вку і т.д. В довгостроковій перспективі це сприяє досягненню більшої збалансованості структури робочих місць і структури робочої сили. У той же час збільшення допомог по безробіттю та терміну їх виплати сприяє зростанню чисельності безробітних і підвищенню рівня безробіття. Інструментом вирішення цієї проблеми є державні інвестиції в інфраструктуру ринку праці (Розгортання різноманітних систем перепідготовки кадрів, підвищення їх професійної та географічної мобільності, удосконалювання інформації про вакансіях і т.д.). У короткостроковому періоді фінансування програм по регулюванню зайнятості може збільшити навантаження на державний бюджет, проте вже в середньостроковій перспективі це буде сприяти зниженню природного рівня безробіття.
2) Стійкість (жорсткість) заробітної плати породжує "безробіття очікування ". Безробіття очікування виникає в результаті перевищення рівня реальної заробітної плати над її рівноважним значенням.
"Жорсткість" заробітної плати призводить до відносної недостачі робочих місць: працівники стають безробітними тому, що при даному рівні заробітної плати пропозиція праці перевершує попит на працю , і люди просто "очікують" можливості отримати роботу за фіксованою ставкою оплати.
Реальна заробітна плата w /p
Рівноважна ставка заробітної плати
S L (пропозицію праці)
Стійкий рівень заробітної плати
D L (попит на працю)
L (зайнятість)
L 1 L 2
Безробіття очікування
"Застигання" ринку праці в нерівноважному стані пов'язане з:
1) законодавчим встановленням мінімуму заробітної плати, яке обмежує її вільні коливання. Обмежує вплив мінімуму заробітної плати виявляється тим більш значним, чим вища питома вага молоді, жінок, осіб малокваліфікованої праці в складі робочої сили, так як для цих категорій зайнятих рівноважна ставка заробітної плати нижче законодавчо встановленого мінімуму;
2) фіксацією рівня заробітної плати в колективних договорах з профспілками та індивідуальних трудових угодах;
3) незацікавленістю фірм у зниженні рівня заробітної плати через ризик втрати кваліфікованої робочої сили, збільшення загальної плинності кадрів, зниження продуктивності праці, трудової дисципліни й обсягу прибутку.
Рівень безробіття різний у різних демографічних групах. Зокрема, рівень безробіття серед молоді значно вища, ніж в інших вікових групах.
Тенденція до збільшення природного рівня безробіття в довгостроковому періоді пов'язана з:
1) збільшенням частки молоді у складі робочої сили;
2) збільшенням частки жінок у складі робочої сили;
3) більш частими структурними зрушеннями в економіці. Закон Оукена пов'язує коливання рівня безробіття з коливаннями ВНП:
Y - Y *
= - b (u-u * )
Y *
де Y - фактичний обсяг виробництва,
Y * - потенційний ВНП,
і - фактичний рівень безробіття,
і * - природний рівень безробіття,
b - емпіричний коефіцієнт чутливості ВНП до динаміки циклічного безробіття.
Якщо фактичний рівень безробіття вище природного на 1%, то фактичний обсяг виробництва буде нижче потенційного на b %.
Коефіцієнт b встановлюється емпіричним шляхом і різний у різних країнах. Нерідко його значення потрапляють в інтервал від 2 до 3, що свідчить про значні втрати ВНП, викликаних циклічної безробіттям.
Якщо фактичний рівень безробіття не змінився по відношенню до показника попереднього року, то темп зростання реального ВНП становить 3% в рік. Цей темп обумовлений приростом населення, нагромадженням капіталу і науково-технічним прогресом, при кожному збільшенні рівня безробіття на один відсоток (по відношенню до показника минулого року) темп зростання реального ВНП знижується на 1%.
В умовах наближення до економічного потенціалу виникає відома альтернатива між ростом зайнятості - з одного боку, та зростанням рівня інфляції - З іншого. Збільшення зайнятості і зниження безробіття супроводжується зростанням інфляції попиту, так як в економіці постійно зменшується обсяг невикористаних ресурсів і розширювати виробництво припадає за рахунок "Переманювання" ресурсів від однієї фірми до іншої, з однієї галузі в іншу, шляхом підвищення ставок заробітної плати і цін на інвестиційні товари. Зниження рівня інфляції попиту може бути досягнуто тільки шляхом обмеження зайнятості і збільшення безробіття. Це означає, що в короткостроковому періоді між рівнями інфляції і безробіття виявляється зворотна залежність, обумовлена ​​як крива Філліпса (Phillips curve).
У будь момент часу уряд, що управляє сукупними витратами, може вибрати на кривій Філліпса певну комбінацію рівнів інфляції та безробіття для короткострокового тимчасового інтервалу. Цей вибір залежить від очікуваного темпу інфляції: чим вище очікувана інфляція, тим вище розташовується крива Філліпса. Вибір економічної політики в цьому випадку утруднюється, оскільки фактичний рівень інфляції буде вищим для будь-якого рівня безробіття.
Потоки, запаси, витоку, ін'єкції в моделі
макроекономічного кругообігу
Макроекономічні моделі являють собою формалізовані (Логічно, графічно і алгебраїчно) описи різноманітних економічних явищ і процесів з метою виявлення функціональних взаємозв'язків між ними. Будь-яка модель (теорія, рівняння, графік і т.д.) є спрощеним, абстрактним відбитком реальності, так як все різноманіття конкретних деталей не може бути одночасно прийнято до уваги при проведенні дослідження. Тому жодна макроекономічна модель не абсолютна, не вичерпна, не всеосяжна. Вона не дає єдино правильних відповідей, адресованих конкретним країнам у конкретний період часу. Однак за допомогою таких узагальнених моделей визначається комплекс альтернативних способів управління динамікою рівнів зайнятості, випуску, інфляції, інвестицій, споживання, процентних ставок, валютного курсу та інших внутрішніх (ендогенних) економічних змінних, ймовірнісні значення яких встановлюються в результаті рішення моделі. В якості зовнішніх (екзогенних) змінних, величина яких визначається поза моделлю, нерідко виступають основні інструменти фіскальної політики уряду і монетарної політики Центрального банку - зміни у величинах державних витрат, податків і грошової маси.
Забезпечувана за допомогою моделей багатоваріантність способів вирішення економічних проблем дозволяє домагатися необхідної альтернативності і гнучкості макроекономічної політики. Використання макроекономічних моделей дає можливість оптимізувати поєднання інструментів бюджетно-податкової, кредитно-грошової, валютної та зовнішньоторговельної політики, успішно координувати заходи уряду і Центрального банку по управлінню циклічними коливаннями економіки. Найбільш перспективними з цієї точки зору є моделі, що враховують динаміку інфляційних очікувань економічних агентів. Їх використання в макроекономічному прогнозуванні дозволяє знизити ризик виникнення феномена несподіваної інфляції, яка надає найбіл...
