іноземним мовам, націленена формування в учнів здатності до міжкультурної комунікації, повинноносити діяльнісний характер, який виражається в зовнішній і внутрішнійактивності учнів. В основу даного принципу покладені ідеї теоріїдіяльності/А.С. Виготський; А.Г. Лурія; А.Н. Леонтьєв і ін/, Згідно з якою діяльність розглядається як активна взаємодіялюдини з навколишньою дійсністю. В ході даної взаємодії людинавиступає як суб'єкт, цілеспрямовано впливає на об'єкт, ізадовольняє, таким чином свої реальні потреби.
І нарешті,останній дидактичний принцип: навчання іноземним мовам має бутиспрямоване на формування автономії учнів у навчальній діяльності пооволодіння конкретним іноземною мовою. Даний принцип обумовленийнеобхідністю актуалізації такої сторони процесу навчання, як діяльністьучнів по засвоєнню іноземної мови. При цьому важливі прояв учнемвласної активності, наявність радості і задоволення від спілкування суб'єктівнавчального процесу один з одним, від усього того, чим необхідно займатися назанятті. Важливим фактором успішності засвоєння іноземної мови єавтономність учнів як в конкретної навчальної ситуації, так і в контекстіподальшого безперервного навчання. Тому процес навчання повинен мотивуватикожного учня до самостійного і активному здійсненню навчальноїдіяльності, до усвідомленої оцінці свого мовного досвіду і в разінеобхідності усвідомленої його корекції.
Дометодологічним принципам, які характеризують сучасний навчання ІЄ ічинним незалежно від мови, що вивчається, відносяться насамперед принципкомунікативної спрямованості навчання. Його змістовна сутність може бутизведене до наступного: навчання іноземним мовам має бути орієнтовано наформування в учня рис біполікультрной мовної особистості, що роблятьйого здатним рівноправно і автономно брати участь у міжкультурному спілкуванні.Основний зміст принципу комунікативної спрямованості полягає в розуміннітого, що головним об'єктом навчання є мовна діяльність на досліджуваномумовою, або спілкування на цій мові в різних видах мовленнєвої діяльності, хоча ів обмежених межах.
Другийметодологічний принцип: засвоєння учнями досліджуваного мови як засобуміжкультурного спілкування можливе лише в умовах спілкування, що наближається засвоїми основними характеристиками до реального спілкування. Даний принцип має багатоспільного з принципом взаємопов'язаного навчання усного мовлення, читання та письма.Основний зміст розглянутого принципу полягає в наступному. Оскількистратегічною метою навчання ІМ є розвиток в учнів здатності доміжкультурного спілкування, саме спілкування виступає в якості засобу досягненняцієї мети і засоби навчання мові та культурі його носіїв. По-перше, будь-якеспілкування починається з мотиву та мети, тобто з того, заради чого щось говориться,сприймається на слух, читається, пишеться і з якою метою. По-друге, спілкуваннявідрізняє не простий обмін інформацією, спрямований на досягнення певноїмети, а активна взаємодія учасників цього процесу, мета якого частішевсього носить В«немовноїВ» характер.
І нарешті,розглянемо методичний принцип - навчання іноземним мовам в контекстіміжкультурної парадигми буде успішним за умови його (навчання) орієнтації нарідну лінгвокультурах учнів. Даний принцип має багато спільного з принципоморієнтації на рідну мову учня, зміст якого зводиться до того,що В«володіння рідною мовою учня слід використовувати при навчанні ІЄ,поставивши це володіння на службу оволодіння народною мовою. Принцип орієнтаціїна вихідну лінгвокультурах учня припускає, що вивчення іноземноїмови спочатку повинне не тільки супроводжуватися вивченням відповідноїкультури. Важливо, щоб чужа культура була включена в реальний життєвийпроцес учнів у розвитку розширення меж його індивідуального досвіду.
Можна зробитивисновок, що перш за все всі ці положення поширюються на всю сферунавчання іноземним мовам. Вони відображають прагматичний, педагогічний ікогнітивний аспекти сучасної мети навчання предмета.
Загальнуважливість має те, що реалізація перерахованих принципів навчання іноземниммовам орієнтують процес навчання іноземних мов на особистість учня вцілому.
2. Зв'язокзмісту навчання і мотивації вивчення іноземної мови
Управліннямотивацією вивчення іноземної мови є однією з центральних проблемметодики навчання в школі. Іноземна мова як предмет володіє рядомспецифічних рис, однією з яких є оволодіння іноземною мовоюшляхом навчання вмінню спілкування іноземною мовою. На жаль, на даниймомент, навчання іноземним мовам в основному носить штучно-навчальнийхарактер в силу відсутності у школярів В«природної потребиВ» в спілкуванні наіноземною мовою. У зв'язку з цим перед вчителем стоїть завдання створенняобстановки іншомовного мовного спілкування у процесі навчання мови, максимальнонаближеною до природних умов. Найважливішим фактором, що стимулює процесіншомовного мовного спілкування, слід вважати мотивацію засвоєння іноземноїмови.
В останніроки дана проблема досліджується в рамках діяльнісного підходу до навчання,розробленого С.Л. Рубінштейном, А.Н. Леонтьєвим та ін Дляоптимальної організації навчального процесу важливо в першу чергу глибокезнання мотивів навчання школяра, і по-друге, вміння правильно виявляти їх ірозумно керувати ними. У зв'язку з цим необхідно звернутися до теоретичнихдослідженням з проблем мотивації, а також визначити її зв'язок зі змістомнавчання іноземним мовам; тому В«Навчальна РД спрямована на досягненняспілкуються певного позитивного або негативного результату вконкретної ситуації спілкування досліджуваною мовою В». [9, а] Аналіз наявноївітчизняної і західної літератури показав наступне. На даний момент немаєєдиної думки чи однозначного вирішення даної проблеми, а саме, що ж такемотивація в цілому і мотивація навчальної діяльності зокрема. Пошук шляхіввирішення питання про мотивації навчання можливий у плані психологічнихдосліджень цього напрямку, де розглядаються психологічні основимотивації. За словами І.А. Зимової, В«мотив - це те, що пояснює характерданого мовного дії, тоді як комунікативний намір виражає те?яку комунікативну мету переслідує мовець плануючи ту або іншу формувпливу на слухача В». [7] В області навчання ІМ психологічні питаннямотивації вирішуються в роботах А.А. Алхазишвили, І.А. Зимової, А.А. Леонтьєва,Н.М. Симонової та ін У зарубіжній літературі так само приділяється великаувагу ролі мотивації, званої закордонними авторами В«MotorВ»,В«Key-wordВ» унавчанні іноземних мов. Взявши за основу зазначені вище роботи, ми розуміємо під мотивацієюсистему спонукають імпульсів, направляють навчальну діяльність, у разіпозитивної установки викладача, на більш глибоке вивчення іноземноїмови, його вдосконалення і прагнення розвивати потреби пізнанняіншомовної мовленнєвої діяльності.
Численніексперименти показали, що протягом одного навчального року відношення учнів дорізних видів мовної діяльності (РД) на ІМ може різко змінюватися внегативну чи позитивну сторони. Це в свою чергу залежить від стилюроботи викладача (постійне використання одного лише підручника,одноманітних видів вправ послаблює позитивні емоції, і ученьперетворюється в пасивного споглядальника), від УМК, від результатів навчання і т.п.Так, експеримент Н.М. Симонової показав, що чим вище успішність зіноземної мови, тим глибше в підсвідомості учня позитивна установкадо вивчення іноземної мови. І навпаки, низька успішність сильнокорелює з негативною когнітивною, мнемонічною, комунікативноїустановкою. Позитивна установка на вивчення іноземної мови сприяєполіпшенню результатів научения РД.
Крім цьогодля оптимальної організації речемислітельной діяльності необхідно знати ітипи мотивації. Мотивація навчання може визначатися зовнішніми (вузкоособисті)мотивами і внутрішніми мотивами. [8] Зовнішні мотиви не пов'язані зі змістомнавчального матеріалу: мотив боргу, обов'язку (широкі соціальні мотиви), мотивоцінки, особистого благополуччя (вузько соціальні мотиви), відсутність бажаннявчитися (негативні мотиви). Внутрішні моти...
