апруженість падає, а фальшивість зникає.
Є. МакКормак так формулює цей висновок: "... створюється дивне стан речей: гіпотеза або політичне осяяння можуть стати істинами ... через багаторазове вживання метафори. Завдяки тривалого порушення, напруга падає, настає перевагу на користь істини і висловлювання стають граматично правильними. Істина і граматичні відхилення виявляються в залежності від емоційної напруги "(MacCormac 1985: 27).
Незважаючи на серйозні недоліки, обидві теорії мають рацію в тому, що метафора дійсно часто містить більше заряду, ніж неметафоріческіе вирази, і зі збільшенням частоти її використання цей заряд втрачає свою потенцію. Дійсно, одним з суттєвих аспектів метафори є її здатність викликати у реципієнта відчуття напруженості, подиву і відкриття, і будь-яка хороша теорія метафори повинна включати в себе цей аспект.
Теорія метафори як заміщення (субстітутівний підхід). Субстітутівний підхід грунтується на тому, що будь метафоричне вираз використовується замість еквівалентного буквального вираження і може бути їм цілком замінено. Метафора являє собою субституцию правильного слова неправильним. Цей погляд йде корінням до визначення Аристотеля: метафора дає речі ім'я, насправді належить чогось іншого.
когнітивних ж змістом метафори можна про сто вважати її буквальний еквівалент. При цьому на питання: "3ачем потрібні дивні хитромудрі висловлювання, коли все можна сказати прямо? " - Теорія заміщення відповідає наступним чином. Метафора - це різновид головоломки, пропонованої реципієнту для розшифровки. У такому вигляді метафора дає старим виразами нове життя, одягаючи їх в красиві вирази. М.Блек наступним чином формулює цю думку: "І знову читач насолоджується рішенням задачки або захоплюється майстерністю автора наполовину приховувати і наполовину розкривати те, що він хотів сказати. А іноді метафори викликають шок "Приємного сюрпризу" і т.п. Принцип, який випливає з усього, наступний. Якщо сумніваєшся щодо якоїсь мовної особливос
ті, подивися, яке задоволення вона доставляє читачеві. Цей принцип добре працює у відсутність будь-яких інших свідчень "(Black M. 1962: 34).
Теорія заміщення відводить метафорі статус простого орнаментального засоби: автор воліє метафору її буквального еквіваленту тільки з причини стилізації та прикрашення. Інший значущості, окрім як робити мова більш химерною: і привабливою, метафорі не надається.
Порівняльна теорія. Традиційна теорія заміщення більшою своєю частиною послужила підставою для розробки іншого поширеній теорії, зачатки якої можна знайти ще в "Риториці" Аристотеля і в "Риторичні настанови" Квінтіліана. З точки зору цієї теорії метафора фактично являє собою еліптичну конструкцію, скорочену форму простого або художнього порівняння. Так, коли ми називаємо когось "левом", то ми насправді говоримо, що ця людина як лев. Ми знаємо, що насправді він не лев, але ми хочемо порівняти його деякі риси з рисами, властивими левам, однак лінуємося зробити це експліцитно.
Цей погляд на метафору більш тонкий, ніж теорія простого заміщення, так як він припускає, що метафора порівнює дві речі з тим, щоб знайти подібність між ними, а не тільки заміщає один термін на інший. Таким чином метафора стає еліптичним порівнянням, в якому опускаються елементи типу "Подібно" і "як".
Порівняльний підхід припускає, що сенс будь-якого метафоричного вираження таки може бути виражений буквальним еквівалентом, оскільки буквальне вираз являє собою одну з форм експліцитно порівняння. Так, коли ми говоримо "цей людина - лев ", ми насправді говоримо" ця людина як лев ", що означає, що ми беремо всі характеристики даної людини і все характеристики лева, порівнюючи їх з тим, щоб виявити подібні. Ці подібні характеристики стають основою метафори. Таким чином порівняльна теорія спирається на деякий предсузцествующее подобу характеристик, притаманних двох подібних предметів. Ці подібні риси згодом експлікується при Порівняно всіх характеристик суб'єктів метафори. Оскільки порівняння може бути і буквальним, метафоричному визначенням наказується і стилістична функція.
Перша ж з проблем, яка виникає у зв'язку з теорією заміщення - це те, що сенс метафоричного виразу ніколи повністю не покривається буквальним перефразування. Дж. Серлі зауважує, що навіть у випадках з найпростішими метафорами перефразування неадекватно,, що при цьому щось втрачається до було б добре пояснити причини незадоволеності, яку ми відчуваємо при перефразировании навіть самих невиразних метафор. Більш ж складні приклади змушують відчути неадекватність нагоди більш гостро (Searle J. 1993: 97).
Відомий приклад самого Серлі "Sally is a block of ice", зокрема означає, що Саллі занадто неемоційність і нечутлива, але насправді ця метафора несе в собі набагато більше, що Саллі "тане" за певних обставин, можливо, коли хтось звертається з нею занадто "тепло", або у. Саллі може бути "крижаний погляд", або вона може бути твердою і холодної і т.д. і т.п. Таким чином метафори генеративних (Way EC 1991: 36). Дійсно, неможливо передати в одній або навіть декількох буквальних фразах всю хитру путину рефлективних перекидань і рефлективних містків і потім Ноемі, породжуваних метафорою.
Серлі також вказує на те, що відрізняє властивість метафори і властивість буквального порівняння. Перш всього метафоричне твердження може бути істинно, навіть якщо відповідне буквальні вирази про схожість помилкові. Наприклад, метафора "Richard is a gorilla", згідно порівняльного підходу говорить про те, що Річард і горили подібні в плані своєї лютості, огидності, агресивності і т.п. Однак, якщо подальше вивчення покаже, що горили в Насправді боязкі, ранимі, миролюбні істоти (як це і є на самому справі), тоді таке твердження про подібність буде хибним. Разом з тим метафора все ж залишиться істинної, тому що, як вказує Серлі, вона дає інформацію про Річарда, а не про горил. Буквальне ж порівняння відноситься як до Ричарда, так і до горил, і тому буде істинним тільки в тому випадку, якщо всі суб'єкти дійсно володіють вказаними властивостями. Метафора, таким чином, не може бути еквівалентна за змістом буквальному порівнянні в силу того, що в них закладені різні параметри істини.
Порівняльний підхід також не пояснює асиметрія метафор. Подобу - це симетричне поняття. Якщо А подібно Б, то і Б подібно А. Однак більшість метафор не демонструє таку симетрію. Наприклад, метафора "хірурги - м'ясники" (surgeons are butchers) ніяк не інвертується в "м'ясники - Хірурги ".
Серлі також критикує постулат про те, що завжди існують два об'єкти для порівняння. Так, метафора "Sally is a block of ice" не означає, що дійсно існує певна крижана брила, з якою порівнюється Саллі, Практично Саллі можна порівняти з чимось не існуючим зовсім, наприклад, з драконом. Серлі підкреслює, що метафора В«Sally is a dragonВ» не передбачає існування дракона, але при цьому обов'язково мається на увазі порівняльний підхід в цілому. Серлі укладає: "З самого початку теорія порівняння заплуталася щодо референциального характеру метафоричних виразів (Searle J. 1993: 101).
Однак, незважаючи на те що дракони не існують, існує безліч уявлень, пов'язаних з ними. Ймовірно, згідно теорії порівняння, порівнюються ці вигадані риси, тобто, навіть якщо немає двох об'єктів, то є два подання з масою їх характеристик.
Деякі автори (Tourageau R. & Sternberg R. 1982: 203-204) вказували на те, що порівняльний підхід не може пояснити метафори, в яких основний суб'єкт абсолютно невідомий. Прикладом служило наступну пропозицію: (Donald Leavis is the George Wallace of nothern Ireland), в якому Donald Leavis - це заново створене художнє ім'я, і ​​з ним не пов'язано жодних рис, які б мали схожість з рисами іншого згадуваного суб'єкта. І все ж цю метафору можна зрозуміти.
Своє пояснення цьому пропонує теорія переносу: саме чудові і відмінні риси відомого другор...
