однозначне до себе відношення проблеми аборту.
Для досягнення поставленої мети в роботі послідовно вирішуються наступні завдання:
- у зв'язку з величезним впливом релігії на моральність людини спочатку розглядається ставлення різних конфесій до проблеми аборту;
- в рамках наукового підходу визначається початок біологічного життя людини;
- далі дається аналіз двох філософських підходів до визначення особистості і на його основі робиться висновок про виникнення особистісності (людської сутності) в людині з позиції здорового глузду.
Крім того, при вирішенні кожної з задач зважуються і філософськи осмислюються всі існуючі pro et contra, що відносяться до даної проблеми.
У даному дослідженні був проведений аналіз багатьох богословських, наукових і філософських публікацій різних авторів, зокрема В. Н. Лоського, Д. В. Новікова, І. В. Силуянова, Ж. Лежена, Б. Натансона, Л. Ф. Курило, П. Кріфта, Б. Літтла, Т. Джонсона, С. Харакас, О. Ніколаєвої та інші.
Глава 1. Ставлення різних конфесій до проблеми аборту
Моральні цінності людей знаходяться в тісних взаєминах з їх релігійними уявленнями, тому ми приступаємо до розробки нашої теми з розгляду релігійного підходу до проблеми аборту.
В§ 1. Ставлення до проблеми аборту православної конфесії
У нашій країні панівною конфесією є православ'я, тому позицію православ'я ми розберемо більш докладно, ніж позиції інших конфесій.
На ювілейному соборі в 2000 році Російською Православною Церквою був прийнятий офіційний документ В«Основи соціальної концепціїВ», в якому було сформульовано відношення до різних біомедичних проблем, в тому числі до проблеми аборту. В«З найдавніших часів Церква розглядає навмисне переривання вагітності (Аборт) як тяжкий гріх. Канонічні правила прирівнюють аборт до вбивства ... Широке поширення і виправдання абортів у сучасному суспільстві Церква розглядає як загрозу майбутньому людства і явна ознака моральної деградації. Православна Церква ні за яких обставин не може дати благословення на проведення аборту В»[[3]]. На чому грунтується таке переконання?
Біблійний погляд на аборти.
Як відомо, у Біблії немає висловів, прямо відносяться до обговорюваної проблемі, за винятком, можливо, одного встановлення з В«Книги ДоговоруВ»: В«Коли б'ються люди, і вдарять вагітну жінку, і вона викине, але не буде іншої шкоди, то взяти з винного пеню, яку накладе на нього чоловік тієї жінки, і він повинен заплатити за присудом суддів А якщо станеться нещастя, то даси душу за душу, око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу, обпалені за обпалених, рану за рану, забій за удар В»(Вихід 21, 22-25). Спираючись на цей текст, автор статті про аборт в біоетичних словнику [4] робить висновок, що плід - не людина, і тому смерть плоду не тягне суворого покарання. В«Ні про які права плода, ембріона не говориться ні в Старому, ні в Новому Завітах В»[[5]], - Самовпевнено заявляє він. Так, звичайно, про права плода в Біблії не сказано нічого, і це не дивно: в той час не було ще поняття права. Зате в Святому Письмі є декілька місць, які показують Боже ставлення до ще ненародженому дитині. Давид написав одне із самих гострих свідоцтв щодо Божих знань і турботи про ще не народжену дитину.
В«Бо Ти вчинив нирки мої, і виткав мене в утробі матері моєї. Прославляю Тебе, що я дивно влаштований. Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це. Не сховались від Тебе кістки мої, коли я творимо був в таємниці, утворюємо був у глибинах землі. Зародок мій бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі дні, для мене призначені, коли ні одного з них ще не було В»(Псалом 138: 13-16). У цьому псалмі Давид оспівував хвалу Богу за життя, яку Він дав йому. Бог створив Давида як людини і особистість не в момент його народження, а ще до того. І Господу відомо майбутнє кожної людини ще до її народження.
Те ж саме Бог сказав і Єремії: В«І було до мене слово Господнє: Перш, ніж Я утворив тебе в утробі, Я пізнав тебе, і перш, ніж ти вийшов з утроби, Я освятив тебе: пророком для народів поставив тебе В»(Іереем. 1: 4-5). Як Бог міг пізнати (дізнатися і міть взаємини з Єремією) в утробі матері, якби Єремія не був особистістю - людиною?! Тут, до речі, звучить ще одна важлива думка, яка стосується нашої проблеми: для кожної людини Господь приготував особливе завдання, особливу призначення, тому, вбиваючи ненароджених дітей, ми зриваємо задум Бога про світ.
Іов описує розвиток плода у материнській утробі як творчий акт Бога: В«Твої руки трудилися над мною, і утворили всього мене кругом ... Не ти чи вилив мене, як молоко, і, як сир, згустив мене, шкірою і плоттю одягнув мене, кістками і жилами скріпив мене, життя і милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа ... Ти вивів мене з утроби В» (Іов 10: 8-12; 18).
У Новому Завіті перші свідчення про особистісному статусі зачатої життя ми знаходимо в самому початку Євангелія від Луки.
Після архангельського благовістя, що сповістив Пресвятій Діві Марії про народження у неї Месії Ісуса, Матір Божа поспішила в В«град ЮдинВ» до родички своєї Єлисаветі, що знаходиться вже на шостому місяці вагітності. "І сталося, коли Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її та Єлисавета виповнилася Святого Духа, і скрикнула голосом гучним, та сказала: Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї! І звідки це мені, що прийшла мати Господа мого до мене? "(Лк. 1: 41-43). Але коли незабаром немовля затріпотала , тобто відгукнувся на наближення Господа, значить, ще до народження людина таємничим чином здатний до спілкування з Богом, а спілкування з Богом завжди особистісно.
З іншого сторони під час цієї зустрічі Матір Божа була вагітна всього кілька днів. Згідно з даними сучасної ембріології це час, коли ембріон ще не закріпився в стінці матки. Єлисавета іменує Діву Марію "Матір'ю Господа мого". Але Бог, відповідно до біблійної традиції, - Особистість, а стало бути, особистісно і буття людської природи Сина Божого після Його втілення і вочеловечіванія, і на 3-4 день після зачаття Він уже є абсолютно окремою істотою, з унікальним геномом і т.д. Він - Особистість, причому, не майбутня, не потенційна, але вже реально присутня, битійствует і саме так сприймається Єлисавети, яка була в той момент восени Святим Духом.
Але якщо це вірно щодо Христа, то вірно і відносно кожного людського ембріона, бо все наше спасіння будується тільки завдяки цьому тотожності. Немає такого віку або природного властивості людини, яким не знайдеться місця в воскресіння, бо людська природа у всій целокупності була сприйнята втілився Богом.
Крім того, якщо ми звернемося до лінгвістичного аналізу даного тексту (Лк. 1, 41-43), то виявимо, що євангеліст для позначення слова немовля вдається до грецького ОІПЃОП†ОїП‚. Це ж слово вживається і в деяких інших текстах: В«І ось вам знак: ви знайдете Дитину сповиту, що лежить в яслах В»(Лк. 2, 17).;В« Приносили до Нього дітей, щоб Він доторкнувся до них В» (Лк. 18, 15). Таким чином, ясно, що євангеліст не робить різниці між дітьми народженими і знаходяться в утробі матері.
Однак пора повернутися до того приписом з книги Вихід, з якого ми почали даний параграф: як же воно все-таки співвідноситься із загальним контекстом Біблії. Для відповіді на це питання буде краще звернутися не до єврейського тексту (і переведеному з нього російській), а до грецького перекладу сімдесяти тлумачів, який також прийнятий Церквою, але має деяку відмінність. Отже, В«Якщо б'ються двоє людей, і вдарять вагітну жінку, і вона викине немовляти не сформувався, то взяти з винного пеню ...; а якщо немовля буде сформованим, то да віддасть душу за душу В».
Таким чином, ми маємо двох посварених забіяк людей. У сварку втручається і якась жінка, можливо, дружина одного з них. Однак вона вагітна, і отримавши...
