ми терористичними центрами та організаціями; жорсткої організаційної структурою, складається з керівного і оперативного ланки, підрозділів розвідки і контррозвідки, матеріально-технічного забезпечення, бойових груп і прикриття; жорсткої конспірацією і ретельним відбором кадрів; наявністю агентури в правоохоронних і державних органах; хорошим технічним оснащенням, конкуруючим, а то й переважаючим оснащення підрозділів урядових військ; наявністю розгалуженою мережі конспіративних укриттів, навчальних баз і полігонів.
Терористичні організації налагодили між собою тісні зв'язку на загальній ідеолого-конфесійній, військовій, комерційній і іншій основі. Терористичні угруповання, особливо їх керівники у багатьох випадках тісно взаємодіють в питаннях придбання озброєнь, прикриття один одного, поділу функцій і завдань при проведенні ними масштабних операцій (як, наприклад, у Афганістані або Лівані).
Важливою особливістю сучасного тероризму є його добре структурований і організований характер. Терористичні організації створюють єдині керівні органи, систему управління, плануючі підрозділи. Відмічені наради і зустрічі керівників найбільш великих угруповань, координація діяльності організацій різної національної приналежності.
Багато причини і рушійні сили цього явища давно очевидні. Сучасна глобальна людська ситуація на нашій планеті посилюється зростанням у світі соціально-економічних і міжцивілізаційних протиріч, протистоянням між розвинутим Північчю і відстає у розвитку Півднем. Ці протиріччя і це протистояння не в змозі пом'якшити, тим більше - повністю знівелювати і врівноважити їх ні досягнення науково-технічної революції, ні процеси глобалізації економіки або глобальний характер інформаційно-пропагандистської сфери. Як ні намагаються країни В«золотого мільярда В» нав'язати свої погляди решті частини світового спільноти і змусити її послідувати своєму прикладу, ефект найчастіше виходить прямо протилежний бажаному. Розмежування, зростання прірви між багатими і бідними країнами, верствами населення, народами ростуть.
Можна побачити, що сьогодні сили, не здатні на конкуренцію, в тому числі і особливо в військово-силової сфері, з розвиненими країнами та їх союзниками і партнерами, прагнуть компенсувати свої слабкості доступними їм засобами, тобто методами терору, причому терору міжнародного.
Терористичні угруповання активно використовують в своїх інтересах сучасні досягнення науки і техніки, отримали широкий доступ до інформації і сучасним військовим технологіям.
Нинішній тероризм може служити не тільки доповненням і органічним елементом, але і детонатором військових конфліктів, зокрема, міжетнічних, перешкоджати мирному процесу. Цією обставиною в ряді випадків намагаються скористатися в своїх геополітичних і стратегічних інтересах США та інші західні країни. Самі страждаючи від терору, вони, тим не менше, готові співпрацювати з терористичними угрупованнями в тих випадках, коли діяльність останніх не спрямована в даний момент проти тих же США або їх союзників. Прикладів такої В«ВибірковостіВ» - Безліч.
Ще однією особливістю сучасного тероризму є всі частіше зустрічається політизація цілей терористичної діяльності. Тим часом в законодавстві ряду розвинених країн і в міжнародних документах (Наприклад, в Європейської конвенції по боротьбі з тероризмом від 27.01.77 р.) тероризм кваліфікується як кримінальна злочин, незалежно від його причин, цілей, мотивів. Не можна не відзначити, що перш відмінність між політичним тероризмом та кримінальної злочинністю було достатньо чітким.
Сьогодні політичний тероризм всі більше зливається з кримінальної злочинністю. Їх можна деколи розрізнити лише по цілям і мотивів, а методи і форми ідентичні. Вони взаємодіють і надають підтримку один одному. Нерідко злочину кримінальної характеру маскуються політичними цілями, а їх учасники, видаючи себе за терористів, вимагають відносини до себе після арешту як до політичним укладеним. У Латинській Америці, наприклад, ряд терористичних організацій (Перуанських, колумбійських) переплітається з наркомафією.
Таким чином, тероризм виявився безпосередньо пов'язаним з проблемою виживання людства, забезпечення безпеки держав. Будучи крайньої формою вираження соціального, етнічного, релігійного радикалізму і екстремізму, він не схильний зупинятися ні перед чим для досягнення своїх цілей.
У світлі вищевикладеного надзвичайний значення набуває завдання координації міжнародних зусиль у боротьбі з тероризмом.
Акти тероризму, складові за своєю суттю міжнародні злочину, завдають непоправної шкоди міжнародному правопорядку в цілому. Це обставина вимагає консолідації зусиль цілого ряду держав в масштабах регіону або всього світу. Сучасне міжнародне право виробило цілий ряд міжнародних конвенцій універсального і регіонального характеру, які на основі чітких критеріїв встановлюють в якості предмета свого правового регулювання взаємне співпраця держав в боротьбі з міжнародним тероризмом.
Ще перед Другої світової війною під егідою Ліги Націй були розроблені Конвенція про запобіганні тероризму і покарання за терористичні дії і Конвенція про створенні Міжнародного суду (1937 р.). Хоча ці документи не були прийняті, проте були вироблені загальні поняття, зазначено на необхідність поєднання міжнародно-правових норм і національних законодавств по боротьбі з тероризмом.
Проблема тероризму в Росії
У Росії проблема тероризму в останні роки набула особливо гострий характер. Серед гострих політичних, економічних і соціальних проблем, які придбала Росія на кінець ХХ століття, тероризм являє одну з головних небезпек. Для Росії це явище не є породження століття нинішнього, атрибут урбанізації. Витоки російського тероризму губляться в глибині століть. За іронією долі російська інтелігенція ще наприкінці ХIХ століття вважала, що тільки в формі тероризму вона здатна захистити своє право на свободу і демократію. Тероризм розглядався як засіб боротьби проти самодержавства, спосіб захисту права рухати історію. За всю історію російських революціонерів було скоєно близько трьохсот терористичних актів.
У наші дні, як це ні сумно, тероризм увійшов в повсякденне життя російського суспільства, представляючи реальну загрозу національної безпеки країни. Викрадення людей, взяття заручників, випадки викрадення літаків (70 спроб захоплення повітряних суден за період з 1991-1992 рр..), Вибухи бомб на залізних дорогах, в громадських місцях, акти насильства в етно-конфесійних конфліктах, прямі погрози і їх реалізація в ході політичної боротьби, фізична усунення політичних суперників, замаху на представників різних гілок влади і т.д. стали вже звичним явищем.
Відмінними особливостями російського тероризму є: наявність широкого спектра терористичних організацій різного толку і забарвлення (Націоналістичні, релігійні, ліві і праві, неофашистські і т.д.); відносна новизна цього явища для сучасної Росії і неготовність правоохоронних сил до ефективного протидії їм; різна оцінка тероризму і терористів в залежності від регіонів і суб'єктів Федерації (від національного героя до злочинця), що пов'язано із зростанням націоналістичних і сепаратистських устремлінь місцевих етноеліт; неможливість виділення "Чистих" типів тероризму і недосконалість російського законодавства по боротьбі з тероризмом.
У Росії відбувається інтеграція тероризму і організованою злочинності, з'являються приклади взаємодії російських терористичних груп з подібними організаціями на міжнародному рівні (навчання бойовиків УНА-УНСО на території Чечні, участь бойовиків турецької терористичної організації "Сірі вовки" в бойових діях на Північному Кавказі, навчальні табори Хаттаба на території Чечні і т.п.).
Боротьба з тероризмом в сучасних умовах
Досвід багатьох іноземних держав в боротьбі з тероризмом, безумовно, необхідно вивчати, а вивчивши, - Використовувати на благо суспільству. По...
