.
Чумний в значенні божевільний, неврівноважений: В«Ось чумної! Куди втечу-то? В»
Обставітьcя - В«Обзавестися меблямиВ».
Гуляти в значенні В«мати близькі стосункиВ»: В«Вона півроку з ним гулялаВ».
В просторіччі-1 є специфіка переносити назву чого-небудь з загального поняття на конкретний об'єкт. Наприклад, називати людину хворіючого діабетом словом В«ДіабетВ»: В«Це все диабети без черги йдутьВ». Аналогічно, рентген в значенні не апарату, а рентгеноскопії: В«Мені сьогодні зробили рентгенВ».
метонімічно перенесення для просторіччя-1 може поширюватися і на слова, що вживаються в літературній мові тільки в значенні деякої сукупності, якогось безлічі і не вживаються в значенні елемента цієї множини. Наприклад:
В«Вона вийшла заміж за контингенту В»- таке можна почути в мові медсестри, для розуміння необхідно усвідомлювати що відбувається ситуацію. Люди, які обслуговуються спеціальним лікувальним закладом, серед його персоналу іменуються В«контингентомВ». Тобто, людина належить контингенту хворих. Це слово, в результаті метонімічно перенесення, набуло значення один з безлічі, і виявилося таким чином в розряді одушевлених іменників.
Відзначається така особливість, характерна просторіччя, як відсутність різних значень слова, наявних у нього в літературній мові. Слово В«партіяВ» втрачає значення В«Кількість товаруВ», В«один раунд гриВ», означає лише В«політичну організацію В»;В« дисципліна В»не вживається у значенніВ« навчальний предмет В», використовується в значенні В«порядокВ»; В«мотивВ» зберігає лише значення В«мелодіяВ», не вживається в значенні В«причинаВ».
Для просторіччя-1 властива особливість полягає в тенденції до заміни одних слів іншими, близькими за значенням. В результаті слова набувають специфічні значення: В«їстиВ» замість слова В«єВ», В«відпочиватиВ» замість В«спатиВ», В«дружинаВ» в значенні дружини мовця. Так само все ще проявляється таке вже застаріле явище, як вживання займенника В«вониВ» і дієслів у відповідних формах щодо єдиного об'єкта. В даному випадку об'єкт сприймається мають більш високий соціальний статус. Наприклад: В«Де лікар? - Вони обідати пішли В».
Відзначимо синтаксичні особливості характеризують специфіку просторіччя-1:
Вживання пасивних дієприкметників і коротких прикметників в повній формі: В«Двері були закрита В»;В« Обід вже приготовлений В»;В« Пол вимитий В»;В« А вона чим хвора? В»;В« Я приголосна В».
Вживання дієприслівників закінчуються на В«-вошіВ» або В«-мшіВ» (причому остання - форма виключно просторічні): В«Всі квіти ПовалійВ» (всі квіти повалилися); В«я НЕ мивші другий тиждень В»(не мився більше тижня);В« Він був випімші В»(п'яний) і ін
Вживання займенники ніхто, при присудок у формі множини (при займеннику може і не бути іменника): В«Гості ніхто не приїхалиВ». В«А у неї з цеху ніхто не були? В».
Вживання іменників в орудному відмінку з метою висловити таким чином причину чого-небудь: В«осліп катарактоюВ» (тобто від катаракти), В«помер голодомВ».
Нестандартне управління при словах, що збігаються за значенням зі словами літературної мови: В«Що тобі болить?В» (Що в тебе болить); В«до мене це не стосуєтьсяВ» (мене не стосується); ніким не потребувати (ні в кому не бідувати); В«вона хоче бути лікарВ» (Хоче бути лікарем) та ін
невідповідно вживання прийменників: В«стріляють з автоматівВ», В«прийшов з магазинуВ», В«повернулися з відпустки В»та ін
5.Просторечіе-2
Дослідники не виділяють в просторіччі-2 такого безлічі специфічних мовних характеристик, як у просторіччя-1. Причиною цьому служить молодість просторіччя-2 як особливого підвиду просторіччя. На відміну від просторіччя-1, який є середнім між літературною мовою і територіальними діалектами, просторіччя-2 більше схиляється до жаргону (соціальному і професійному) і літературної мови, займає проміжне положення між ними. [Див Л.І. Скворцов В«Літературна норма і просторіччя В»]
Таким чином, просторіччя-2 є тією сполучною ланкою, який дозволяє потрапляти різноманітним позасистемні елементам (професіоналізми, жаргон, арго) в літературну мову. Причину такої взаємодії можна знайти і в структурі мовної системи, і в нашому суспільстві. Безліч носіїв просторіччя-2 характеризується своєю неоднорідністю по різним соціальним критеріям: вихідці сільській місцевості, тимчасово або на постійній основі проживають в місті; міське населення, що характеризуються діалектної середовищем оточення; населення великих міст, з низьким рівнем освіти і займаються некваліфікованою працею. Носії просторіччя-2 - це люди різного роду професій: продавці, прибиральниці, вантажники, залізничні провідники, перукарі, офіціанти, і пр. [Див Л.І. Скворцов В«Літературна норма і просторіччяВ»]
Так як просторіччя, як вже було зазначено, не відрізняється небудь нормативністю і, отже, не має нормативних засобів, подібно літературної мови, які б обмежували в просторіччі вживання засобів, інших мовних підсистем. Внаслідок цього різні риси мови, властивого жителям певної місцевості або людям будь-яких професій, якої середовища, що відрізняється своєю специфікою мови, здатні безперешкодно перекочувати у просторіччя.
І насправді, нескладно переконатися, що безліч елементів мови, які мали в певний час приналежність до слововживанню, обмеженому рамками соціального чи професійного характеру, потрапляють в літературну мову не безпосередньо, а за допомогою просторіччя-2. Так, наприклад, слова, що входять до Нині до складу активно використовується лексики, що прийшли з жаргонної середовища: В«проколВ» - невдача В«виникатиВ» - заявляти свою думку, при небажанні оточуючих; В«відтягнутисяВ» - відпочити, розважитися; В«бєспрєдєлВ» - неприпустимі дії, що виходять за рамки дозволеного; В«відморозокВ» - особа, що не визнає ніякої нормативності у своїх діях; та ін. [Див Войлова І. К. В«Живі форми мови як стилеобразующий фактор художнього тексту В»]
Фонетичні і морфологічні особливості просторіччя-2 не мають такої специфіки, як просторіччя-1: вони мають невизначений характер і часто реалізовані в окремих мовних засобах. Для просторіччя-1 реалізація розглянутих вище фонетичних і морфологічних властивостей відбувається певним чином, а в просторіччі-2, навпаки, вони представлені без якої-небудь закономірності, з обмеженнями, а деякі з них відсутні зовсім. Причиною цьому служить прагнення, просторіччя-2 як розвивається підвиду міський мовлення, - до зменшення яскравості набору мовних засобів вираження, до їх об'єднання з мовними засобами, властивими розмовної мови і кодифікованої літературної мови.
Для наочності, дисиміляція приголосних в просторіччі-2 реалізована словоформами типу В«транвайВ». Навпаки, у словах типу В«директорВ», В«коридорВ», де членування приголосних виражено в більш яскравою, помітною формою, цього не відбувається. Словоформи типу [саше] замість [шасе] або [шосе] теж не властиві просторечіію-2. Вставка звуків [j] або [у] ([какава], [п `іjан` ина]), одне з найбільш виразних явищ просторіччя-1, - в просторіччі-2 практично не використовується. Розбіжності з літературною мовою в значеннях роду певних іменників відбувається менш виражено, у словах типу: толь, шампунь, тюль, вони схиляються як іменники у формі жіночого роду; а мозоль, навпаки, як іменник чоловічого роду. Наприклад: В«замучився з цим мозолемВ», В«покрили дах толью В»,В« вимила голову нової шампунь В»,В« стояли в черзі за тюлью В»). В відміну від просторіччя-1, слова середнього роду кіно, м'ясо та подібні їм не вживаються як іменники у формі жіночого роду.
Схиляння іншомовних іменників відбувається, як правило, в тоді, коли можливо невизначене поняття невідмінювані форми. Наприклад: В«їхали метромВ», але В« вийшов з метро В». [См. Лук'янова Н. А. В«Проблеми семантикиВ»]
просторіччі-2 також властиве використання в словах з зменшувально-пестливих суфіксів. Наприклад: В«номерокВ», В«документикиВ», В«огірочокВ...
