних чисельних або логічних величин в керовані змінні. Отримані результати зіставляють і таким чином.
Якщо результат не можна виразити у вигляді безперервного ряду змінних чисельного або графічного виду, тоді підставляють випадкові числа або умови. Підстановка випадкових величин є метод проб і помилок. Його називають методом ітерації, або методом Монте-Карло.
Надійність методу Монте-Карло залежить від точності і досконалості моделі і способів її перевірки.
Перевірка рішення - по суті є ті ж дії за допомогою моделі, підлеглі мети з'ясувати як себе В«проявитьВ» обраний варіант. Перевірка може змусити переглянути прийняте рішення, тоді ця операція як би пристрастився в попередню.
Рішення, отримане на моделі, ефективно тільки в межах коливань змінних, які не виходять за якісь крайні величини, які визнаються найбільш імовірними. У цих межах рішень, і перевірка моделі.
Якщо ж змінні або співвідношення між ними відхиляються далі меж, які були прийняті і перевірені як найбільш вірогідні, модель вирішення перестає бути придатною, рішення на її основі опиниться помилковим. Якщо процедура корегування або підстроювання рішень закладається в тій чи іншій мірі в саме рішення, це значно підвищує його компетентність.
Список використовуваної літератури
1. Секрети вмілого керівника/сост. І.В.Ліпсіц. - М., Економіка, 1991.
2. Міхєєв В.І. Соціально-психологічні аспекти управління. Стиль і метод роботи керівника. М., 1975.
3. Сидоренко Є.В. Методи математичної обробки. Санкт-Петербург, 1996.
4. Актуальні проблеми управління. Під ред. В.Г. Шоріна, 1972.
5. Дейнеко О.А. Комплексна раціоналізація управлінського апарату. 1982.
6. Г. Емерсон. 12 принципів продуктивності. 1987.
7. Ф.Ф. Аунапу. Методи підбору та підготовки кадрів керівників виробництва. 1971.
