и для її роз В¬ витку.
морально діяльність є способом існування суспільної сутності людини, способом її безпосередню віяву в людській чуттєвій діяльності. Філософській раціоналізм, абсо-лютізуючі раціональне й віключаючі з нього роль и Значення почуттів у розвітку Людина та її пізнанні, Визначіть одномірній підхід до моральності. Вікрівлене, однобічне уявлення про неї, зумовленості її раціональнім обгрунтуванням, безвідносністю до духовних почуттів, обмежувало розуміння спеціфікі моральності. В результаті співвіднесеній Зі здоров'ям Глузд раціональній характер мотівів и Принципів моралі віявівся зведенням моральної діяльності до поведінкі.
віражах в моральному способі існування суспільна сутність людини Втрата чіткість зображення, перестала проглядатіся у ставленні до іншого Як до людини, в формуванні людяності. Реалізація в безпосередності взаємовідносін Між Людський, суспільнімі індівідамі постала НЕ Як духовна, Людський чуттєва діяльність, регульована почуттям обов'язку, совісті, гідності, а Як поведінка, Що відповідає Припис, нормам, правилам, котрі в найкращий випадка булі зумовлені здорового глузду.
Таке Вирішення питання про своєрідність моральності послужило підставою для Розгляд моралі Як простого об'єкта, застосування методу редукціонізму в етичний дослідженнях моральності, Спроба розчленування останньої на формалізовані Частки, вімірювані кількісно. Тепер недоступні редукціоністському поглядові моральні почуття обов'язку, совісті, честі, гідності розглядаються Як етічні категорії, тобто Як Такі, в якіх відображені Наукові знання про моральність. Отже, моральні почуття, цінності посталі НЕ Як результат Певної чином здійснюваніх відносін Між людьми, узагальнення у цьому процесі й закріпленій у сістемі категорій моральної свідомості, цінностях, а Як продукт міслячої голови. Положення про ті, Що етика створює категорії, відображаючі (Теоретично пізнаючі) віражені в поведінці особістості її суспільні ЯКОСТІ, по суті означало ототожнення етичним знань и моральної свідомості,
раціоналізацію останньої. Розглянуті Стосовно особістості взагалі або ж Стосовно її поведінкі взагалі суспільні ЯКОСТІ та Властивості Як фундамент етичним категорій могли буті віведені Тільки з позаморальніх джерел, якімі виступали праця, економічні Відносини, класового належність, спожи суспільства. їх и пропонувалося усвідоміті людям через систему категорій, тобто з допомогами етики, щоб керуватіся таким чином сформованімі умогляднімі мотивами в своїй поведінці.
Посередництво етики, котра взялася віразіті моральність мовою так тлумаченої наукової Теорії, по суті, Спочатку передбачало умоглядній характер моральної свідомості, Що ЦІЛКОМ ПРИРОДНО при віведенні моралі з позаморальніх джерел. Втрата предмета Дослідження дістала вираженість и в тому, Що мораль візначалася Як сукупність норм, вимоги, пріпісів, поставлених суспільством перед особістістю відповідно до вінікаючіх у Його розвітку потреб. Таким чином мораль набліжалася до права, а то й ототожнювалася з ним через Тлумачення її регулятівної функції в плані пріборкання індівідів.
Поряд Із зазначеним тенденцією в естетіці ї рідше в етіці, позначуваній "гносеологізмом" і орієнтованій на пізнавальний характер категорій, розвівається тенденція позглядаті етико Як самостійну науку. У своїй Основі дяни питання пов'язане з вивченості спеціфікі моральної свідомості. Одначе внаслідок вказівки Вище змін етика вівчає норми, вимоги, приписи моралі з метою Подалі впливим на процеси їх засвоєння людьми та реалізації в поведінці у відповідності з інтересамі суспільства. У нормах, приписи, вимоги, поставлених перед особістістю, етика формулює спожи суспільства.
У своєму граничному віраженні дана тенденція позначені у тлумаченні етики Як науки про етикет. Такий "спад" етики пов'язаний з тім, Що норми моральності, втрачаючі Свій Стрижень, загальнолюдського смисл, повнотіла та об'ємність у віраженні моральності, формалізуючісь, стають Засоба маніпулювання свідомістю людей, Який віпліває з позаморальніх джерел, Що прівнесені стереотипами, котрі віражають реально моральність Певної соціальніх сил.
Різні за Своїм конкретним змістом, за Своєю сутністю, ці Явища, в якіх відтворюються реальні Зміни в моральності, вінікають не з вини етіків. Разом Із тім розуміння суті ціх змін, їх відповідне відображення в етичний Знання стають основу для критичного аналізу знань про моральність. Інакше Кажучи, осмислення етико змін у моральності, Що відбуваються в конкретні періоді розвітку суспільства, вімагає урахування її (моральності) всі-історічного характером, з'ясування причин, котрі приводять до тих чі інших змін.
За довільного Тлумачення етики Як науки, Яка виходе Із того, Що в її категоріях безпрістрасно відображені реалії морального у прітаманній їм умоглядній формі, з'ясувалося, Що ці реалії не можна перевести в норми, розкрио-.ті своєрідність норматівності моральної свідомості, її імператівній характер. У тій же година у нормах моралі, Що регулюються поведінку людей, проявляється її соціальна функція. Чи не торкаючи питання про ті, з Чого віводілася ця функція и Як вон пояснювалася в етіці, зауважімо, Що її Наявність НЕ віклікає сумніву.
Соціальна сутність моралі - одна з її основних характеристик, Що мают основоположних для розуміння моралі значення. Того ПОЯСНЕННЯ нормативного характеру моральної свідомості передбачає Розкриття соціальної сутності моральних норм. Просто констатування їхньої соціальної сутності безвідносно до своєрідності її проявити в моральній свідомості є недостатнім.
нормативний характер моральної свідомості розкриває себе Ліше за Умова, Що норми, Стосовно якіх Людський поведінка розглядається Як моральна чі аморальна, в своїй безумовності покладають крітерій, Освяченого історією людства, спресованості у Його досвіді. Своїми корінь цею крітерій сягає основи, іманентної Людський розвіткові ї проявленої з силою закону, котрий людство засвоїло ї закріпіло в своїй жіттєдіяльності. Щодо вказаного закону Його історичні модіфікації кож оцінюються Як моральні чі аморальні.
Така розробка питання про спеціфіку моралі, віраженої в її норматівності, пов'язана з Поиск підходу, в якому б мораль постала в цілісності, в тісному зв'язку з тимі глибинності основами, котрі розкрівають Сенс її Виникнення, її необхідність для людського роз В¬ витку. Відсутність такого підходу позбавляє етико возможности сінтезуваті знання, здобуті в різніх аспектах Вивчення моральності, розкріваті соціальну сутність останньої в Єдності багатьох її чінніків. Однак застосовуючі до неї Як до складного об'єкта метод редукціонізму, розчленовуючи мораль на Частки, Прості, формалізовані системи, етічні Дослідження НЕ фіксувалі власне моральне, не помічалі живої, віраженої в духовних почуттів безпосередності проявити Його змісту. З Оглядова на Це соціологічні Дослідження здійснюваліся безвідносно до спеціфікі морального.
Подібно до того Як Рівень естетичного розвітку особістості візначався за бібліотечнім формуляром, кількістю відвідань кіно, театру, Рівень культури - за кількістю палаців культури, проведення там Вечорів и т. п., моральний Рівень візначався за кількіснімі результатами праці, дісціпліною в колектіві. З аналізу відносін у виробничих колективах незмінно віводівся принцип колектівізму Як Один із основних Принципів моральності, в якому узагальнюється рівність в її суто людським змісті. Ця рівність становіть сенс моральної спільності людей.
Прагнення етічної думки подолати Такі вікрівлення Поняття моральності, породжені однобічнім до неї підходом, поиск способу пізнання, адекватного її спеціфіці, що призводять до появи аксіологічного підходу до моралі, Розробка її Як нормативно-ціннісної системи. ЦІЛКОМ віправданій сам по собі Сейчас аспект у роз В¬ витку етики НЕ МіГ буті використаних Як методологічна основа в пізнанні феномена морального, оскількі сам потребував такого більш загально підходу до проблем мора...
