птуального світу людини, якамає відношення до мови і заломлюючись через мовні форми В»[12, c.29].
Між картиною світу, яквідображенням реального світу, і мовною картиною світу, як фіксацією цьоговідображення, існують складні відносини: межі між ними до кінцяневизначені [19, c.283].Концептуальна картина світу схильна до постійних змін, тоді якмовна картина світу протягом довгого часу може зберігати в собіархаїчні форми і застарілі поняття, наприклад людина, використовує фразеологізмВ«Здійнятися душеюВ», не замислюючись, що це засіб мови пов'язане зархаїчними уявленнями про наявність всередині людини душі, яка вміфологічній картині світу представлялася у вигляді пари і могла залишати тіло,піднімаючись до нього.
Таким чином, роль мовиполягає не тільки в передачі повідомлення, але і у внутрішній організації того,що підлягає повідомленню, таким чином, мовну картину світу можна представитияк сукупність знань про світ, відображених у лексиці, фразеології таграматиці.
Вирішуючи проблемуспіввідношення В«концептуальної картини світуВ» і В«мовної картини світуВ», лінгвістинамагаються встановити, як відбувається формування тих чи інших концептів. Вонивиділяють цілий ряд базисних когнітивних категорій, які єуніверсальними, так як відображають єдиний для всіх когнітивний процес.
У процесі життя людинимовна картина світу передує концептуальній і формує її, тому щолюдина здатна розуміти світ завдяки мові. Саме в мові закріплюєтьсясуспільно - історичний досвід, як загальнолюдський, так і національний.Останній і визначає специфічні особливості мови на всіх його рівнях. Цепризводить до появи специфіки різних мов, що, в свою чергу, веде довиникненню специфічних мовних картин світу у представників різнихнародів. Але існують також і індивідуальні картини світу, які дещо відрізняютьсяу різних людей.
З одного боку, умовижиття людей, навколишній їх матеріальний світ визначають їх свідомість і поведінку,що знаходить відображення в мові, передусім у семантиці та граматичнихформах. З іншого боку, людина дозволяє говорити про якусь узагальненої національної мовноїкартині світу. Різні мови надають картинам світу лише деяку специфіку,деякий колорит, що пояснюється відмінностями в культурі і традиціях народів.
1.2 Поняття концепту всучасній науці
Проблема визначенняконцепту, існуюча в сучасній лінгвістичній науці, прямим наслідкоммає проблему співвідношення концепту і мовних одиниць. Будь-яка спроба осягнутиприроду концепту призводить до усвідомлення факту існування цілого ряду суміжнихпонять і термінів, до них можна віднести В«концептВ», В«поняттяВ» і В«значенняВ».Проблема їх диференціації - одна із найбільш дискусійних в теоретичномумовознавстві. Це пояснюється тим, що при аналізі концептів ми маємо справу зпланом змісту, судити же про їх властивості та природу можна лише на основінепрямих знань.
В даний часвивчення концептів в науці є одним з найперспективніших напрямів улінгвістиці. Категорія концепту набуває сьогодні міждисциплінарний статус,оскільки антропоцентрическая орієнтація сучасної лінгвістики вимагаєдосліджень сполучених з іншими науками.
Концепти розглядаютьсяв культурологічному, лінгвістичному, психологічному, філософському та іншихаспектах, пропонується велика кількість їхніх інтерпретацій, класифікацій таметодів дослідження.
Поняття В«концептВ»складає основу когнітології та лінгвокультурології. Але, незважаючи на широкепоширення терміна В«концептВ» як в закордонній, так і у вітчизнянійлінгвістиці на сьогоднішній день не існує його єдиного тлумачення.
Зараз у лінгвістицііснує кілька підходів для визначення терміну концепт:
1. Ю.С. Степанов вважає,що вся культура розуміється як сукупність концептів та відносин між ними,згідно своєї точки зору він описує концепт таким чином "згустоккультури у свідомості людини; те, у вигляді чого культура входить у ментальний світлюдини "[22]. Таким чином, концепт-це основний осередок культури в ментальномуСвіт людини. Також Ю.С.Степанов вказує на те, що "концепт" - це той"Пучок уявлень, понять, знань, асоціацій, переживань, якийсупроводжує певне слово. "
Схожої точки зорудотримується і А.Вежбіцкая. Вона розуміє під концептом об'єкт зі світуВ«ІдеальнеВ», що має ім'я і відображає культурно-обумовлене уявленнялюдини про світ В«ДійсністьВ» [7]. Концепти - це ідеальні сутності,які формуються в свідомості людини:
-з його безпосередньогочуттєвого досвіду - сприйняття дійсності органами почуттів;
-з безпосередніхоперацій людини з предметами, з його предметної діяльності;
-з розумових операційлюдини з іншими, вже існуючими в його свідомості концептами - такіоперації можуть призвести до виникнення нових концептів;
-з мовного спілкування (концептможе бути повідомлений, роз'яснено людині у мовній формі, наприклад у процесінавчання, в освітньому процесі);
- з самостійногопізнання значень мовних одиниць, засвоюваних людиною (дитина запитує,що таке демократія; доросла людина дивиться значення невідомого для ньогослова в словнику і через нього знайомиться з відповідним концептом) [7, c.20].
2. Ю.Д. Апресян запропонувавіншу теорію, вона грунтується на наступних положеннях:
- кожен природниймова відображає певний спосіб сприйняття і організації світу; виражаються вньому значення складаються в єдину систему поглядів, свого роду колективнуфілософію, яка нав'язується мовою всім носіям;
-властивий мові спосібконцептуалізації світу почасти універсальний, почасти національно специфічний;
- погляд на світ (спосібконцептуалізації) В«наївнийВ» в тому сенсі, що він відрізняється від наукової картинисвіту, але це не примітивні уявлення [13, c.35].
3. Д.С. Лихачов, Е.С.Кубрякова та ін вважають, що концепт є результатом зіткнення значенняслова з особистим і народним досвідом людини, тобто концепт є посередникомміж словами та дійсністю. Концепт, згідно Е.С. Кубряковой,являє собою оперативну змістовну одиницю пам'яті ментальноголексикону, концептуальної системи мозку, всієї картини світу, відображеноїлюдській психіці. Тому при аналізі концепту можна використовувати поняттяфону і фігури, які застосовуються в психології. Протиставлення фону іфігури пов'язано з усвідомленням людиною себе як частини цілого, себе (фігури) наякому то фоні (середовища, простору) і таке ж розуміння і всіх інших тіл(Речей у світі). Якщо мова відображає особливе бачення світу, то і відображення в ньомупозиції спостерігача відповідає загальній суб'єктивності відображених ізакріплених в мові концептів. Одне і теж явище, дія або об'єкт можутьбути описано по-різному, з використанням різних мовних засобів. З'являєтьсяможливість відобразити різні деталі, властивості, ознаки. Однак, синонімія туттільки уявна, тому що за кожною лексемою стоїть індивідуальна концептуальнаструктура [11]. Д.С. Лихачов під концептом розумів В«свого роду алгебраїчневираз значення, яким людина оперує у своїй письмовій мові В»[12, c.34].
4. Р.І. Павіленісрозглядає концепт як В«систему певних уявлень людини про світі ототожнює його зі змістом В»[24]. В«КонцептВ» передбачає наявність ідеальногозмісту, будь-якого розумового освіти, що включає в себе безлічіпредметів і явищ і має якийсь єдиний сенс у процесі відображення знаньлюдини про факти реального світу. Концепт - це типовий образ, який впроцесі осмислення В«обростаєВ» уявленнями, знаннями, асоціаціями,переживаннями і перетворюється на якесь розумове освіту, яке відображаєзнання людини про даний факт реальної дійсності.
Отже, концептформується спиралеобразно від чуттєвого образу, який являє собоючуттєвий образ, оповитий знаннями, уявленнями, асоціаціями.
5. З точки зору В.М.Теліі, концепт являє собою продукт людської думки і явищеідеальне, а отже, притаманне людській свідомості взагалі, а не тількимовною. Концепт - це конструкт, він не відтворюється, а В«реконструюєтьсяВ»через своє мовне вираження і позамовних знання [16, c.35]. Маслова В.А. відзначає також, що існують і і...
