исне оснащення допомогло космонавтам жити і працювати в умовах ворожоговакууму і аномальних температур. Місячне тяжіння виявилося вельмисприятливим для роботи космонавтів, які не виявили ні фізичних, ніпсихологічних утруднень.
Космічний зонд В«ПроспекторВ» (США) був запущений у вересні 1997 р. Післянетривалого польоту на навколоземній орбіті він кинувся до Місяця і вийшов наїї орбіту через п'ять днів після запуску. Цей американський зонд призначенийдля збору та передачі на Землю інформації про склад поверхні і надр Місяця. Наньому немає фотокамер, але є прилади для проведення необхідних дослідженьбезпосередньо з орбіти, з висоти
100км.
Японськийкосмічний зонд В«Лунар-АВ» призначений для вивчення складу порід, що утворюютьмісячну поверхню. В«Лунар-АВ», перебуваючи на орбіті, посилає на Місяць трималеньких зонда. Кожен з них забезпечений сейсмометрів для вимірювання сили"Лунотрясений" і приладом для вимірювання глибинного тепла Місяця. Всі дані,отримані ними, передаються на В«Лунар-АВ», що знаходиться на орбіті на висоті 250 кмвід Місяця.
Хоча людина вже неодноразово побував на Місяці, він так і не виявив тамніякого життя. Але інтерес до питання про заселеності Місяця (якщо не в сьогоденні,то в минулому) посилюється і підігрівається різного роду повідомленнями російських іамериканських дослідників. Наприклад, про виявлення льоду на дні одного змісячних кратерів. Публікуються та інші матеріали на дану тему. Можна послатисяна замітку Альберта Валентинова (наукового оглядача В«Російської газетиВ») вїї номері від 16 травня 1997 р. У ній розповідається про секретні фотографіях місячноїповерхні, що зберігаються за сімома печатками в сейфах Пентагону. На публікованихфотографіях видно зруйновані міста в районі кратера Укерта (сам знімок зробленийз супутника). На одній фотографії добре різниться гігантська насип висотоюв 3 км, схожа на стіну міського зміцнення з вежами. На іншій фотографії- Ще більш величезний пагорб, що складається вже з декількох веж.
Однез перших відкриттів, зроблене під час аналізу зразків місячних порід, виявилося вчислі найбільш важливих: породи з темних місячних морів загалом аналогічні земнимбазальтам. Це показує, що Місяць не завжди була холодною; швидше за все вонаколись була досить гарячою для утворення магми (розплавленої породи),яка, ізлівшісь на поверхню, кристалізувалася у базальти. Були такожвиявлені істотні відмінності місячних і земних порід. Звідки випливає висновок,що Місяць ніколи не могла бути частиною Землі. В даний час фахівціпрактично одностайно віддають перевагу ідеї, що Місяць утворилася приблизнотам, де знаходиться тепер. Її формування було частиною процесу формуванняЗемлі.
ДОСЛІДЖЕННЯ МАРСА
Цілий ряд відкриттів, зроблених вченими за останній час, пов'язаний з Марсом. До2005 намічено здійснити 10 польотів до цієї планети, а поки лишеамериканський космічний зонд В«ПасфайндерВ» торкнувся марсіанської поверхні.В«ПасфайндерВ» опустився на поверхню Марса в липні 1997 р. і доставив на ньогоміні-всюдихід "Содженер". Парашут забарився його спуск, а повітряні подушкизабезпечили м'яку посадку. Потім повітря був спущений, і з зонда виїхав усюдихід,працює на сонячних батареях. Він обстежив частина поверхні поблизуВ«ПасфайндераВ», в районі колишнього русла, званому Долина Ареса, трохипівнічніше від марсіанських каналів.
Вчені виявили факти, що свідчать про можливеіснувала на цій планеті життя. Хоча Марс і нагадує трохи земнупустелю, природні умови на ньому куди більш суворі. Марс - наступна заЗемлею планета, але на ньому набагато холодніше. Марс менше, і його атмосфера,складається головним чином з двоокису вуглецю, занадто розріджена і томунепридатна для дихання. Незважаючи на тонкий шар хмар над поверхнею, водана Марсі отсутствует. Однак ця планета не завжди була такою. У далекомуМинулого там було набагато тепліше, повітря було більше, і по нині пересохлимдолинам текли повноводні ріки.
У 1996 р. вчені виявили в Антарктиді метеорит, який мав той жехімічний склад, що і марсіанські породи. Ймовірно, він впав на Землю післязіткнення Марса з кометою. Усередині ж метеорита були знайдені дивнівідбитки, очевидно, сліди простих бактерій.
Щоб скласти докладну карту Марса, на його орбіту наприкінці 1997 р. бувзапущено космічний зонд В«Глобал СервейерВ», який повинен проводитидослідження поверхні планети протягом кількох років. Зонд оснащений такійпотужної апаратурою, яка дозволить отримати інформацію навіть про об'єктивеличиною лише 3 метри в діаметрі. У всякому разі, марсіанськікарти, складені за допомогою цього зонда, будуть такі ж докладні, як і земні.
Міжтим розробляються цілком респектабельні програми подальшого освоєння танавіть колонізації Марса. В Америці ось вже 15 років розробкою таких програмзаймається В«Марс АндеграундВ», неформальний клуб вчених і інженерів. Його голова -відомий фахівець Роберт Зубрін. Наприклад, визначена навіть дата польоту наМарс космічного корабля з людьми на борту. Вчені називають в якостінайбільш оптимального 2008 рік, коли Земля знову зблизиться зі своїмкосмічним братом.
В американському Космічному центрі імені Джонсонапланують, починаючи з 2007 р., запустити до Марса 12 експедицій, розраховуючи вжев 2016 р. заснувати на В«червоній планетіВ» населену колонію землян. Спочатку будетри вантажних пуску. Потім в 2009 р. на околомарсианскую орбіту доставлятьзапасний В«поворотнийВ» корабель і запасну злітну щабель для евакуаціїастронавтів. У разі успіху всієї попередньої підготовки на Марс вирушитьекіпаж з 6 чоловік і залишиться там більше року - до 20 місяців. У 2012 р. йогозмінить друга експедиція. Так почнеться реальне заселення навколоземногопростору.
ДОСЛІДЖЕННЯ ЮПІТЕРА
Юпітерне схожий на Землю, Місяць чи Марс - він складається в основному з газів: водню ігелію. Тому на Юпітер неможливо послати космічний корабель: "приземлитися"йому просто ніде, він буде провалюватися крізь газові хмари, поки черезтиску і високої температури повністю не зруйнується. Саме це і сталосяз маленьким зондом, запущеним до Юпітера в 1995 р. з космічного апаратуВ«ГалілеоВ».
З метою економії енергії В«ГалілеоВ» не відразу відправився до Юпітера. Післязапуску в 1989 році він проїхав до Венері, потім повернувся до Землі і, набравшивеличезну швидкість, вилетів, як камінь із пращі, в глибину Сонячної системи.У 1991 р. В«ГалілеоВ» ввійшов у пояс астероїдів і сфотографував з близькоївідстані астероїди Гаспра і Іда. У 1994 р. він досяг Юпітера і запустив зондв його атмосферу, в кінці 1997 р. В«ГалілеоВ» завершив свою роботу.
Запущений з В«ГалілеоВ» зонд, у міру того як він занурювався в атмосферуЮпітера, встиг передати деякі дані. Наприклад, швидкість вітру: в нижніхшарах атмосфери 650 км/год, а у верхніх - 160 км/ч. Але через тиск і високоїтемператури (140 градусів за Цельсієм) зонд був зруйнований.
За допомогою космічного апарату В«ГалілеоВ» вченіотримали цінну інформацію про Юпітер та унікальні знімки, хоча робота В«ГалілеоВ»проходила не гладко: його схожа на парасольку антена не змогла зайняти потрібнеположення, тому що подаються їм сигнали були слабкіше, ніж передбачалося. І всеж він передав низку важливих відомостей. Наприклад, зафіксував зіткнення зЮпітером комети Шумахера-Леві-9. Це драматична подія сталася в космосів 1994 р. При зіткненні комета розпалася на 21 частина, і ці уламки, самінайбільші з яких досягали 4 км в діаметрі, розтягнулися на мільйонкілометрів. Удар під час катастрофи був настільки сильний, що перевершував посилою вибух в трильйони мегатонн. Сліди від зіткнення з кометою на поверхніЮпітера зберігалися протягом багатьох місяців, поки їх не згладили бурхливівітри.
Орбіти у комет і астероїдів дуже дивні, і тому вони часто пролітаютьдуже близько до інших планет, а буває, що і врізаються в них. Наслідкитаких зіткнень можуть бутитрагічними! На багатьох планетах є сліди подібних катастроф. Кілька разівтаке відбувалося і з Землею. Кратери космічного походження зустрічаються іна н...
