тенції, проблема формування граматичних навичок є однією з найбільш актуальних. Граматичний навик за своєю природою неоднорідний і таким чином вимагає до себе комплексного підходу, що зачіпає всі основні його боку [14].
Процесстановлення граматичних навичок і вмінь протікає поетапно, але саматрактування термінів "навички та вміння", в тому числі і граматичні навички тауміння, а також етапів їх формування є спірною. Це питаннязачіпається у ряді робіт, причому точки зору авторів часто не збігаються.
Граматичнийнавичка - це здатність автоматизовано витягувати з довготривалої пам'ятіграматичні засоби мови.
Підграматичним навичкою ми розуміємо автоматизоване використанняграматичних засобів у мові [4].
Є.І. Пасівназиває граматичний навик як "здатність мовця вибрати модель,адекватну мовної завданню й оформити її відповідно нормам даної мови,причому все це - миттєво ". При цьому деякі методисти розрізняютьморфологічні та синтаксичні навички усного та письмового мовлення, а такожрецептивні граматичні навички. При цьому рецептивні граматичні навичкиділяться ще на рецептивно-активні (якщо сприймається матеріал, якийучні знають активно) та на пасивно-рецептивних навички (в рамках пасивнозасвоюваного граматичного матеріалу). Крім того, розрізняють мовні імовні граматичні навички [11]. Існує точка зору, що таке дробоверозгляд граматичних навичок себе не виправдовує.
Наступниметапом, з нашої точки зору, слід визначення видів граматичних навичок.Аналізуючи різні підходи, ми зупинилися на виділенні і характеристицідвох видів навичок, це мовні і мовні граматичні навички.
Під мовнимграматичним навичкою ми розуміємо автоматизоване вживанняграматичних (морфологічних і синтаксичних) явищ у промові на основі"Граматичного почуття" [14].
Психофізіологічноїосновою такого вживання є автоматизовані мовленнєві зв'язки, абоіншими словами, мовні динамічні стереотипи. Ці мовні граматичнізв'язки формуються в процесі придбання людиною індивідуально-мовногодосвіду, тобто оволодіння різними видами мови - ситуативної та контекстної,діалогічної і монологічною, усній і письмовій. Під мовними навикамирозуміються операційні навички утворення окремих форм та структур поправилами, поза умов мовної комунікації.
Психологічнуоснову такого виду навичок складають інтелектуальнідискурсивно-граматичні дії, що виконуються на основі знання відповіднихграматичних правил [20].
Існуєдумка, що оволодіння мовленнєвими навичками створює достатню психологічнубазу для формування мовленнєвих умінь, без того, щоб спеціально й доситьдовго тренувати учнів у вживанні даних граматичних явищ умовних вправах, спрямованих на створення мовних граматичних навичок.Характер навички визначає значною мірою й характер вправ: мовнінавички здобуваються в мовних, несітуатівних, немовних вправах, тодіяк мовні граматичні навички можуть успішно формуватися переважно вситуативних мовних вправах. Ототожнення язикових і мовнихграматичних навичок знайшло своє відображення, наприклад, у методичній концепціїB.C. Цетлін [14].
У граматичному навику можна виділити складові його більше приватні дії:
1) вибір структури, адекватної мовному задуму мовця (у даній ситуації);
2) оформлення мовних одиниць, якими заповнюється структура відповідно до норм даної мови і певним часовим параметром;
3) оцінка правильності та адекватності цих дій.
Вибір структури можна назвати функціональною стороною навички. Але є ще і формальний бік-оформлення. Від неї залежить правильність з точки зору даної мови і швидкість мовлення. Ця сторона (оформлення) найтіснішим чином пов'язана з обома поднавикамі лексичного навички - викликом слова та поєднанням, більше того, оформлення структури засноване на них, залежить від їх рівня. Ось чому формувати граматичний навик можна лише на основі тих лексичних одиниць, якими учень володіє досить вільно [5].
Як відомо, граматичні навички відрізняються один від одного настільки, наскільки різні самі види мовної комунікації (говоріння, читання , аудіювання, письмо) [7].
Під граматичним навиком говоріння мається на увазі правильне комунікативно-мотивоване автоматизоване вживання граматичних явищ в усному мовленні. Граматичні навички, що забезпечують правильне формоутворення і формоупотребленіе, можна назвати мовними морфологічними навичками (наприклад, освіта особистих закінчень дієслів). Ті навички, які відповідають за вірне автоматизоване розташування слів у всіх типах пропозицій, визначаються як синтаксичні мовні навички.
Морфологічні та синтаксичні мовні навички писемного мовлення носять більш аналітичний (дискурсивний) характер завдяки специфіці письмового виду мовлення. Тут стає можливим повертатися до вже написаного, виправляти і змінювати вже створений текст [8].
У методиці викладання іноземної мови виділяють рецептивні граматичні навички - це автоматизовані дії за вказівкою і розшифровці граматичної інформації у письмовому або звучить тексті [ 19].
Оскільки сприйняття і розуміння усного або письмового тексту відбувається як при активному, так і при пасивному знанні мовного матеріалу, рецептивні граматичні навички діляться на рецептивно - активні та рецептивно-пасивні навички читання та аудіювання.
Існує ще один вид навичок, який в психологічній літературі належить до В«розумовимВ», або В«інтелектуальнимВ»: мовні дискурсивно аналітичні граматичні навички. Вони формуються на основі граматичних знань і використовуються як фоновий компонент в основному в письмовій мові, рідше в говорінні. Мовний навик допомагає мовцеві контролювати правильність виконання мовного дії, а при помилковому його виконанні забезпечує виправлення неточностей [12].
Визначаючи роль мовних навичок у формуванні мовних, можна відзначити, що перші створюють операційно-орієнтовну основу для володіння мовними граматичними діями; вони позитивно впливають на формування мовного граматичного автоматизму, хоча зовсім не гарантують його створення.
У змісті навчанняграматичної сторону мови входять матеріальні форми мови: суфікси, префікси,цілісні словоформи, знання про них зафіксовані в граматичних категоріях- Роді, числі, відмінки. У правилах освіти і вживання цих форм, а такожконкретні дії по граматичному оформленню мови, морфологічному,синтаксичному, які повинні перетворитися в операції. При цьому необхідновраховувати специфічні складності граматичного ладу усній і письмовіймови, що представляють особливі труднощі для засвоєння.
Найбільш загальною трудністюможна вважати необхідність в кожному акті спілкування здійснювати одночаснобезліч граматичних дій, як правило, згідного характеру, так ізаснованих на запам'ятовуванні окремих вихідних форм. Так, наявність строгофіксованого порядку слів і так званої рамкової конструкції ставитьучня перед необхідністю здійснювати В«внутрішнє мовне випередження іутримання В», другого місця розумного, а часто також останнього або першого.
Величезну складністьпредставляє і так званий В«номінальний блокВ». Мається на увазі всяморфологічна система змінених форм, розмежування відмінків іменників.Як зробити це доступним для огляду, наочним і тим самим полегшити засвоєння? Великийвнесок у розвиток цієї проблеми вносить використання методу моделювання. Ввідміну від чисто структурного підходу робиться припущення, що певнійкомунікативному наміру, понимаемому в логіко-семантичному плані якнамір назвати предмет або якість, або дії і т.д. Тобто вважаєтьсяможливим на початковій ступені ігнорувати багатофункціональність мовногознака, коли одному змістом відповідає кілька форм і навпаки. Цедопущення дозволяє на самому початку навчання обмежити всю варіативність ірізноманіття мови, мови і мовної діяльності, як об'єктів засвоєння. Третійспосіб є, мало не більш поширеним, ніж перший, хоча і на початкупершого року навчання ми обмежуємося саме засвоєнням наказовогоприпущення для вираження функцій спонукання. Може бути, з позиціїкомунікативного підходу ...
