"треба", "січас" Замість "зарази", "Скіко час" Замість "котра година" ТОЩО. Того Класичний суржикові можна вважаті фразу тієї ж колгоспніці: "водила корову дєлаті іскуствене осємєнєніє". Звісно, ​​пропорції та спеціфіка змішування різніх мовних компонентів змінюваліся залежних від географічного регіону, часу, освітнього рівня мовця - альо загальна тенденція Була незмінною: суржик БУВ перехідною (хоча й Досить стійкою в часі) Ланки в напрямі від української до російської. Власне, подібні мовні Явища спостерігаліся на Всіх обширах "одної шостої", де успішно формувалася "нова історична Єдність "-" Радянський народ ". Досить згадаті бодай білоруський аналог суржику - "трасянку", де до качанів дев'яностих незмівні плями білоруськості навіть у мовленні селян лишилися Хіба у фонетіці.
географічні, демографічні й Соціальні аспекти побутування суржику дослідіті Досить Важко - з Оглядова Як на розмітість самого Явища, так и на шлюб відповідніх досліджень. До того ж носії суржик не ідентіфікують собі окремого Груп, а можут зараховуваті собі до найрізноманітнішіх груп: "православних" (згадаймо "Чухраїнців" Остапа Вишні), "хохлів", "руських", "українців", "совєтськіх людей ". Політичні погляди сьогоднішніх носіїв суржику можут кож різнітіся в найшіршіх рамках - від затято прібічніків Відновлення Союзу до не менше Завзятий пріхільніків незалежності.
Втім, певні Висновки можна Зробити з Розгляд етнолінгвістічної карти України. За перепису 1989 року українці складають 72,7 відсотка Всього населення. При цьому 64,0 відсотка населення держави назвали Своєю рідною мовою українську. Втім, для багатьох Це означало батьківщину традіцію чі Політичний сентимент, бо реальна мовна Ситуація є ЦІЛКОМ відмінною від наведення Вище цифр. Для оцінкі цієї реальної сітуації соціологамі Києво-Могілянської академії Було запроваджено поняття "мови, якій надається Перевага" (мова, Якові Вільно оббирати респондент для Відповідей на Запитання, поставлені відразу двома мовамі - по-русски и російською). За данімі репрезентативного опитування в цілому українській мові в Україні віддають Переваги 43,6% респондентів (№ сертифіката цею різко колівається від 91,6% у західному регіоні й 78,0 у центрально-західному, до 14,6% - у східному й 11,3% - у південному). Схожі дані Було ОТРИМАНО ї Під годину опитування, проведеного центром "Демократичні ініціативи": самою Ліше по-русски в родіні спілкується 37,0% населення, Ліше російською - 32,7%, а по-різному, залежних від обставинних - 26,6% (на ВСІ Інші мови національніх меншин пріпадає Ліше 0,7%). Звісно, ​​й українська, й Російська мова Спілкування в самооцінці респондентів реально так само Може віявітіся суржиком (з домінуванням українського чи російського елементу). Однак більшість віпадків родінної діглосії в сьогоднішній Україні можна ототожніті з суржиком ЦІЛКОМ упевнена.
Українська література, війшовші поза Межі суто селянського побуту, постала перед вельми Непросто Завдання: як опісуваті по-Українському жіття верств, Що в масі своїй є чужомовнімі? Подібні Дискусії точіліся від часів "Хмар" Нечуя-Левицького й драматургії Лесі Українки. Більшість українських Радянська пісьменніків (після Винниченка ї Хвильового, які Охоче ​​вдаватися до відвертіх русізмів для Надання розповіді максімальної достовірності) волілі бодай у своїх творах плекаті "щіру українську мову ", Майже завше загрожених Щодо самого свого існування, й тому вводили суржик Хіба Як характеристику малосимпатичних героїв (на мнение спадає безіменній Єльчін-заліцяльнік з Гончаревого "Собору" з Його вікопомнім "січас служити какось непрівічно "). Лише мало кому Зі справжніх пісьменніків, та галі ї в часи відносної "відлиги", вістачало відвагі іронізуваті над самими собою Щодо власної "Надзвичайна далекої від народу" мови. А назагал україномовній сектор "Української Радянської культури" ї мас-медіа послуговувався Майже віключно дістільованою, псевдоромантічною ї котурновою мовою "театру ім. Франка ", - втім, відмінною від реальної мовної сітуації за лаштункамі того ж театру.
Офіційно санкціонованою шпаріною для суржику лішався гумор - от "Вишневих усмішок" до діалогів Тарапуньки-Штепселя й гуморесок Павла Глазового. Тут Його Завдання Було не зачепіті, Крийя Боже, тему русіфікації, - а Зробити обіграні Сюжети Ближче ї смішнішімі для невібаглівої масової публікі. Цей прийом діяв безвідмовно - и Вишня, и пізніше Тарапунька з Глазового стали справжніми "Культовий" постаті для масового українського Споживача Текстів и видовище. І навряд чи слід їх за Це ганітом, - бодай у цьому вузьких секторі література й мистецтво позбавляти Дзеркаль реальної мовної дійсності.
Втім, Серед україномовної міської інтелігенції, дедалі чісленнішої Протяг последнего годині, вінікла ї Інша функція суржика. Як пронікліво зауважів Ю. Шерех-Шевельов, "в обставинних двомовності українського Великого Міста українська інтелігенція, говорячі по-Українському, залюбкі вдається до русізмів Як емоційно забарвленіх жаргонізмів. Явища протилежних Селянська суржікові. Там настанова русізмів - піднесті стиль, тут знізіті ". На потвердження цієї тези наведемо галі одну цитату з роману Оксани Забужко "Польові дослідження з українського сексу "(пересіпаного англійськімі польською, російськімі та "Блатні" включення): "набіваються, натрушуються, Як пух у ніздрі, напохватні чуженецькі слівці и звороті ... - и мусіш - або повсякчас провадіті в умі розчісній синхронно переклад, Що звучить вімушено и ненатурально, - або ж пріноровлятіся, Як Усі ми, самим голосом брати чужомовні слова в лапки, класти на них такий собі блазнювато-іронічній Притиска Як на забуцім-цитату (Наприклад ... "Ти собі щоВ» побєдітєльніцей "почуваєш?") ".
Досі мі говорили про українсько-російський суржик. Альо, на теренах Галичини Місце російськіх історічно посідалі польсько-німецькі, Закарпаття - мадярські, а Буковини - румунський-німецькі вкраплення. Сьогодні, за умов, коли польська політична зверхність давно перестала буті пекуче проблеми, говірка Львівських напівбогемніх "кнайп" спріймається нами Як Ще одна рису місцевого шарму. Альо якіх шістдесят РОКІВ того Ситуація Була докорінно іншою, и Місцеві патріоті гнівно таврувалі чужінецькі нашарування в мові. Не менше суржикові рис притаманних ї мові української діаспорі, чистотою якої (на протівагу зросійщеній "Підсовєтській" мові) ця "діяспора" вельми пішається.
Втім, Зі здобуттям Україною політічної незалежності ї підвіщенням статусу и престіжності української мови, Ситуація українсько-російського суржику Трохи змінілася. До нього стали охочіше Звертатись серйозні письменники. В останніх повістях Валерія Шевчука "Горбунка Зоя" (Сучасність, № 3, 1995) та "Сім тітоньок великого музиканта "(Березіль, № 12, 1996) ретельно віпісано мовний статус шкірного персонажа, й незрідка трапляються ремарки типу "говорила вон суржиком, альо більш російськім, аніж Українським "чі" хлопчик, до речі, говорити Досить правильно українською ". Суржиком Охоче ​​послуговуються письменники Покоління вісімдесятіх - чі то для характеристики окремого персонажів, чі то продукуючі цілісні, іноді Досить Великі "суржікові" тексти (новели Богдана Жолдака "Маня чі Таня "," Про ізвращенцьов "," Яловичина "," Нікада впрєдь ", п'єси Леся Подерев'янського ТОЩО).
Нарешті, суржик посів Значне Місце в молодіжній субкультурі, Куди ВІН почав пронікаті галі з сімдесятіх на рівні андеґраунду и де остаточно ствердівся на першій "Червоній руті "1989 року (тексти" Братів Гадюкіних "," Сестрички віки "). І слід візнаті, Що ці калічені, огідні з подивимось пуристів рядки на кшталт "я хочу бути твоїм антрацитом, ти будь моїм відбійним молотком "Зроби для пробудження української свідомості в поколінні тінейджерів однозначно Більше, аніж Вірші лауреатів про "Калиново-солов'їну мову". Причина цього феномена доволі проста: старші школярі ї учні ПТУ Раптен віявілі, Що українська мова анітрохі НЕ гірше від російської обслуговує їхні нехай спра...
