, рубідій рішуче "вгризається" в товщу крижанихкристалів, і тільки пекельний мороз (нижче -108 В° С) здатний втихомирити бешкетника.
Виходить при цьому гідроксид рубідію теж прагнепоказати характер: якщо її помістити в скляний посуд, то від скла незабаромзалишаться самі спогади. Та й сам рубідій при високих температурах (300 В° Сі вище) швидко руйнує скло, безсоромно "випроваджуючи" кремнійз його оксидів і силікатів. Ось чому "гамівні сорочки" (ампули)для цього металу необхідно робити зі спеціального скла, здатного постоятиза себе.
Висока хімічна активність рубідію обумовленабудовою його атома. Як і в інших лужних металів, на його зовнішньоїелектронній оболонці "проживає" один-єдиний валентний електрон,який знаходиться далі від ядра, ніж у літію, натрію або калію, і тому попершу вимогу надходить у розпорядження атомів інших речовин (з більшоюполюванням віддають свій електрон тільки атоми цезію).
Настільки ж легко рубідій розлучається з електронами"На прохання" світлових променів. Це явище, зване фотоефектом,притаманне багатьом металам, але рубідій і цезій у цьому відношенні поза всякоюконкуренції. І хоча сьогодні в фотоелементах та інших фотоелектричнихпристроях набагато частіше застосовується цезій, визнаний "королемфотоефекту ", у рубідію є непогані шанси з часом потіснити короляна троні: адже його в природі приблизно в 50 разів більше, ніж цезію, дефіцитякого рано чи пізно зіграє на руку рубідій. До того ж деякі його сплави(Наприклад, з телуром) мають максимальну світлочутливістю в більшдалекій ультрафіолетової області спектру, ніж аналогічні цезієві сплави; вряді випадків ця обставина має першорядне значення при виборіматеріалу фотокатодів.
Інша важлива сфера діяльності рубідію -органічна хімія, де на частку його солей випали "приємні клопоти":вони виконують обов'язки каталізаторів. У цьому амплуа карбонат рубідію впершевиступив ще понад півстоліття тому при отриманні синтетичної нафти. Сьогоднібез нього не обходиться синтез метанолу і вищих спиртів, а також стиролу ібутадієну - вихідних речовин для виробництва синтетичного каучуку.Порівняно недавно розроблені рубідієві каталізатори для гідрогенізації,дегідрогенізаціі, полімеризації і ще деяких реакцій органічного синтезу.Вельми важливо, що такі каталізатори дозволяють вести процес при більш низькихпараметрах (температурі і тиску), ніж у тому випадку, коли для цієї метивикористовуються сполуки натрію або калію.
Крім того, до їх достоїнств слід віднестизневажливе ставлення до сірки - висміюючи багатьох інших каталізаторів.
Американські хіміки встановили, що тартрат рубідіюнадає каталітичну дію на окислення сажі, помітно знижуючи температуруреакції. "Ач дивина - сажа", - може подумати дехто. Але вчені,провідні роботи з вишукування нових видів авіаційного палива, дотримуються нацей рахунок зовсім іншої думки. І, треба думати, не без підстав.
Деякі сполуки рубідію володіютьнапівпровідниковими властивостями, інші - п'єзоелектричними. Однак поки ціздатності елемента № 37 тільки починають привертати увагу вчених іінженерів.
Як ви помітили, мова частіше йде про потенційніможливостях рубідію, ніж про конкретний використанні його в сучасній техніці.Дійсно, він не вправі поки претендувати на роль великого трудівника,подібно залізу, алюмінію, міді, титану. Це підтверджується і масштабами йоговиробництва: якщо "пошкребти по засіках" всіх країн, що виробляютьрубідій, то за рік набереться всього кілька десятків кілограмів, а звідси -дуже висока ціна цього металу на світовому ринку.
Крім згаданих областей застосування, рубідієвіз'єднання в невеликих кількостях використовуються в аналітичній хімії - якреактиви на марганець, цирконій і благородні метали, в медицині - якснодійного і болезаспокійливого засобу, а також при лікуванні епілепсії. У виглядірізних солей рубідій бере участь у виготовленні спеціальних оптичнихматеріалів, прозорих для інфрачервоних променів, у виробництві люмінесцентнихламп, телевізійних та інших Електроннопроменева трубок. У деяких вакуумнихприладах рубідій виконує функції геттера (газопоглотителем), а в магнітометриі еталонах частоти і часу - функції так званого активної речовини.
Нещодавно одна з електротехнічних фірм ФРНсконструювала рубідієвого контрольно-регулюючу приставку для старовиннихкурантів, що прикрашають стародавні башти багатьох європейських міст і радують слухїх жителів мелодійним боєм. Але от лихо: майже всі куранти страждають хронічним"Захворюванням" - вже дуже не точні ці громіздкі середньовічнімеханізми. Нова приставка - атомний еталон частоти - гарантує курантамибездоганну точність ходу (до сотих часток секунди в добу).
Ще більша точність потрібна ядерної фізики, лазерноїтехніці, космічної навігації: тут похибка вимірювання часу деколи"Не вправі" перевищувати мільйонні частки секунди в добу! Такимвимогам відповідають створені в нашій країні атомний годинник, "серцем"яких служить ізотоп рубідію. Принцип їх дії заснований на тому, що атомихімічних елементів здатні поглинати або випромінювати енергію тількипевної довжини хвилі (частоти).
Для кожного елемента ця довжина хвилі суворо постійна,оскільки вона залежить лише від будови атома. Тому атомні (або, як їх щеназивають, квантові) годинник на кілька порядків точніше, ніж будь-які інші, в томучислі і кварцові, в яких роль маятника грають пружні коливання кварцовоюпластини. Точність рубідієвого годин така, що якщо б їх "завели"на рубежі нової ери, то до наших днів вони відстали б або втекли вперед не більшеніж на ... одну секунду.
Можна сміливо стверджувати, що в найближчі роки послужнийсписок рубідію стане набагато довше, а значить, зростуть і масштаби йоговиробництва. Природа не страждає від нестачі цього металу: в підземнихскарбниць його приховано більше, ніж, наприклад, хрому, цинку, нікелю, міді,свинцю.
Правда, певні труднощі виникають через крайнюнеуважності рубідію, який, хоча і виявлений у багатьох гірських породах, немає власних мінералів, не кажучи вже про великих родовищах. Зазвичайрубідій примикає до більш поширеним лужним металів, причому з каліємвін просто нерозлучний. Крім уже згадуваного лепідолітом, рубідій в дуженезначних кількостях (від сотих до десятих часток відсотка) присутня вкарналіті, звідки його і витягають попутно з іншими елементами. Оскількизагальні запаси карналіту практично невичерпні, цей мінерал вважаєтьсянайбільш перспективним рубідієвого сировиною.
Ще в XV столітті на березі річки Ками серед уральськихлісів виник містечко Сіль Камская. Сучасний Солікамському - великий центрхімічної промисловості. Тут знаходяться багатющі родовищакарналіту, сильвинитом та інших калійних солей. Схожий на мармур сильвінітзабарвлений у різні кольори: він то білий, як сніг, то переливається всіма кольорамивеселки - від світло-рожевого до червоного, від небесно-блакитного до темно-синього.При цьому мінерал (що представляє собою хлорид калію) пронизаний безбарвнимипрозорими кристалами хлориду натрію (тобто кухонної солі), серед якихіноді трапляються зовсім чорні великі кубики. Чому ж почорнілакухонна сіль? Вважають, що це "автограф" рубідію-87-вжезнайомого нам радіоактивного ізотопу, облуччя колись хлорид натрію.
Солі рубідію розчинені у воді океанів, морів, озер.Досить багаті цим елементом знамениті одеські лимани, але ще більше його вкаспійських водах. Не оминув рубідій своєю увагою і багатьох представниківрослинного світу: сліди його зустрічаються в морських водоростях і тютюні, влисті чаю і зернах кави, в цукровому очереті і буряках, у винограді ідеяких видах цитрусових. На закінчення наведемо жартівливий аргумент на користьпрозвучав кілька років тому призову "Бережіть чоловіків!": їхкров, як стверджує Велика Радянська Енциклопедія, багатше рубідій, ніжжіноче (відповідно 0,00032 і 0,00028%).
Ну як же їх у такому випадку не берегти?
