ле, мабуть, самесенсаційне полягає в тому, що згідно даної гіпотези, ця В«невидимкаВ»повинна звертатися по своїй орбіті в сторону протилежну руху планетСонячної системи. Така орбіта нестійка і ніякої об'єкт на ній не зміг бизалишатися поблизу Сонця з часів виникнення Сонячної системи. Але цеозначає, що в Сонячній системі така планета з'явилася набагато пізніше і представляласобою блукаюча в космосі В«безпритульногоВ» планету, яка з волі випадку булаВ«ЗахопленаВ» Сонцем.
Одним з важливих завданьастрономії є досягнення розуміння процесу утворення планетних системнавколо тієї чи іншої зірки. Вже очевидно, що утворення планет - не настількирідкісне явище. На порядку - встановлення розмірів В«новихВ» планет, визначенняїх орбіт і т.п. Це необхідно для з'ясування процесу зародження планет зпилових дисків, що оточують зірки. Саме вони і поставляють матеріал для формуванняпланет. Але розпізнати вельми слабо світяться диски, що складаються з дрібних,розряджених пилових частинок, поки вдалося лише в кількох випадках.
За сучаснимиуявленням про хід утворення планет, їх ядро ​​формується з твердихпланетезималей (злиплих грудок польових частинок). Коли маса ядра досягаєпевного критичного значення, маса планети починає швидко зростатияк результат акреції міжзоряного газу, що відбувається з високою швидкістю.Цьому процесу сприяє і міграція планети із зовнішніх областейпротопланетної диска до його центру.
Планети земного типуволодіють значно меншою масою, ніж планети-гіганти, у яких основнамаса припадає на газову складову.
На самому початкуформування планети були нагрітими тілами. Надра планет, у тому числі і Землі,і зараз мають температуру в тисяча градусів за Цельсієм. При охолодженніповерхні і утворюється рельєф поверхні, подібний до того, який ми бачимо наЗемлі і спостерігаємо на землеподібні планети. А В«нашВ» Юпітер зовсім лише трохипо масі не В«дотягнувВ» до зірки, щоб в його надрах почалися термоядерніреакції, які і В«зробилиВ» б його зіркою.
<p> Можливість існуванняекзопланет засуджується досить давно. У 1916 році американський астрономЕдуард Барнард припустив, що він відкрив планету, яка впливає на рух зірки,названої пізніше на честь першовідкривача зіркою Барнарда. Згодомз'ясувалося, що ця зірка знаходиться на другому місці по віддаленості від Сонцяпісля системи Альфа Кентавра, але планети у неї все ж таки не виявилося.
першим підтвердиввідкриттям екзопланети стало виявлення її у радіопульсара, що знаходиться навідстані в 1000 світлових років від Сонця. Воно було зроблено в 1991 році польськимастрономом Алексом Вольцжаном. До 1993 року виявилося присутність поряд з цимПульсаром трьох планет з масами 0.2, 4.3 і 3.6 маси Землі. У 1996 році буловстановлено, що мається і четверта планета з масою Сатурна. І якщо у першихтрьох період обертання навколо нейтронної зірки склав, відповідно, 25,67, і 98 діб, то у четвертій - близько 170 років. Таким чином, була відразу жвиявлена ​​ціла планетна система.
Виявлена ​​планетнасистема вважається досить дивною. Нейтронна зірка виникає в результатівибуху наднової. У момент вибуху зірка втрачає велику частину своєї маси івиник пульсар не може утримати поряд з собою планети, якими моглаволодіти масивна зірка. Тому маломасивні супутники, виявлені поруч зПульсаром RSR1257 +12, сформувалися після вибухунаднової. Але з чого і як - незрозуміло. Подібного роду планети по причинінеясного походження вважають якимось неповноцінним. До того ж лише ще уодного далекого пульсара, хоча їх відкрито вже більше 1000, виявилося наявністьпланети. Остання виявилася гігантом, в кілька разів масивніше Юпітера.
Метод виявлення планетмає під собою наступну фізичну основу. Обертова нейтронна зірка -пульсар випромінює строго періодичні електромагнітні імпульси. Пульсари -надзвичайно стабільні джерела радіосигналів. Тому радіоастрономивизначають швидкість їх руху з точністю до 1 см в секунду.
Гравітаційневплив планети призводить до В«похитуванняВ» пульсара і до періодичногоперериванню посилається нею радіоімпульсу. Відкриття першої В«справжньоїВ»екзопланети датується 1995 роком. В основі відкриття - математична обробкакомп'ютером отриманих за допомогою телескопа даних спостереження за рухом ісвітністю зірки. Воно було зроблено астрономами Женевської обсерваторії,які вимірювали швидкості руху 142 зірок, схожих за своїми характеристикамина Сонце і знаходяться в В«близиВ» Землі. У результаті з'ясувалося: зірка 51 всузір'ї Пегаса, віддалена від Сонця на 50 світлових років, відчуваєперіодичні В«похитуванняВ», обумовлені наявністю у неї планети-гіганта.Відстань між планетою та зіркою в 20 разів менше, ніж від Землі до Сонця.Планета мчить з шаленою швидкістю, оббігаючи зірку за 4 дні. Через близькість дозірці поверхню планети повинна бути нагріта до 700 градусів за Цельсієм, таксказати, В«Гарячий ЮпітерВ»! Виявилися й інші системи, в якихпланети-гіганти утворилися дуже близько до своєї зірки і подібніПершовідкривачем цього списку. Для їх позначення в ужиток увійшов термінВ«Гарячий ЮпітерВ». До 2006 року виявлено вже понад 150 таких В«гарячихЮпітерів В».
Слід в теж час щераз пояснити зміст терміну В«пошуку планетВ». Зірки спостерігаються за допомогоютелескопів, з'єднаних з комп'ютером, який управляє процесом згідноствореної для цієї мети програмою. Реєструється електромагнітне випромінювання,испускаемое кожній з досліджуваних зірок, яке потім аналізується длявстановлення наявності відхилень у їх спектрі. Наприклад, про присутність планети,якщо спостереження ведеться у видимій частині спектру, тобто фіксується світловийпотік, може сигналізувати раптове збільшення яскравості зображення зірки.Причина такого явища може бути пов'язана з гравітаційним впливом планетина промені світла, які виходять від В«СонцяВ». Коли вона проходить між своїм В«сонцемВ»і напрямком, в якому знаходиться Земля, тяжіння планети, подібно лінзі,збирає його промені.
Зрозуміло, можливі йінші пояснення таких короткочасних спалахів зірок. Тому так багато було«³дкриттівВ», які істинними відкриттями так і не стали. І потрібнібагаторазові перевірки, щоб виключити будь-які сумніви.
Особливі старанняастрономів спрямовані на пошук планет, подібних до Землі. У серпні 2004 рокуудача посміхнулася групі португальських вчених, що працюють в обсерваторії ЛаСилья в Чилі. У сузір'ї Жертовника була відкрита планета, яка, на думкудослідників, не є газовим гігантом і має тверду поверхню.Планета робить оборот навколо свого світила за 9.55 доби і знаходиться від ньогона відстані 13 мільйонів кілометрів, тобто вдесятеро меншим, ніж Земля відСонця. Маса її оцінюється приблизно в 14 мас Землі, за розміром вонавідповідає приблизно Урану. Планета офіційно поки безіменна, але її вжеохрестили суперземлі. Через те, що вона розташована близько до зірки,температура на поверхні оцінюється в 650 градусів за Цельсієм, що занадто багатодля можливості виникнення будь-якої з відомих життєвих форм. Її швидшеможна розглядати як гігантський аналог Меркурія. На науковому форумі в липні2004 року в Стокгольмі нове відкриття було названо найважливішим після виявленняв 1995 року першої В«справжньоїВ» екзопланети. У цілому виявлення екзопланетстало одним з найбільших досягнень 20-го сторіччя. Стало очевидним: Сонячнасистема не унікальна. Враховуючи, що в нашій Галактиці порядку 150000000000зірок, цілком можливо, що у половини з них можуть бути планети. Фахівці втеж час вважають, що незважаючи на інтенсивний розвиток технологій пошукуекзопланет, може пройти не менше десяти років до того, як учені зможутьвиявити планети, подібні до Землі.
Таким чином,формування планет поруч із зірками - закономірний етап розвитку зорянихсистем. У той же час Сонячна система багато в чому нетипова. Земля знаходиться вВ«Зоні життя", тобто в області помірних температур на поверхні планети іволодіє біосферою. Таке особливе положення Землі пов'язано з тим, щопланети-гіганти Сонячної системи, які рухаються поза В«зони життяВ», дозволяютьіснувати три...
