логічну значимість, концепт щастя, наскільки відомо, не отримавще свого належного лінгвістичного освітлення.
Вобщеметодологическом плані справжнє дослідження спрямоване на конкретизаціюдисциплінарного статусу протерміна "концепт", на розробкукатегоріального апарату та дослідницької методики для опису базовихекзистенціальних смислів, представлених в лексичному фонді природногомови. У конкретні завдання дослідження входить аналіз лингвокультурнойспецифіки і семантичної структури концепту щастя як духовної сутності,регулюючої ставлення людини до успішності і осмисленості власного життя,в російській науковому та мовній свідомості.
Мета ізавдання дослідження визначають композицію роботи, яка складається з розділу,присвяченого загальної теорії концепту, глави, в якій описуються основніфілософські концепції щастя і виробляється "семантичний еталон"для подальшого опису обиденноязикових реалізацій концепту щастя, іглави, присвяченої поаспектно дослідженню цього концепту в мовній свідомості- Понятійної, образної і значімостной складовим. Робота завершуєтьсярозділом, де описується функціонування "семантичного дублету"щастя - блаженства в релігійному і поетичному дискурсах.
Глава 1. Концепт як лінгвокультурологічнакатегорія
Слово "концепт"(Лихачов 1993; Степанов 1997, Ляпін 1997: 40-76; Нерознак 1998; Арутюнова 1998:543-640 та ін) і його протермінологіческіе аналоги "лінгвокультурема"(Воробйов 1997: 44-56), "міфологема" (Ляхтеенмякі 1999; Базильов 2000:130-134), "логоепістема" (Верещагін-Костомаров 1999: 70; Костомаров-Бурвікова2000: 28) стали активно вживатися в російській лінгвістичній літературі зпочатку 90-х років. Перегляд традиційного логічного змісту концепту тайого психологізація пов'язані насамперед з почався в кінці минулого століттязміною наукової парадигми гуманітарного знання, коли на місцепанувала сцієнтистської, системно-структурної парадигми прийшла парадигмаантропоцентрическая, функціональна, повернення людині статус "заходивсіх речей "і повернула його в центр світобудови і коли дослідницькийінтерес лінгвістів перемістився з іманентної структури мови на умови йоговикористання, з соссюровском правил шахової гри на самих гравців.
Необхідністьстворення нового терміну, який синтезує лексикографічну та енциклопедичнуінформацію (Кубрякова 1996: 143), в семантиці якого зливалися б Денотація іконотація, "найближчим" і "подальше" значення слова,знання про світ і про що пізнає його суб'єкта пояснюється в тому числі іпотребами когнітології, зокрема, когнітивної лінгвістики,зосереджує увагу на співвіднесенні лінгвістичних даних зпсихологічними, для якої оперування категорією поняття в класичному, "потворне"поданні виявилося явно недостатнім (Бабушкін 1996: 12).
Якщо синтезвласне мовної та наукової інформації в семантиці лексем, які відправляють доконкретним реаліям, в достатній мірі скрутний і малопродуктивний (СР водаяк "рідина заповнює моря і річки" і її хімічне та фізичневизначення), то в семантиці імен культурних та світоглядних категорійтаке злиття цілком евристично виправдано.
Поки щопоява слова "концепт" в мовознавчих дискурсі свідчитьлише про належність останнього до певної наукової школи ("герменевтичною","Лінгвокультурологічною" і пр) або до певного науковомунапрямку - переважно когнітивному, але для того, щоб концепт зпротерміна перетворився в термін, необхідно його включення в конкретний "універсумміркування ": визначення в контексті відповідної наукової теорії абовідповідної галузі знання. Не претендуючи на створення оригінальноїсемантичної теорії або збагачення лінгвістичної науки новим терміном,можна, однак, спробувати визначити значення слова "концепт" так,як воно склалося з його вживання в лінгвістичних текстах, тим більше щовизначення слів, на думку Декарта, позбавило б світ від половини помилок.
Utilitasexpressit nomina rerum, і гносеологічна потреба могла покликати на місцеконцепту будь-яку лексичну одиницю семіотичного ряду: ідею, зміст, Ноемі,значення, уявлення та ін, як це, до речі, і відбувається в мовах, що не маютьетимологічних дублетів, подібних "поняттю" та "концепту",- В англомовних текстах когнітивної психології і когнітивної лінгвістики тутфункціонує найчастіше mental/conceptual representation - "уявнеуявлення ".
Словосоnceptus - позднелатінськоє, середньовічне освіту (ессlesiastique - Lexis1993: 393), похідне (причастя) від дієслова соncipere - соn-сареrе "со-обирати","Схоплювати", "спалахувати", "замислювати", "зачинати".У класичній латині соnсерtus зафіксований лише в значеннях "водойма","Займання", "зачаття" і "плід (зародок)"(Дворецький 1949: 195). Слово "концепт" разом зі своїм виробляютьдієсловом увійшло, природно, у всі романські мови і в англійську мову (фр. соncept-concevoir,ит. соncetto-concepire, ісп. concepto-concebir, порт. conceito-conceber, англ. соncept-conceive),в російській же мові воно було ще й семантично калькувати, тобто його "внутрішняформа "була відтворена морфемного засобами російської мови; по-(н) ят'- По-(н) ятіе (Степанов 1997: 40). У синонімічної парі концепт-поняття першоїчлен, безумовно, стилістично відзначений: в більшості тлумачних словниківросійської мови стаття "концепт" взагалі відсутня; з позначкою лог. ікнижн. він фіксується лише в "Великому тлумачному словнику російської мови"(БТСРЯ 1998: 454). Як більшість греко-латинських запозичень концепт -"Вчене слово", можна спокійно сказати "не мати поняття пронебудь ", але абсолютно неприродно" не мати про що-небудь концепту "і російські "беспредельщики" живуть "по понятіям", алеаж ніяк не "по концептам". У логіко-психологічних текстах російськіпоняття-концепт протиставляються головним чином поданням щодо ступеняабстрактності свого змісту. За ступенем узагальненості невиразні такожанглійські concept та notion, проте в романських мовах, де є системнелексичне протиставлення двох рівнів знання - "сутнісного" і "поверхневого",концепт співвідноситься з "сутнісним знанням", переданим дієсловами,висхідними до лат. sареrе (фр. savoir, ісп. saber, ит. sареrе), а notion,nocion, nozione, зберігаючи свою "етимологічну пам'ять", співвідносятьсяз дієсловами сonnaitre, соnосеr, соnоscеrе, похідними від лат. СОG-noscerе "впізнавати","Бути знайомим".
Вкласичному, аристотелевском сенсі визначити поняття - це встановити йогонайближчі рід і вид, що в лінгвістичний формулюванні по суті означаєопис ("расподобленіе") одиниць деякого синонімічного ряду. Ввипадку концепту найближчими семантичними "сусідами" виявляютьсяпоняття, (загальне) уявлення і значення/сенс, родовою ознакою якихє не просто віднесеність до області ідеального, куди відправляють всіабстракції, а та її частина, де думка рефлектує - звертається на саму себе,де суб'єкт пізнання збігається зі своїм об'єктом, а онтологія цього суб'єктазбігається з його гносеологією і де школярський каламбур "відмінність міжпоняттям концепту і концептом поняття "(difference entre la notion deconcept et le concept de notion) отримує статус семантичної проблеми і можебути продовжений і розширений: "різниця між поняттям уявлення іподанням поняття, концептом представлення та поданням концепту,поняттям значення і значенням поняття, концептом значення і значенням концепту ...". Відшукати differentia specifica концепту означає по сутівстановити, чим відрізняється його поняття від поняття поняття, поняттяпредставлення і поняття значення/сенсу.
Якбільшість нових наукових понять концепт вводиться з відомою часткою пафосу ічерез когнітивну метафору: це і "багатовимірний згусток сенсу", і "смисловийквант буття "; та" ген культури "(Ляпін 1997: 16-171), і" якасьпотенція значення "(Лихачов 1993: 6) і" згусток культури у свідомостілюдини "(Степанов 1997: 40); це -" ембріон розумової операції "(Аскольдів 1997: 273). Концепти "як би ширяють над їх матеріальними та надїх чисто духовними проявами "(Степанов 1995: 18). Вельми переконливо ідокладно описуються властивості конкретних різновидів концептів, особливокультурних (Культурні к...
