, можна розкрити внутрішній механізм перекладу, виявити еквівалентні одиниці, а також виявити зміни форми і змісту, що відбуваються при заміні одиниці оригіналу еквівалентною їй одиницею тексту перекладу. При цьому можливе і порівняння двох або декількох перекладів одного і того ж оригіналу. Порівняльний аналіз перекладів дає можливість з'ясувати, як долаються типові труднощі перекладу, пов'язані зі специфікою кожної з мов, а також які елементи оригіналу залишаються непереданими в перекладі. У результаті виходить опис В«перекладацьких фактів В», що дає картину реального процесу.
13. Порівняльний аналіз перекладів як метод лінгво-перекладацького дослідження грунтується на припущенні, що сукупність переказів, які виконуються в певний хронологічний період, може розглядатися як результат оптимального вирішення всього комплексу перекладацьких проблем при даному рівні розвитку теорії та практики перекладу. Застосування методу порівняльного аналізу перекладів підго хто розумів також, що результат процесу перекладу відображає його сутність. Кожен переклад суб'єктивний у тому розумінні, в якому суб'єктивний будь-який відрізок мовлення, що є результатом акту мовлення окремого особи. Вибір варіанту перекладу в певній мірі залежить від кваліфікації та індивідуальних здібностей перекладача. Однак суб'єктивність перекладу обмежена необхідністю відтворити як можна повніше зміст тексту оригіналу, а можливість такого відтворення залежить від об'єктивно існуючих і не залежних від перекладача відносин між системами і особливостями функціонування двох мов. Таким чином, переклад являє собою суб'єктивну реалізацію перекладачем об'єктивних відносин. Суб'єктивність перекладу не є перешкодою для об'єктивного наукового аналізу, подібно до того як суб'єктивність відрізків мовлення не перешкоджає витяганню з них об'єктивних фактів про систему тієї чи іншої мови. В окремих перекладах можуть зустрічатися помилки, що спотворюють дійсний характер перекладацьких відносин між відповідними одиницями оригіналу і перекладу, але при достатньому обсязі досліджуваного матеріалу такі помилки легко вияв
ляються та усуваються.
Порівняльне вивчення перекладів дає можливість отримувати інформацію про корелятивної окремих елементів оригіналу і перекладу, зумовлену як відносинами між мовами, які беруть участь у перекладі, так і внелінгвістіческі-ми факторами, що роблять вплив на хід процесу перекладу. Додатковим методом отримання такої інформації може служити опитування інформантів, в якості яких використовуються особи, що володіють необхідним двомовністю і досвідом перекладацької діяльності. У процесі опитування інформанта пропонуються для перекладу відрізки оригіналу, що містять лексичні одиниці або синтаксичні структури, представляють певні перекладацькі труднощі.
14. Основою теорії перекладу є общелингвистического положення, що визначають характер розгляду і вирішення власне перекладацьких проблем. В ході розробки лінгвістичної теорії перекладу була продемонстрована некоректність В«теорії не перекладаєтьсяВ». Розгляд перекладу з позицій мовознавства чітко визначило неможливість повної тотожності змісту оригіналу і перекладу. Мовне своєрідність будь-якого тексту, орієнтованість його змісту на певний мовний колектив, що володіє лише йому притаманними В«ФоновимиВ» знаннями і культурно-історичними особливостями, не може бути з абсолютною повнотою В«відтвореноВ» на іншій мові. Тому переклад не припускає створення тотожного тексту і відсутність тотожності не може служити доказом неможливості переведення. Втрата якихось елементів перекладного тексту при перекладі не означає, що цей текст В«неперекладнийВ»: така втрата зазвичай і виявляється, коли він переведений і переклад зіставляється з оригіналом. Неможливість відтворити в перекладі якусь особливість оригіналу - це лише частковий вияв загального принципу нетотожності змісту двох текстів на різних мовах (а якщо говорити про В«Абсолютної тотожностіВ», то й двох текстів на одній мові, складаються з неоднакового набору мовних одиниць). Відсутність тотожності аж ніяк не заважає перекладу виконувати ті ж комунікативні функції, для виконання яких був створений текст оригіналу. Відомо, що в змісті висловлювання є елементи сенсу, які не мають значення для даного повідомлення, а В«Нав'язуютьсяВ» йому семантикою мовних одиниць. Наприклад, повідомлення В«Хороший студент не прийде на заняття непідготовленим В»явно має на увазі не тільки В«СтудентівВ», але й В«студентокВ», і чоловічий рід слова В«студентВ» для нього нерелевантен. Однак у російській (як і у французькому та німецькому) мовою не можна вжити іменник, не відтворюючи значення роду, хоча це було б не потрібно для повідомлення або навіть суперечило б його змістом, як в нашому прикладі. Якщо в перекладі на англійську мову вказівку на рід втрачається, то з точки зору комунікації така втрата не тільки не істотна, але навіть бажана. Абсолютна тотожність змісту оригіналу і перекладу не тільки неможлива, але і не потрібна для здійснення тих цілей, заради яких створюється переклад.
15. Друге питання, рішення якого було однією з передумов розвитку лінгвістичної теорії перекладу, полягав в уточненні об'єкта дослідження. Що собою являє переклад як об'єкт мовознавства? Перш за все, говорячи про перекладі якогось твору на російську мову, ми маємо на увазі якийсь текст, чимось відрізняється від інших текстів російською мовою, що не є перекладами. Мовознавець може вивчати особливості таких текстів, зіставляючи їх як з іншомовним оригіналом, так і з В«непереказніВ» текстами на тій же мові. З іншого боку, текст перекладу є кінцевим продуктом, результатом дій перекладача. Цей В«продуктВ» створюється в ході цих дій, у процесі перекладу або шляхом перекладу, так що В«перекладВ» може означати певну послідовність дій перекладача. Тому в деяких роботах початкового періоду розвитку теорії перекладу підкреслювалася необхідність розглядати в Як об'єкт дослідження саме динамічний аспект перекладу, переклад як процес. Подальший аналіз показав, що навряд чи правомірно протиставляти процес перекладу його результату. Саме результат перекладу являє собою ту спостережувану реальність, на підставі якої можна побічно судити і про те, як протікає процес перекладу, недоступний безпосередньому спостереженню. Крім того, в лінгвістичному плані під процесом звичайно розуміється перетворення одних мовних структур або одиниць в інші, звідки випливає, що при його описі повинні враховуватися як вихідні структури або одиниці, так і кінцеві. У процесі перекладу вихідними є одиниці тексту оригіналу, а кінцевими - одиниці тексту перекладу. Таким чином, лінгвістична теорія перекладу має справу як з текстами мовою оригіналу (ІМ) та мовою перекладу (переводящего мови - ПЯ), так і з процесом перетворення тексту оригіналу в текст перекладу. Але і такий підхід виявився недостатнім. Перекладацька діяльність за визначенням носить посередницький характер, оскільки її мета полягає в тому, щоб зробити доступним для читачів перекладу повідомлення, зроблене автором оригіналу іншою мовою. Іншими словами, завдяки перекладу забезпечується можливість спілкування між людьми, що говорять на різних мовах, можливість міжмовної комунікації. Для створення повноцінного перекладу перекладач повинен брати до уваги характерні особливості автора повідомлення (джерела інформації) та тих одержувачів (рецепторів) інформації, для яких призначалося це повідомлення, їх знання та досвід, отражаемую в повідомленні реальність, характер і особливості сприйняття людей, яким адресується переклад, і всі інші аспекти міжмовної комунікації, що впливають на хід і результат перекладацького процесу. Тому лінгвістична теорія перекладу розглядає переклад у широких межах міжмовної комунікації та вивчає всі її аспекти та визначальні чинники як власне мовні, так і зовнішні по відношенню до мови, але прямо чи опосередковано впливають на вибір мовних одиниць у процесі перекладу.
16. Здатність обмінюватися думками за д...
