ливість - прояв високих вольовихякостей що вчиться, завзятість і наполегливість у досягненні мети, широкі істійкі пізнавальні інтереси. Даний рівень активності забезпечуєтьсязбудженням високого ступеня розузгодження між тим, що учень знав, щовже зустрічалося в його досвіді і новою інформацією, новим явищем. Активність, якякість діяльності особи, є невід'ємною умовою і показникомреалізації будь-якого принципу навчання [9].
2.3. Принципи активізації пізнавальної діяльностіучнів
При виборі тих чи інших методів навчання необхідноперш за все прагне до продуктивного результату. При цьому від учняпотрібно не тільки зрозуміти, запам'ятати і відтворити отримані знання, але йуміти ними оперувати, застосовувати їх у практичній діяльності, розвивати, аджеступінь продуктивності навчання багато в чому залежить від рівня активностінавчально-пізнавальної діяльності учня [10].
Якщо необхідно не тільки зрозуміти і запам'ятати, але йпрактично опанувати знаннями, то природно, що пізнавальна діяльністьвчиться не може не зводиться тільки до слухання, сприйняття і фіксаціїнавчального матеріалу. Знов отримані знання він пробує тут же в думкахзастосувати, прикладаючи до власної практики і формуючи, таким чином, новийобраз професійної діяльності. І чим активніше протікає цей розумовийі практичний учбовий-пізнавальний процес, тим продуктивно його результат. Уучня починають стійкіше формуватися нові переконання і звичайно ж поповнюєтьсяпрофесійний багаж учня. От чому активізація учбовий-пізнавальноїдіяльності в учбовому процесі має таке важливе значення [11].
Перш за все як основоположний принципслід розглядати принцип проблемної. Шляхом послідовно ускладнюються, або питань створити в мисленні учня таку проблемну ситуацію, длявиходу з якої йому не вистачає наявних знань, і він вимушений сам активноформувати нові знання за допомогою викладача і за участю інших слухачів,грунтуючись на своєму або чужому досвіді, логіці. Таким чином, учень отримуєнові знання не в готових формулюваннях викладача, а в результатівласної активної пізнавальної діяльності. Особливість застосування цьогопринципу в тому, що воно повинне бути направлене на рішення відповіднихспецифічних дидактичних завдань: руйнування невірних стереотипів, формуванняприродничонаукового мислення і т.д.
Одним із головних завдань навчання є формуванняі вдосконалення умінь і навичок, в тому числі уміння застосовувати нові знання[12].
Наступним принципом є забезпечення максимальноможливої вЂ‹вЂ‹адекватності учбовий-пізнавальної діяльності характерупрактичних завдань. Практичний курс завжди був складовою частиною професійноїпідготовки учнів. Суть даного принципу полягає в тому, щоб організаціянавчально-пізнавальної діяльності учнів по своєму характеру максимальнонаближалася до реальної діяльності. Це і повинно забезпечити у поєднанні зпринципом проблемного навчання перехід від теоретичного осмислення новихзнань до їх практичного осмислення.
Не менш важливим при організації навчально-пізнавальноїдіяльності вчаться є принцип взаємонавчання. Слід мати на увазі, щоучні в процесі навчання можуть навчати один одного, обмінюючись знаннями.Для успішної самоосвіти необхідні не тільки теоретична база, але йвміння аналізувати і узагальнювати явища, факти, інформацію; уміннятворчо підходити до використання цих знань; здатність робити висновки ізсвоїх і чужих помилок; уміти актуалізувати і розвивати свої знання та вміння[13].
Дуже важливо, щоб учбовий-пізнавальна діяльністьучнів носила творчий, пошуковий характер і по можливості включалаелементи аналізу і узагальнення. Процес вивчення того чи іншого явища абопроблеми повинні по всіх ознаках носити дослідницький характер. Цеє ще одним важливим принципом активізації учбовий-пізнавальноїдіяльності: принцип дослідження проблем та явищ.
Для будь-якого учбового процесу важливим є принципіндивідуалізації - це організація навчально-пізнавальної діяльності з урахуванняміндивідуальних особливостей і можливостей учня. Для навчання цей принципмає виняткове значення, оскільки існує дуже багато психофізичнихособливостей:
склад аудиторії (комплектування груп)
адаптація до навчального процесу,
здатність до сприйняття нового і т.п.
Все це вимагає застосовувати такі форми і методинавчання, які по можливості враховували б індивідуальні особливостікожного учня, тобто реалізувати принцип індивідуалізації навчального процесу[14].
Не менш важливим в учбовому процесі є механізмсамоконтролю і саморегулювання, тобто реалізація принципу самонавчання. Данийпринцип дозволяє індивідуалізувати навчально-пізнавальну діяльністькожного вчиться на основі їх особистого активного прагнення до поповнення івдосконалення власних знань і умінь, вивчаючи самостійнододаткову літературу, отримуючи консультації.
Активність як самостійної, так і колективноїдіяльності учнів можлива лише за наявності стимулів. Тому в числіпринципів активізації особливе місце відводиться мотивації навчально-пізнавальноїдіяльності. Головним на початку активної діяльності повинна бути неневимушеність, а бажання що вчиться вирішити проблему, пізнати що-небудь, довести,оскаржити.
Принципи активізації навчально-пізнавальноїдіяльності учнів, також як і вибір методів навчання, винні визначаться зурахуванням особливостей навчального процесу. Крім принципів і методів, існуютьтакож і фактори, які спонукають учнів до активності, їх можна назвати щеі як мотиви або стимули викладача, що б активізувати діяльністьучнів [12].
2.4. Чинники, спонукаючі до активності
У числі основних чинників, які спонукають учнів доактивності, автори [1] виділяють:
творчий характер навчально-пізнавальної діяльностісам по собі є могутнім стимулом до пізнання. Дослідницький характернавчально-пізнавальної діяльності дозволяє збудити у учнів творчийінтерес, а це в свою чергу спонукає їх до активного самостійного іколективного пошуку нових знань.
змагальність також є одним з головнихспонукачів до активної діяльності учня. Однак у навчальному процесі цеможе зводиться не тільки до змагання за кращі оцінки, це можуть бути іінші мотиви. Наприклад, нікому не хочеться "ударити в грязь особою" перед своїмиоднокласниками, кожен прагне показати себе з кращого боку (що вінщось коштує), продемонструвати глибину своїх знань і умінь.Змагальність особливо проявляє себе на заняттях, що проводяться в ігровійформі [15].
ігровий характер проведення занять включає в себе ічинник професійного інтересу, і чинник змагальності, але незалежно відцього є ефективним мотиваційним процесом розумовоїактивності учня. Добре організоване ігрове заняття повинне міститиВ«ПружинуВ» для саморозвитку. Будь-яка гра спонукає її учасника до дії.
Враховуючи перераховані чинники, викладач можебезпомилково активізувати діяльність учнів, оскільки різний підхід дозанять, а не одноманітний підхід це перш за все у учнів викличе інтересдо занять, учні з радістю йтимуть на заняття, оскільки передбачитивикладача не можливо.
Емоційна дія вищеназваних чинників научня надає і гра, і змагальність, і творчий характер, іпрофесійний інтерес. Емоційна дія також існує, яксамостійний чинник і є методом, який будить бажання активновключиться в колективний процес учення, зацікавленість, що приводить врух [16].
Особливе значення для успішної реалізації принципуактивності в навчанні мають самостійні роботи творчого характеру, такихяк програмовані завдання, домашні хімічні експерименти, моделюванняі т.д.
Активізація навчання вчаться не як посиленнядіяльності, а як мобілізація викладачем за допомогою спеціальних засобівінтелектуальних, морально-вольових і фізичних сил учнів на досягненняконкретних цілей навчання і виховання.
Фізіологічною основою пізнавальної активностіє розузгодження між наявною ситуацією і минулим досвідом. Особливузначення на етапі включення учня в активну пізнавальну діяльністьмає дослідницький для орієнтування рефлекс, що представляє...
