в зла, а Хоча справді добра і скоїв оне (да) отримає відплату своєму справі - нагороду в Царстві Небесному (яке є всередині нас самих: В«Царство Боже всередині вас є В», - відповів Христос на питання: коли прийде Царство Боже) В».
Щоб легше було працювати над собою, щоб ми добровільно, з радістю віддавали нужденним не тільки надлишки матеріальних благ, але навчилися робити добро навіть від упокоренні своєї, як євангельська вдова, яка в церковну скарбницю поклала дві лепти - все, що мала, для цього треба завжди пам'ятати, що матеріальне багатство - це не справжнє багатство. Таке багатство Христос називає неправедним і чужим.
Преподобний Варсонофій пише: В«Все, що має християнин, є Боже і загальне всіх християн, і ніхто не має власного свого В». Тому сильно грішить той чоловік, який має чим поділитися з іншими, але не ділиться, не втішає їх.
Таким жорстоким, недбайливим і грошолюбні Господь говорить: В«Якщо ви в неправедному багатстві ви не були вірні, хто вам правдиве довірить? І коли ви в чужому не були вірні, хто ваше вам дасть? В»(Лк. 16, 11-12).
Наше щире багатство - це християнські чесноти; любов до Бога і ближніх, віра, надія, смиренність, лагідність, стриманість, мудрість, розважливість, світ душевний та інші чесноти. Таке багатство робить нас спадкоємцями Царства Небесного, воно перейде з нами у вічне життя.
Значить, справжнє багатство посилає нам Господь за діла милосердя, коли ми вірно і правильно визначаємо (розподіляємо, вживаємо) наше неправедне (Матеріальне) багатство. Це відноситься до зовнішнього милосердю.
Про серцевому милосерді преподобний Ісаак Сиріянина пише так: В«Що є серце милує? Це возгореніе серця у людини про усьому творінні: про чоловіках, про птахів і про всяку тварюки. При згадці про них і при погляді на них очі людини випромінюють сльози. Від великої і сильної жалості, яка охоплює серце, і від великого терпіння розчулюється серце його, і не може він винести й чути або бачити якогось шкоди або малої печалі, зазнає тварюкою В».
І тому, коли милосердний християнин бачить грішить, тоді він переймається до нього жалістю, але не презирством і байдужістю і всіляко намагається допомогти йому виправитися, позбавитися від гріха.
Найвища милостиня для ближнього - це втамувати духовну спрагу пізнання вічної Істини, наситити духовно жадаючого.
Найкращі плоди приносять справи серцевого милосердя в поєднанні зі справами зовнішнього милосердя. Хто мало жертвує, той мало і набуває духовно. Якщо ми діємо за приказкою: В«Охоче ​​ми лише те даруємо, що нам не треба самимВ», то як же ми можемо сподіватися на великі справи милосердя Божого по у відношенню до нам? Адже недарма кажуть: В«Що посієш, те й пожнешВ». В земному житті ми сіємо справи милосердя в ближніх своїх, а плоди діл своїх пожинаємо в житті вічному. А з худого, неповного зерна ... який урожай?
Коли ми проявляємо милосердя, жорстокість і нещадність до людей, тоді ми свідомо ставимо непрохідне перешкоду, як би стіну, між нами і Богом, а потім самі ж дивуємося: чому Господь не чує нас? Чому не допомагає нам? - Та тому що закон життя такий: В«Як гукнеш, так і відгукнетьсяВ». Якщо будемо багато добра робити іншим, то Господь нам дарує багато дарів і талантів, багато чеснот, які введуть нас в Царство Небесне, а якщо ми своє добро залишимо для себе, зачинивши своє серце від інших, то Господь відвернеться від нас і в Свій час скаже: В«Викиньте цього немилосердного раба в пітьму кромішню ... В»Яке буде нам? .. Чи не краще зараз нам міцно задуматися над цим?
Кожне мить наближає нас до вічності. Кожен день, в який ми не зробили доброї справи, втрачений для нас у вічності, бо він не виправдає нас на Страшному Суді, але осудить за гріхи малі і великі, вільні і невільні. Ось чому великий праведник, доктор Феодор Петрович Гааз, квапився багато робити добра і всім говорив: В«Поспішайте робити добро, поки не пізно, поки ще живіВ».
Інок пише в своєму щоденнику: В«Яку зворушливу, безкорисливу любов до ближнього показує багатий у пеклі, коли клопоче перед Авраамом за своїх братів, боячись, як б і вони не прийшли розділити його жахливої вЂ‹вЂ‹долі! І, проте, це безперечно добре рух його серця приречене на повну невдачу і марність: ні йому не допомогла його старанна прохання, ні братам: так робиться зрозумілим і підтверджується, що за труною вже неможливо ніяке добре діло і що всякий пожне там те, що сам посіяв тут ... В»
Христос велить нам бути милосердними. Він говорить: В«Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний В»(Лк. 6, 36). Блажен, хто виконує повеління Його!
Справи милосердя
Преподобний Ісаак Сиріянина про милосердя так пише: В«Милосердя протилежно правосуддю. Правосуддя є зрівняння точної міри: тому що кожному дає, чого він досяг, і при відплату не допускає відмінювання на одну сторону або небезсторонності. А милосердя є печаль, порушувана благодаттю, і до всіх сострадательно схиляється: хто гідний зла, тому не відплачує (злом) і хто гідний добра, того сповнювала з надлишком В».
За вченням св. Петра Могили існують справи милосердя двоякого роду: одні з них відносяться до тілу - 7 справ людинолюбства, інші до душі - 7 справ людинолюбства.
Справи милосердя, що відносяться до тіла:
- дати шматує їжу, як сказав Христос: взалкахся бо, і даєте Мі ясті (Мф. 25, 35), тобто бідним і немічним, які не можуть просочити себе власними працями. Таку милостиню повинно приділяти з тих благ, які придбані чесним чином, власним і праведною працею, за словами Писання: Шануй Господа із праведних твоїх праць і початки давай Йому від твоїх плодів правди (Прип. 3,9). Притому повинно подавати милостиню не тільки тим бідним, які у великій безлічі відкрито просять, або які знаходяться в богодільнях; але також і тим, які по своїй сором'язливості не можуть просити милостині. Втім, треба остерігатися, щоб справа милосердя не зробилося відомо іншим людям, і не заслужило похвалу і схвалення, як Христос говорить: Єгда убо творіші милостиню, НЕ засурмите перед собою, якоже лицемірство творять в сон-міщіх і в Стогній, яко да прославляться від людей. Амінь кажу вам, воспріемлют мзду свою (Мф. 6, 2).
- напоїти спраглого, тобто того, який з причини бідності і слабості своєї не має засоби втамувати спрагу свою. Під цими словами зрозуміло всякий рід пиття під час спраги, яку якщо хто вгамує і одною чашею холодної води в спраглому, отримає блаженство, за словами Спасителя нашого. Який говорить в Писанні; Іже бо аще напоїть ви кухлем води в Ім'я Моє, яко Христові, есте, амінь глаголю вам, че погубить мзди своея (Мк. 9, 41). Сюди належать всі послуги, які, яким б то не було чином надає хто-небудь бідним і немічним, тобто які не можуть здобуває потрібну для себе працею чи промислом своїм.
- одягнути нагого. Сього блаженства досягають ті, які, бувши спонукати людинолюбним розташуванням до ближнього свого, допомагають йому в нужді - одягаючи його наготу. За се Ісус Христос воздасть їм нагороду в день суду і скаже: Прийдіть, благословенні Отця Мого, наслідуйте приготоване вам Царство від створення світу (Мт. 25, 34). Тут розуміються не тільки абсолютно голі, але і ті, котрі хоча і мають одяг, але таку, яка не може захистити їх від холоднечі, або які страждають від якогось нещастя і з великими труднощами зберігають життя свою унаслідок мізерної одягу. Тому милосердна людина повинен також і їм явити якусь справа людинолюбства, подавши їм що-небудь для шати, щоб вони могли захищати себе від холоду.
- відвідувати укладених в темниці. При цьому ми не повинні вишукувати, за яку хто вину посаджений у темницю, і хто саме та людина, яка міститься в темниці. Бо хто б він не був, і за яку б злочинна справа ні ВВЕР-дружин був в узи, наш борг - Для Христа Господа нашого, - прийти, відвідати і розрадити його, щоб він не впав в розпач.
- відвідувати хворих. Таке діло кожен повинен виконувати, не...
