езпосередньогодослідженню даного нас питання, що становить мету і завдання дипломноїроботи.
1.2 Поняття позову
Вчення про В«позовіВ» бере свій початок ще в Римському праві. Прицьому і сам зміст поняття В«позовВ», дане римськими юристами, збереглося ішироко використовується сучасними юристами в правозастосовчій практиці. В«Загальнепоняття позову дається в Дигестах: позов є не що інше, як право особи здійснюватисудовим порядком що належить йому вимогу В»[5].
Поняття В«позовВ» походить від слова В«шукатиВ» - шукатизадоволення своїх вимог, захисту своїх інтересів.
Незважаючи на таке, здавалося б, просте визначення, навколопозову вже довго час триває дискусія в Російському праві.
Російські дослідники кінця 19 століття відзначали, що В«позовВ» -має два значення:
перше, позов - є юридична можливість захищати своєцивільне право судовим порядком.
друге, позов означає судову дію позивача,звернувся до промоції суду, щоб зобов'язати відповідача визнати його право абовиконати те, що він повинен.
У радянській процесуальній науці довгий час в якості пануючогоіснував підхід, відповідно, з яким позов розглядався як єдинепоняття, що має процесуальну та матеріально-правову сторони. При цьомупроцесуально-правова сторона позову - вимога позивача до суду про захист йогоправа; матеріально-правова - це вимога про захист матеріального права таінтересу. Цієї точки зору дотримувалися А.А. Добровольський, С.А. Іванова,Д.М. Чечот та ін
Інша група вчених відстоювала ідею про два самостійнихпоняттях позову: поняття позову в матеріально-правовому і процесуальному значеннях:М.А. Гурвич, М.С. Шакарян, А.Т. Боннер, І.М. П'ятилєтов, та ін При цьому підпозовом у матеріально-правовому сенсі розуміється, право на задоволення своїхпозовних вимог; під позовом ж в процесуально-правовому сенсі розумієтьсязвернене до суду першої інстанції вимога про захист своїх прав та інтересів.
Ще одна група фахівців - Юдельсон К.С., Семенов В.М.,Комісарів К.І., розглядали позов як категорію цивільного процесуальногоправа. Позов - процесуальне засіб захисту інтересів позивача до відповідача прозахист свого права або охоронюваного законом інтересу, позов збуджує позовнувиробництво, передаючи спір на розгляд суду. В даний час самимзагальним визначенням позову є - вимога позивача до відповідача про захист йогоправа або охоронюваного інтересу, звернене через суд першої інстанції. [6]
Окремо необхідно виділити точку зору Осокина Г.Л [7].Піддавши критичному аналізу, різні версії поняття позову, автор приходитьдо висновку, що логічна лінія міркувань М.А. Гурвича і А.А. Добровольськогоза своєю суттю збігається, оскільки заснована на принципово однаковою посилці- На розумінні позову як матеріально-правової вимоги позивача до відповідача ізвернення до суду одночасно. На думку автора, те, що двом самостійнимпоняттям позову протиставляється одне, що складається з двох частин:матеріально-правової і процесуальної, - свідчить про відмінностінесуттєвого, формального характеру, а позиція вчених, які наполягають наіснуванні двох самостійних понять позову, не відповідає вимогамєдності і універсальності позову як засобу судового захисту прав і законнихінтересів [8].
Позов як інститутпроцесуального права є вимога зацікавленої особи,що випливає з спірного матеріального правовідносини, про захист свого або чужогоправа або законного інтересу, підмет розгляду та вирішенню ввстановленому законом порядку.
Таким чином, позовявляє собою не звернення до суду з вимогою про захист, а самевимога про захист права або інтересу, яке існує до тих пір, поки небуде задоволено або в його задоволенні не буде відмовлено; позов яквимога про судовий захист є єдиним і неподільним поняттям, його слідвідрізняти від права на позов, яке може існувати як у процесуальному, такі в матеріально-правовому сенсі [9].
1.3Елементи позову
Позов - структурно складне правова освіта. Тому прирозгляді поняття позову важливим є дослідження його елементів.
Значення виділенняелементів позову полягає, по-перше, в тому, що елементи позову єголовним критерієм при визначенні тотожності позовів, оскільки тотожність позовіввизначається збігом предмета, підстави та сторін позову. По-друге, предметі підстави позову визначають межі предмета доказування, межі судовогорозгляду. У третіх, предмет позову є підставою для класифікаціїпозовів за процесуально-правовою ознакою [10].
Так само як і категорія В«поняття позовуВ», В«елементи позовуВ»знаходяться В«в центріВ» дискусії.
В даний час,різні дослідники виділяють наступні елементи позову: 1) предмет позову; 2) підставапозову; 3) зміст позову; 4) юридична кваліфікація позову; 5) сторони позову.
Більшістьдослідників все-таки дотримуються думки про В«двуелементностіВ» позову. Так,Ярков В.В. відзначає: загальновизнано виділення двох елементів позову: предмета тапідстави позову [11].
Предмет позову складає матеріально-правової вимогипозивача до відповідача.
Вкрай важливе значення для правильного вирішення спору маєчітка вказівка ​​обставин, на яких позивач засновує свою позовнувимога до відповідача. Мова йде про юридичні факти, що складають основупозову. При цьому важливо вказати юридично значимі факти, які увійдуть допредмет доказування у справі.
Ще один елемент позову,який виділяють ряд вчених (Гурвич М.А., Клейнман А.Ф.) - зміст позову. [12]Під змістом розуміється вид истребуемой судового захисту: визнання,присудження, припинення, зміна, здійснення в іншій форміперетворювальних повноважень суду.
Ще один дослідник -Амосов С. відносить до елементів позову юридичну кваліфікацію. Однак, віднесенняюридичної кваліфікації до самостійного елементу позову в стані, якправильно відзначає Г.Л. Осокіна, ускладнить конструкцію позову. Осокіна Г.Л. порядз основою і предметом позову виділяється також такий елемент, як сторони позову. [13]При цьому автор посилається на Комиссарова К.І. який зазначає, що В«предмет іпідставу позову набуває необхідної визначеність тільки за умови, щомова йде про конкретні носіях суб'єктивних прав і обов'язків В»[14].
Глава 2. Види позовів
2.1 Позови про визнання
Слово В«визнанняВ» маєрізні значення: в загальновживаному сенсі воно означає або дію,складається в пізнаванні з яких-небудь ознаками, у визнанні чогось істинним,дійсним; або суспільну повагу, позитивну оцінку; або словавизнати в чомусь [15]. Якщо сторона в процесівизнає обгрунтованість висунутого до неї вимоги іншої сторони,визнання розглядається як доказ або як розпорядження своїм правомі відіграє роль суттєвої дії в судовому процесі. Судове визнання(Винесене судове рішення про визнання) означає владне підтвердженняприналежності права певній особі. [16]
У цивільному оборотіважлива визначеність у правовідносинах. Це підкреслювали процесуалісти ще впочатку століття: В«Правовий порядок тоді тільки буде міцний, коли будуть вточності визначені, в конкретних випадках ті інтереси, які захищенізаконом, інакше кажучи, коли буде в точності визначено обсяг і об'єктсудового права. Без цієї умови порушення прав може бути наслідкомсаме невизначеності їх. Так, наприклад, право власності на землю можебути порушене внаслідок невизначеності меж володіння ... В»[17].
Кожен повинен знати своїправа та обов'язки та узгоджувати з ними свою поведінку. Якщо визначеністьправовідносини розхитані, то виникає правовий інтерес в її відновленні [18].Захист інтересу в такому випадку може бути досягнута судовим визнанням того,що спірне правовідношення в тому чи іншому вигляді існує в дійсностіабо відсутня.
Визнання права в ст. 12ГК РФ стоїть на першому місці серед способів судового захисту та реалізується здопомогою позовів про визнання (установчих позовів).
У літературі ведеться суперечказ питання про те, захищається чи позовами про визнання тільки оспорюване правоабо вони можуть з...
