льний уряд може підпорядкувати своїм вказівкам поліцію "в землі, якій загрожує небезпека і поліцейські сили інших земель.
Розподіл повноважень між федерацією та її суб'єктами.
Конституція США визначає компетенцію Союзу головним чином як законодавчі та інші повноваження Конгресу і лише в невеликій частині як повноваження Президента і федеральної судової влади. Так, в розд. 8 ст. I Конституції сформульовані 17 позицій, складових компетенцію Конгресу (встановлення та стягнення податків та інших зборів, забезпечення спільної оборони і загального добробуту, регулювання зовнішньої і междуштатной торгівлі, встановлення правил правління і регулювання сухопутних і морських збройних сил та ін), але крім того, в якості 18-й позиції визначено, що Конгрес повинен видавати всі закони, які будуть необхідними і придатними для здійснення перерахованих вище повноважень і всіх інших повноважень, покладених Конституцією на уряд США або на будь-який його департамент (тобто міністерство), або посадова особа. Саме цим розділом в основному і окреслена сфера компетенції Союзу.
Згідно поправці Х В«повноваження, не делеговані Конституцією Сполученим Штатам і не заборонені нею Штатам, залишаються відповідно за Штатами або за народом В». В літературі ця норма іноді тлумачиться як презумпція компетенції штатів (тобто в випадках, не врегульованих Конституцією, компетенція вважається що належить штатам). Однак слова В«або за народомВ» утримують від такої односторонньої інтерпретації. Адже народ - це все населення США, принаймні, весь виборчий корпус, а отже, суб'єкт, що означає саме Союз.
За порівнянні з величезною компетенцією штатів у США автономія земель ФРН не здається настільки значною. До їх відання належить культура, будівництво, місцеві фінанси, освіта. Землі мають право укладати міжнародні угоди. Виконавчими органами влади є земельні уряди, а прем'єр-міністр (буквально - "міністр-президент") поєднує функції глави уряду і глави "держави", тобто глави землі. Уряд підзвітний ландтагу. У кожній існує свій орган конституційного контролю. Землі володіють досить розвиненими формами безпосередньої демократії. Якщо федеральний Основний закон передбачає проведення референдуму тільки при територіальних змінах, то в землях набули поширення конституційні та законодавчі референдуми, народна ініціатива для розпуску ландтагу, народна законодавча ініціатива.
В ст. 30 Конституції чітко сформульована презумпція компетенції земель: В«Здійснення державних повноважень і виконання державних завдань є справою земель, оскільки справжній Основний закон не встановлює або не допускає іншого регулювання В». У той же час ст. 31 беззастережно говорить: В«Федеральне право має пріоритет перед правом земель В». Надалі, проте, Основний закон розмежовує компетенцію Федерації і земель окремо в області законодавства і окремо в області виконання федеральних законів.
В області законодавства ч. 1 ст. 70 знову підтверджує презумпцію компетенції земель: В«Землі мають право законодавства, оскільки справжнім Основним законом законодавчі повноваження не передані федерації В». І далі в ст. 73 і 74 визначаються дві сфери законодавчої компетенції - федеральна і спільна, які ще в ряді статей уточнюються з окремих питань. Перша з них - це сфера виключного федерального законодавства, а друга - сфера конкуруючого законодавства Федерації і земель. При цьому Основний закон не позбавив землі можливості законодавствувати у сфері виняткової федеральної компетенції: вони можуть робити це, якщо спеціально уповноважені федеральним законом (ст. 71). Що ж стосується сфери конкуруючого законодавства (ст. 72), то тут землі управомочени законодавствувати в тій мірі, в якій Федерація не видає законів і, отже, не користується своїм правом на законодавство. А право таке виникає у Федерації в тому випадку, якщо існує потреба у федеральному законодавчому регулюванні внаслідок того, що необхідно забезпечити рівноцінні умови життя на федеральній території або дотримання правового або економічної єдності у загальнодержавних інтересах. Федеральний закон може визначити, що федеральне законодавче регулювання, необхідність якого відпала, може замінюватися правом земель.
Примітно розподіл виконавчої компетенції між Федерацією і землями, де також діє презумпція компетенції земель навіть стосовно до федеральним законам. Со-гласно ст. 83 землі проводять федеральні закони в життя в якості власної завдання, якщо інше не визначено або не допускається Основним законом. Інше, зокрема, може полягати у виконанні землями федеральних законів за дорученням Федерації (ст. 84). Нагляд за цим здійснюється Федеральним урядом.
Проте Федерація згідно зі ст. 86, 87, 87-а - 87-е, 88 - 90 може і сама виконувати закони через власну адміністрацію або безпосередньо їй підлеглі публічно-правові корпорації або установи (наприклад, установи соціального страхування, що діють на території більш ніж однієї землі).
У відповідності зі ст. 91-а Федерація по трьох позиціях бере участь у виконанні завдань земель, які мають значення для всього суспільства, якщо федеральне участь необхідно для поліпшення усло-вий життя. Це участь головним чином фінансове.
Однак слід підкреслити, що в умовах стану оборони децентралізована федерація в Німеччині фактично перетворюється на унітарну державу. В Відповідно до ч. 1 ст. 115-з федерація в цьому випадку має право конкуруючого законодавства також і в сфері компетенції земель, а згідно п. 2 ч. 1 ст. 115-f Федеральний уряд може давати вказівки урядам і відомствам земель, так само як делегувати це повноваження призначеним ним членам урядів земель.
Ряд конституцій регулює питання про можливість зміни складу федерації шляхом прийняття нових її суб'єктів або перетворення існуючих. Так, згідно частини першої розд. 3 ст. IV Конституції США нові штати можуть бути прийняті в Союз Конгресом, однак жоден новий штат не може бути утворений або виникнути в межах юрисдикції будь-якого іншого штату і ніякої штат не може бути утворений злиттям двох чи більше штатів або частин штатів без згоди законодавчих зборів торкається штатів, так само як і Конгресу.
Німецький Основний закон передбачив у ст. 29 можливість переформування федеральної території з тим, щоб забезпечити такі розміри і продуктивні можливості земель, які дозволяли б їм ефективно виконувати свої завдання. При цьому поса-ни враховуватися земляцька спільність, історичні та культурні взаємозв'язки, господарська доцільність, а також вимоги регіонального просторового пристрою і територіального планування. "Заходи щодо нового поділу федеральної території здійснюються за допомогою федерального закону, який потребує затвердження шляхом референдуму. Думка зацікавлених земель має бути враховано. "(стаття 29, п. 2)
Формула референдуму повинна містити питання: чи повинні землі залишатися такими, як були, або слід утворити нову землю або землю в нових кордонах? Другий відповідь вважається даними, якщо за нього проголосувала більшість мешканців територій, земельна приналежність яких підлягає зміні. Якщо ж більшість виборців однієї з уражених земель проголосували проти, рішення не приймається, не рахуючи випадків, коли це більшість менш 2/3, а на територіях, приналежність яких змінюється, за зміну проголосували 2/3 виборців. Даною статтею Основного закону передбачений і порядок об'єднання в рамках однієї землі території, що відрізняється певним єдністю, але розсіченою кордонами земель. При цьому використовуються такі інститути, як народна ініціатива, народне опитування і народне голосування (референдум). З 1994 року Основний закон дозволив землям змінювати приналежність їх територій шляхом державних договорів з урахуванням думки відповідних повітів та громад; договори підлягають затвердженню референдумом на яких торкається територіях і потребують згоди Бундестагу.
Федеральні території
Це територіальні од...
