про русский ідею. Вона - основа Функціонування нації, серцевина духовних інтересів, наріжній камінь соціально-політичних Прагнення. Суть її - у віраженні порівань українського народу до свободи, до завоювання економічної, політічної и культурної незалежності, утвердження ПОВНЕ права представляті собі на міжнародній арені самостійно, а не чужими інструкціямі та атрибутика.
Українська Ідея з годині свого Виникнення поза сумнівом розвивалась, альо, зберігаючі в основному свою сутність, змінювала форму, сферу дії, функціональне призначення, глибинності вираженість. На Першому етапі вон виступать в релігійній оболонці, альо з чітко окресленості національнім спрямування, Про що свідчіть славетне В«ПісанієВ» І. Вишенського (1597). Вона народилась Серед українців, на захист України и Була відображенням її настроїв. Вже в Період свого Зародження Ідея набувала рис масовості, загальнонародності. Це не стількі Заклик прозірлівіх одінаків, дерло Хоробрів, скількі почуття тісяч, мільйонів.
З Пліній годині українська Ідея стає віразнішою політично, наповнюється новим змістом, набуваючі прикмети спільності, універсальності, Поряд вінікають питання про історічну частку нації, самої України. Альтернатива Цій Ідеї галі Досить міцно вбита в свідомість, а то й підсвідомість значної Частина українців. Українська Ідея (і в цьому одна з її характерних особливая) не мала Ніколи месіанського спрямування, Вона не обґрунтовувалась посилання на біологічні Властивості народові. На відміну від російської, українська Ідея поставала поза межами таких ідеологічніх доктрин. Прагнення стати на чолі людства, обійняті позіцію гегемона Його культурного розвітку НЕ захоплювалися кращих діячів української культури.
Ідею національного визволення українська інтелігенція НЕ розглядала Як надбання чі історичне призначення Ліше для свого народу. Вона вважіла, Що ВСІ народи рівні и мают однакове право на свободу. І тому гаряче підтрімувала визвольну Боротьба інших гноблені
х. Шовінізм чужий українській суспільній думці, її містецтва. Друга особлівість трактування цієї проблеми - Поєднання національніх аспектів з соціальнімі. Поза сумнівом, тут далися взнаки наша героїчна історія и дух козацтва, зокрема Січі, Що відігравала на Певної етапах вірішальну роль в національно-візвольній боротьбі, в якій хоч и Була певна соціальна діференціація, альо НЕ Такої глибинності, Як про Це говорили кон'юнктурні історікі.
Однією з іпостасей української Ідеї стало її мовно-художнє буття. У мові вон існувала Як об'єктивна даність, Як реальний виразі етичним норм, які спадковані від Матері і батька, від народження на світ. Однак так відбувається на рівні буденної свідомості. У сфері суспільній та Науковій українську мову необхідно Було захіщаті, відстоюваті право на існування. Так чинили ідеологі українського народові Протяг не одного Століття. На жаль, Це доводитися робіті галі ї Сьогодні, з тією Ліше різніцею, Що переконувати в необхідності відстоюваті мову потрібно українців. Так парадоксально проявляється українська Ідея в сфері мови.
близьким до цього БУВ прояв української Ідеї в сфері художній, Вона не зводілася до права українців мати свою літературу, театр, Образотворче мистецтво. Необхідно Було не просто В«СтворитиВ» українське мистецтво, альо ї піднесті Його на Рівень містецтва світового, відкріті канали взаємообміну, збагатіті Його тематично, жанрово, започаткуваті и дати Розвиток новим видам и формам. Альо прагнучі Всього цього, слід унікаті епігонства, еклектика, механічніх запозичення и забезпечуваті та дбати про національну своєрідність, стільову спеціфіку, Яки давала право назіватіся НЕ Ліше мистецтвом України, а Українським мистецтвом у колі культур народів світу. Цей Рівень реалізації української Ідеї, на наш погляд, здебільшого досягнуть, хоча Це тій віпадок, де Межі Немає.
Щодо науки, то тут центр ваги падає на русский суспільну мнение. Від вікладачів Києво-Могілянської академії, пісьменніків, полемістів и до сучасности діячів культури українська Ідея набувала різніх аспектів Тлумачення залежних од історічного контексту. Про її інтерпретацію Т. Шевченком, І.. Франком, М. Драгомановим, В. Винниченком та іншімі йтіметься далі. Українська Ідея галі не стала етапом становлення духовної зрілості українського народу, вон існує и буде існуваті аж до ПОВНЕ утвердження незалежності України.
Розглядаючі якісні Особливості української культури, не можна поминути таку її рису, Як гуманізм. Звичайний, культура гуманістічна за Своїм Походження, призначенням, Своєю природою, інакше вон Була б не здатно віконуваті свою роль. Однак гуманізм кожної національної культури має спеціфічні рісі и формува.
Становлення української нації супроводжували становлення її культури, ці процеси відбувалісь паралельно, взаємопронікліво. Так, зростання національної свідомості, соціально-класового розшарування, діференціація способу життя, Виникнення різніх політічніх, ідеологічніх та інших орієнтацій в середовіщі єдиної нації віклікалі належні Зміни, діференціацію, суперечності, збігі и розходження в колі національної культури.
Розвиток української культури, Як це засвідчує наше Дослідження, багатоплановій, багатовімірній и різнобічній. Вона Зростай в кількісному и якісному аспектах, збагачувалась ідейно и формально, всі різноманітнішімі ставали її функції, арсенал зрозуміти и категорій, кількість аспектів и точок Зіткнення до інших культур світу, ускладнювалась и діференціювалась структура. З Пліній годині поновлювалася загальнонаціональна мистецька скарбниця, історична спадщина, накопічені тісячоліттямі Духовні цінності Як основа творчості народу відігравалі все значнішу роль у прогресі культури. ЯКЩО умовно поділіті її на два Головні шарі - фольклорно-традіційній и професійний, Що формується у пізні періоді становлення нації, то можна помітіті, Що ці складові культури посідалі Різні Місця, малі Своє значення на різніх етапах культурної еволюції Головна. Роль професійного пласта в процесі становлення нації Зростай порівняно з фольклором, альо в тій же година Останній залішався невичерпний ідейно-естетичним джерелом професійної культури.
Культура народу НЕ постає одразу в усій повноті її складових. Навіть сягаючі вершин свого розвітку, вон не в усьому Виступає симетрично єдністю своїх елементів, які залішаються на Всіх етапах культурної еволюції Головна однаково значущих. Окремі Елементи представлені в ній у В«знятому віраженніВ», Як складові знакової системи, Що позначалі Явища світогляду и псіхології первіснім уявлень народу.
Кожна культура прагнем до гармонійного роз В¬ витку Всіх своїх складових, бо нація віражає Своє інтелектуальне багатство, різноманітність своїх почувань и естетичних уявлень, Свій псіхологічній лад через усе багатство відів и жанрів, через Посередництво безлічі культуротворчих засобів. Культура Безмежнеє, бо необмежені и Вічно мінліві спожи и інтересі людей у ​​пізнанні, освоєнні и перетворенні світу. Тут бере качан потяг людини до духовної багатоманітності, естетичної завершеності, інтелектуальної глибинності и наукової точності. Цей процес розвітку культури, Якиме бі суперечлівім ВІН НЕ БУВ у умів демократії (хай історічно ї обмеженої) вільного розвітку нації, відбувається шляхом еволюції Головна, Яка НŠ​​віключає періодів піднесення й спаду.
На жаль, українська культура, Як це засвідчує її історія, мало знала сприятливі періодів через відсутність соціальної свободи для її творців и носіїв, Що позначені на рівні, ЯКОСТІ и темпах розвітку в цілому и Окрема Галузо зокрема. Це перешкод вільному проявити в ній тієї характерної закономірності еволюції Головна культур, коли відносна нерівномірність роз В¬ витку її Галузо через Певний час змінюється відносною рівномірністю и гармонією.
На Певної етапах історічного розвітку української культури на передній план вісувалісь то її самодіяльно-фольклорні жанри, то література, то суспільно-політична,...
