олучення визначається нею як "непредикативне з'єднання на основі синтаксичної зв'язку слова з формою слова або форми слова з формою слова ".
В Згідно з цим визначенням словосполученнями визнаються будь-які непредікатівним конструкції, засновані на синтаксичного зв'язку і представляють реалізацію всіх її видів - як підрядного, так і сурядного (Див. докладніше уч.пособ під ред. Є.І. Дібровою, с. 10-11).
Однак в даний час сурядні поєднання слів не аналізуються як словосполучення ні в шкільній, ні у вузівській практиці.
З сказаного випливає, що проблеми, пов'язані із словосполученням (їх обсяг, кордону, можливості сполучуваності лексичних одиниць і т.д.), не вирішені до кінця і продовжують розвиватися в сучасній лінгвістиці, проте в даний час пануючою точкою зору на словосполучення залишається точка зору В.В. Виноградова.
Отже, ми спираємося на наступне основне визначення словосполучення В.В. Виноградова: "... Історично сформовані в мові форми граматичного об'єднання двох або більш знаменних слів, позбавлені основних ознак пропозиції, але створюють розчленоване позначення єдиного поняття "(Грамматика-60, т. 2, ч. 1, с. 19).
Для словосполучення як одиниці нижчого рівня синтаксичної системи доцільно виділити наступні розрізняльні (диференціальні) ознаки і враховувати їх при аналізі словосполучення:
1) граматичний - непредікатівним одиниця;
2) функціональний - одиниця номінативного плану, що виражає єдине, але розчленоване поняття про предмети, ознаки, дії;
3) структурний - конструкція, що складається не менше ніж з двох знаменних слів, пов'язаних підрядним зв'язком узгодження, керування, прилягання;
4) семантичний - конструкція, в якій виражаються певні синтаксичні відносини між словами;
5) парадигматичний - одиниця, представлена ​​системою форм, що спираються на форми головного, стрижневого слова (див.: Совр. російську мову. Аналіз мовних одиниць у 3-х частинах/Під ред. Є.І. Дібровою. Ч. 3., М., 1995, с. 9).
Поняття словосполучення природно співвідноситься з поняттям слова і поняттям пропозиції.
Ознаками, які об'єднують поняття слова та словосполучення, є:
1) не є комунікативними одиницями мови, входять в мову тільки в складі пропозиції;
2) не мають предикативних значень, інтонації повідомлення;
3) виступають як номінативні засоби мови, називаючи предмети, їх ознаки, дії;
4) мають парадигму зміни.
Ознаки відмінності виявляються в структурі і в значенні: слово - лексична одиниця, складається з морфем, словосполучення - синтаксична одиниця, що складається з 2-х і більш знаменних слів, об'єднаних підрядним зв'язком.
Слово називає предмети і явища дійсності в нерозчленованому вигляді. Воно може мати великий набір потенційних сем, який визначає кількість можливих словосполучень, де потенційні семи уточнюються і розкриваються (СР: писати лист, писати красиво, писати ручкою, писати на дошці, писати другу; спати на дивані, спати міцно, спати 2:00 і т.п.).
Словосполучення називають предмети і явища дійсності в розчленованому вигляді, тобто мають конкретне, розгорнуте найменування, яке не потребує подальшого уточнення. Ця особливість позбавляє дану одиницю можливості мати потенційні семи (СР: обідній стіл, письмовий стіл, дієтичний стіл, паспортний стіл і т.п.).
В співвідношення понять словосполучення і речення основною ознакою, розрізняти їх, є наявність предикативного, модальності, синтаксичного часу і інтонаційної завершеності у пропозиції і відсутність названих ознак у словосполучення (див. також зазначену літературу).
2. В залежності від кількості складових компонентів словосполучення поділяються на прості і складні.
Прості словосполучення складаються з двох повнозначних слів: заміська прогулянка, синє небо, любити музику.
До простим словосполучень відносяться також ті, які включають аналітичні форми слова: буду говорити відверто, саме синє море; та ті, в яких залежний компонент є синтаксичне або фразеологічне єдність: людина низького зросту (= низькорослий), офіцер з засмаглим обличчям (= засмаглий), дівчина шістнадцяти років (= шістнадцятирічна), бігти стрімголов.
До кшталт простих словосполучень близькі поєднання з фразеологізірованние дієслівними елементами канцелярського або книжкового характеру: виявляти інтерес до справи, вести боротьбу з нехлюйством. Їх можна розглядати як перехідний тип між простими і складними поєднаннями.
Складні словосполучення складаються з трьох і більше повнозначних слів і являють собою різні комбінації простих словосполучень або слова та словосполучення. Можливі деякі узагальнення таких комбінацій (Див.: Валгіна Н.С., с. 34-36, М.М. Прокопович, с. 62-71).
1. Просте словосполучення і залежна від нього окрема словоформа: часто застосовуваний у клініці, цегляний будинок на околиці, гарне плаття в горошок.
Особливість цих СС полягає в тому, що залежні словоформи не пов'язані в них граматично, тому поділ складного СС на прості є варіативним.
2. Стрижневе слово і залежне від нього просте словосполучення: будівля з білими колонами, старий із сивою бородою, скуповуючи на кольори природа, смачне на вигляд яблуко, мати велике бажання, близька до закінчення робота, зухвала на мову дівчинка.
Особливість будови цих словосполучень полягає в тому, що залежна словоформа в залежному простому словосполученні пов'язана тільки з головним словом цього словосполучення і ніякого відношення не має до стрижневий слову всього словосполучення, тому допустимо тільки один варіант членування: будівля - з білими колонами, старий - з сивою бородою і т.п.
3. Стрижневе слово і дві (і більше) залежні словоформи, не утворюючі словосполучення (тобто не пов'язані один з одним). Це деякі дієслівні словосполучення, в яких дієслово здатний поширюватися двома іменниками: покласти дошки в ряд, виявляючи друзів в роботу, перетворити воду в пар, вбити цвях у стіну, зшити пальто дитині.
Подібні словосполучення, на відміну від перших двох груп, не є продуктом з'єднання цілих словосполучень. Їх утворення пояснюється лексико-граматичними властивостями перехідних дієслів: вони здатні поширюватися декількома прийменниково-відмінковими формами, тобто виявляють подвійну синтаксичну зв'язок: перетворити воду і перетворити на пару, вбити цвях і вбити в стіну. Такі словосполучення можливі й серед деяких субстантивних: перетворення води на пару, залучення друзів в роботу.
Поряд з тришаровий словосполученнями можуть утворюватися чотирьох-, пятісловние і т.д. Важливо, що вони будуються завжди за одним принципом: поширення вже наявних слів у словосполученні простому або складному тришаровий: готовий боротися - готовий боротися поодинці; скуповуючи на кольори природа - скуповуючи на кольору північна природа, дуже скупа на кольори північна природа.
Незважаючи на великий обсяг таких словосполучень, вони не втрачають свого семантико-граматичного єдності, так принципи з'єднання складових їх компонентів зберігаються: вони спираються на принцип побудови простих словосполучень. Такі словосполучення іноді називаються комбінованими (Грамматика-70, с. 537).
Можливість побудови складних багатослівних словосполучень аж ніяк не свідчить про безмежності їх обсягу. Ускладнення простих словосполучень обмежена рамками некомунікативних об'єднань слів. Отже, обсяг словосполучень обмежений його граматичної природою, його якісною відмінністю від пропозиції (М.М. Прокопович, с. 72).
3. Лексико-граматичні типи словосполучень або морфолого-синтаксична класифікація. У залежності від приналежності головного слова до тієї чи іншої частини мови розрізняються лексико-граматичні типи словосполучень: дієслівні, іменні, прислівникові (Валгіна, с. 36-38).
Дієслівні словосполучення мають наступні моделі:
1) дієслово + іменник або займенник (з п...
