влади та управління) не зацікавлені встановленням юридичної відповідальності за відхилення від запропонованих правовими нормами поведінки ні у відношенні управлінських органів своїх систем, ні тим більше центральних апаратів. Так, у Державній програмі приватизації державних і муніципальних підприємств Російської Федерації на 1992 рік, затвердженої Постановою Верховної Ради Російської Федерації від 11 липня 1992 р. № 2981-1 в розділі третьому декларується, що В«персональна відповідальність В»за виконання завдань Програми покладається на голів комітетів з управління майном і фондів майна всіх рівнів.
3. Значне число розпоряджень актов підприємницького законодавства, хоча і містить слова В«правоВ» і В«обов'язокВ», тим не менш створює лише видимість правового регулювання. Такий стан справ можна було б пояснити невмінням використовувати правові засоби, якби аналіз підприємницького законодавства не виявив деяких закономірностей.
Імітація правового регулювання починається, як правило, коли треба закріпити самостійність і права основних ланок економіки, а також коли мова йде про обов'язки та відповідальності органів управління.
Повноваження органів управління визначаються настільки абстрактно, що встановити конкретні межі часто вельми важко. Так, має на меті наситити ринок товарами, що зараз вкрай важливо. Указ Президента Російської Федерації від 29 січня 1992 р. В«Про свободу торгівлі В»надає право підприємствам і громадянам здійснювати торгівлю в будь-яких зручних для них місцях і одночасно зобов'язує місцеві органи влади і управління обладнати місця вільної торгівлі, підтримувати в них громадський порядок і стежити за дотриманням санітарних правил. В результаті цього міста перетворилися на суцільні базари, так як торгувати стали скрізь. Причому, кожен продає має при собі, як доказ правоти своєї справи, вирізку з газети з текстом цього Указу. В підсумку припинилося застосування норми більш високої юридичної сили - Кодексу РРФСР В«Про адміністративні правопорушенняВ» (статті 150 і 150/2).
Слід відзначити, що стаття 1 цього Указу надає право підприємствам і громадянам здійснювати торговельну, посередницьку та закупівельну діяльність без спеціального дозволу, тоді як Закон Російської Федерації від 7 лютого 1992 р. В«Про захист прав споживачівВ» вимагає наявності сертифіката на реалізовану продукцію.
Закон не забезпечений механізмом його реалізації, і тому застосувати його дуже важко. Закон стає В«безрукимВ». Таким чином, зневага законодавця процесуальними нормами робить недіючими матеріальні норми права і вносить плутанину в суспільні відносини. Стосовно до Указу В«Про свободу торгівліВ» деяка ясність з'явилася лише після прийняття Указу Президента В«Про заходи щодо захисту прав споживачів і запобіганні спекуляції В».
4. Якщо при підготовці законопроектів відомчі інтереси позначаються на якості розроблюваних документів, то відомче засилля в підготовці рішень Уряду Російської Федерації проявляється і в інших формах. Наприклад, проглядалася тенденція до невиправданого скорочення нормативно праворегулірованія найважливіших відносин у сфері народного господарства на рівні Уряду Російської Федерації з одночасною передачею юридичній регламентації цих відносин на відомчий рівень, причому саме тим органам, установи та організації яких є сторонами цих відносин, що створює можливість для реалізації відомчих інтересів на шкоду загальнодержавним. Постановою Уряду Російської Федерації № 89 від 16 лютого 1992 доручено Міністерству економіки Російської Федерації і Міністерству фінансів Російської Федерації за узгодженням з Державним комітетом Російської Федерації по статистиці в найкоротший термін затвердити Положення про бухгалтерський облік і звітності Російській Федерації та ввести його в дію з 1 січня 1992 р. для всіх підприємств, установ і організацій, розташованих на території Російської Федерації, незалежно від форм власності та підпорядкованості, тоді як раніше це Положення стверджувалося Радою Міністрів СРСР.
5. Не тільки наявність правового регулювання, але в ряді випадків і його відсутність можуть дати певну інформацію соціального характеру. Справа в тому, що проглядається тенденція до затягуванні виконання доручень про підготовку деяких правових актів, наприклад, Закон Російської Федерації В«Про уряд Російської ФедераціїВ».
6. Для сучасного Російського законодавства, в тому числі і господарського, характерна декларативність. Між тим, всі західні країни давно перейшли від абстрактної форми права до більш казуістичності, консолідованої його формі.
7. Девальвація Законів Російської Федерації, що регулюють господарську, в тому числі підприємницьку діяльність, відбувається з наявності в них великої кількості відсильних і бланкетних норм. Яскравий приклад тому - Закон Російської Федерації від 9 жовтня 1992 р. В«Про валютне регулювання та валютний контрольВ».
Список використаної літератури
1.
Конституція РФ. - М., 1993.
2.
Андрєєв В.К., Степанюк Л.М., Остроухова В.І. Правове регулювання підприємницької діяльності. - М.: Бух. облік, 1996.
3.
Дойников І.В. Підприємницьке (Господарське) право. -М.: Брандес, 1997.
4.
Клейн І.І. Підприємницьке право. - М., 1993.
5.
Попондопуло В.Ф. Правовий режим підприємництва. - С-Пб, изд-во С-Пб ун-ту, 1994.
6.
Попондопуло В.Ф., Яковлєва В.Ф. Комерційне право. - С-Пб ун-т, 1998.
