бачати виділення фінансових коштів для вирішення житлової проблеми;
3) в процесі розв'язання задачі слід забезпечити взаємозв'язок оптимізації посівних площ і поголів'я тварин (з розробкою збалансованих раціонів годівлі). Важливо, щоб оптимальна структура кормовиробництва забезпечувала раціональне годування в розрізі кожного виду і статево-віковою групи тварин. В цьому плані в моделі необхідно ретельно враховувати можливість комерційних операцій по кормах з іншими сільгосппідприємствами, а також з різними об'єктами переробної сфери АПК (наприклад, по постачанню відвійок, замінника незбираного молока (ЗНМ), комбікорми, жому, м'ясо-кісткового борошна, барди);
4) при обгрунтуванні обмежень на розміри галузей слід враховувати, якою мірою склалася спеціалізація господарства відповідає його природно-економічним умовам. При цьому в рослинництві звертають увагу на особливості сівозмін, а в тваринництві - на потужність ферм з урахуванням наявності скотомест. На підставі технологічних вимог вводяться пропорції як між групами галузей, так і між окремими з них;
5) важливою передумовою для оптимального функціонування сільгосппідприємства є створення необхідної технічної бази. Оскільки матеріальні ресурси кожного господарства неоднакові, то необхідно записувати обмеження по формуванню основних виробничих фондів головних галузей (рослинництва, скотарства, свинарства). Таким чином, буде враховано пріоритетний розвиток тих з них, на які буде потрібно менше фінансових коштів. Матеріально-технічна база формується за рахунок інвестицій, які фінансуються;
а) шляхом власних коштів (прибуток, амортизаційні відрахування, грошові надходження від реалізації вибулого майна). Головне джерело - це прибуток, частина якого можна направляти на інвестиції в складі фонду накопичення. Крім того, потрібно використовувати для цих цілей амортизаційні відрахування, причому в умовах негативного впливу інфляції на відтворення основного капіталу доцільно застосовувати метод прискореної амортизації;
6) шляхом фінансової допомоги за рахунок коштів республіканського і місцевого бюджетів на поворотній та безоплатній основі. Ефективність таких вкладень досягається застосуванням адресних інвестиційних вливань в окремі виробництва, пайовою участю держави в конкретних програмах, пріоритетним фінансуванням передових технологій;
в) за рахунок банківських кредитів з урахуванням їх відсоткових ставок,
г) шляхом приватних вливань (від населення та юридичних осіб) за такими напрямами, як авансова оплата споруджуваного житла, застосування облігаційних позик та ін;
д) за рахунок залучення іноземного капіталу у вигляді внеску в акціонерний капітал реформуються підприємств, вкладень у цінні папери, лізингових кредитів і т.д.
Приблизне співвідношення виділених джерел інвестицій для підприємств таке: власні кошти - 40 - 60%, банківські кредити - 5 - 10%, приватні - 5 - 10%, іноземні - 10 - 15%, бюджет-25-30%.
Таким чином, в ЕММ слід передбачити взаємозв'язок між фінансовими обмеженнями (по прибутку і по формуванню фондів). Однак так як фонди підприємства створюються протягом всього прогнозного періоду, то потрібно, щоб головне джерело їх надходження (Прибуток) визначався не лише на останній рік, але і за весь період. Допускаючи рівномірне формування прибутку від вихідного до кінцевого році, можна врахувати її середньорічну подвоєну цифру, що дорівнює сумі фактичної і прогнозної, визначається за результатами вирішення економіко-математичної задачі;
6) в моделі передбачаються доцільні варіанти розподілу товарної продукції. Мова йде про те, що формування ринкового середовища в сфері збуту підштовхує до пошуку вигідною реалізації по різних каналах, включаючи обов'язкове виконання договірних поставок. По окремих продуктах підприємства будуть зацікавлені у виконанні державного замовлення (за цін, авансових дотацій і т.д.).
На критерій оптимальності даної завдання мало вплив стан економіки. На нинішньому етапі найбільш прийнятними є:
а) максимум прибутку;
б) мінімум витрат,
в) максимум вартості кінцевої продукції за вирахуванням частини її, необхідної для отримання прибутку з метою виплати певної суми кредиту і відсотків по ньому.
В силу багатокритеріального характеру сільгоспвиробництва частина можливих критеріїв можна записати у вигляді окремих обмежень [5]. Так, запис взаємопов'язаних співвідношень по прибутку і основних виробничих фондів припускає, що при вирішенні ЕМЗ в першу чергу будуть вибиратися для перспективного розвитку як болеe прибуткові, так і менш фондомісткі галузі. Розглядаючи сільгосппідприємство як складну систему, можна розчленувати її на ряд елементів (кооперативи, ділянки, орендні колективи), що володіють власними ресурсами: земля, праця, корми, фонди та ін Так як ресурси в них не пропорційні один одному, то оптимальна програма для одного підрозділу не підходить до іншого. Причому приватне рішення по кожному елементу в сумі не дає оптимального проекту для системи в цілому. Це означає, що збалансована програма розвитку сільгосппідприємства може бути неоптимальною для окремих з його підрозділів.
Отже, щоб отримати перспективний проект об'єкта, враховує особливості його елементів, необхідно вирішити ЕМЗ, кожен підрозділ буде представлено окремим блоком. У цих умовах обмеження по основним ресурсів записуються в розрізі наявних формувань. Крім того, необхідно передбачити:
а) детальний облік пропозицій по доцільному обсягом, напрямками, маршрутами прийнятих і переданих ресурсів, що дозволить при вирішенні ЕМЗ знайти оптимальні комерційні взаємозв'язку, що лежать в передбачуваних межах від мінімуму до максимуму;
б) відображення у фінансовому блоці моделі здійснюваних операцій, що дозволить налагодити дієвий господарський розрахунок у взаєминах між підрозділами.
Модель містить наступні Обмеження:
по використанню сільськогосподарських угідь;
по використанню трудових ресурсів;
по використанню кормів;
по добавкам кормів в раціонах тварин;
за обсягом одержуваних, переданих і покупних кормів;
по балансу поживних речовин;
за вмістом поживних речовин у добавках кормів для окремих видів тварин;
за розмірами рослинницьких і тваринницьких галузей;
по подвоєною прибутку;
по формуванню ОПФ;
з розподілу товарної продукції;
за ринковою продажу та виконанню договірних поставок;
по сумі позикових коштів;
Цільовою функцією може бути максимум вартості товарної продукції за вирахуванням виплати кредиту і відсотків.
Модель Ленькова І.І. програми розвитку кооперирующихся с/г підприємств [6].
Корінний завданням вдосконалення виробничих відносин в агропромисловому комплексі є підвищення ефективності виробництва, створення передумов для функціонування всіх видів підприємств в умовах самоокупності та самофінансування. Механізм ринкових відносин поставить всі підприємства перед необхідністю вміло використовувати досягнення інших формувань, буде підштовхувати їх до налагодження взаємовигідних кооперативних зв'язків. Кооперування виробництва припускає налагодження і розвиток виробничих зв'язків всіх видів підприємств і кооперативних утворень, створення виробничо-господарських комплексів, діяльність яких забезпечить досягнення найвищої ефективності кожного з партнерів.
Цілям обгрунтування узгодженої програми розвитку кооперирующихся сільськогосподарських підприємств в найбільшій мірі відповідають можливості економіко-математичних методів і ЕОМ. Виконання цієї роботи має базуватися на таких основних положеннях.
Кількість і характер виробничих об'єднань по сільському господарству в адміністративному районі залежить від числа підприємств в районі, їх розташування та компактності території, рівня кооперування виробництва, стану доріг і комунікацій, характеру і змісту склали...
