Р, що проходить у червні кожного року.
Такожу розділі 1 розповідається про Валютної політиці Радянського держави у1930-1980-і рр.. яка фактично була побудована на проведенні кліринговихрозрахунків та стосунках між Євросоюзом і СРСР.
Донастання смуги валютно-фінансових криз 30-х рр.. важливою частиною зусильСРСР була ведення переговорів про надання зовнішніх кредитів,збільшують імпортні можливості країни і ускорявших реалізацію п'ятирічнихпланів соціалістичної індустріалізації. Найбільшими успіхами радянськоїдипломатії на цьому шляху стало поширення на СРСР поруч країнурядових гарантій оплати їх експорту - кредитних ліній обсягом удесятки і сотні мільйонів доларів. Широке їх використання призвело до швидкогонаростання обсягів кредитної заборгованості, проте вже до середини 30-х рр.. СРСРзміг фактично погасити велику її частину, а в післявоєнний період майжеприпинив укладення кредитних угод.
Наслідкиглобального валютно-фінансової кризи 30-х рр.. висловилися й у фактичноповсюдно події переході на клірингову систему розрахунків по зовнішнійторгівлі і платежах. Радянський Союз практикував різні схеми клірингу,домагаючись включення в них абсолютно всіх розрахунків і платежів та ефективновідстоював захист своїх інтересів від можливих фінансових втрат.
Зутворенням в післявоєнний період соціалістичної системи та започаткованимпізніше розпадом колоніальних імперій єдина перш валютна політикаРадянського Союзу розщепилася на дві, а з появою групи молодих незалежнихдержав - і на три складових. Протягом усіх повоєнних десятилітьекономіка СРСР розвивалася в тісному і різнобічну взаємодії знародногосподарськими комплексами соціалістичних країн. Якщо говорити про йоговалютної компоненті, то тут центральним ланкою виступає організаціяефективної та справедливої вЂ‹вЂ‹схеми взаєморозрахунків. Вона пройшла через ряд етапів:двосторонній кліринг, спроба встановлення багатосторонніми клірингу (1958-1963гг.), і нарешті, розробку системи багатосторонніх платежів на основіштучно створеної особливої вЂ‹вЂ‹колективної соціалістичної валюти -переказного рубля. Ця система успішно функціонувала протягом чверті століття,однак вона була не вільна від деяких внутрішніх суперечностей, що буливідображенням неспівпадання економічних інтересів (або неповного збіги)брали участь у ній держав, які, накопичуючись, зрештою привели довідмови від неї разом із розпадом організації економічної взаємодопомогисоціалістичних країн на рубежі 80-90-х рр..
Неможливо не расказать про сучасну систему автоматичних кліринговихрозрахунків RTGS яка внаслідку може надати разрушаещее дію на систему кореспондентськихміжбанківських відносин так наприкладквітні 1996 р. банківська галузь Великобританії в числі останніх завершилаперехід від системи остаточних розрахунків в кінці дня до нового механізмурозрахунків по великих операціях в режимі реального часу (Real-Time GrossSettlement, RTGS) для обробки великих платежів. Цей повсюдний перехід досистемі RTGS в міжнародному масштабі, поряд із прагненням широких фінансовихкіл до зменшення ризику міжнародних розрахунків.
Піддругому розділі розповідається про платіжну систему Казахстану і Білорусії якприклад впровадження клірингових розрахунків у країнах СНД. При впровадженні кліринговихсистем у цих країнах були враховані і світовий досвід та сучасні тенденції пореалізації новітніх платіжних систем.
Такожпроаналізовано стан грошових систем республік колишнього СРСР тому проблемидля країн є специфічними, хоча і проводиться аналогія з декількомаепізодами зі світової історії.
Вукладанні зроблено висновок, що платіжний союз-це фундамент інтеграції міжкраїнами СНД і враховуючи всі відмінності між країнами здійснювати взаємовигіднуторгівлю можливо тільки з використанням клірингових систем розрахунків.
Top of Form 1
Bottom of Form 1
Глава 1. Світовий досвід валютного кліріна.
КОРОТКИЙ ОГЛЯД ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ МІЖНАРОДНИХРОЗРАХУНКІВ (БМР) ЯК МІЖНАРОДНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
1.ПРИЧИНИ СТВОРЕННЯ БМР У 1930 р.
Необхідністьстворення міжнародної організації типу БМР відчувалася з початку століття. Однаквідповідні кроки до цього були зроблені лише після ухвалення плану Юнга вВідповідно до Гаазьким угодою від 20 січня. 1930 р., основна метаякого полягала у врегулюванні проблеми репараційних платежів,покладених на Німеччину після Першої світової війни.
Міжурядовіугоди, укладені на Гаазької конференції у січні 1930 р., призвели достворенню БМР, засновником якого стала група із шести центральних банків іоднієї фінансової установи США. Швейцарія, де, як було вирішено, повинен буврозташовуватися БМР, надала йому Установчу хартію. Нова міжнароднаорганізація була покликана не тільки виконувати обов'язки довіреної особи вході реалізації плану Юнга, але, як уже зазначалося, мала сприятиспівробітництву центральних банків і надавати додаткові можливостідля здійснення міжнародних фінансових операцій.
БМРпочав свою діяльність 17 травня 1930 р. у Базелі і, таким чином, єнайстарішої міжнародною фінансовою організацією. Сьогодні Базель ставтрадиційним місцем міжнародних зустрічей для багатьох керуючих центральних банківта інших їхніх співробітників.
2.ПРАВОВИЙ СТАТУС БМР, ЙОГО АКЦІОНЕРНИЙ КАПІТАЛ І ЦЕНТРАЛЬНІ БАНКИ-АКЦІОНЕРИ
Подібнобагатьом заснував його в 1930 р. центральним банкам, за своєю правовою структуріБМР був компанією з обмеженою відповідальністю, располагавшей випущенимакціонерним капіталом. Тим не менш. Гаазькі угоди визнали БМРміжнародною організацією, що підпадає під положення міжнародного права ікористується привілеями та імунітетами, необхідними їй для здійсненнясвоїх функцій. Міжнародний правовий статус БМР, привілеї та імунітети,якими він користувався в Швейцарії з моменту свого заснування, булипідтверджені Угодою про центральних установах, яке Банк підписав зФедеральним радою Швейцарії 10 лютого 1987 Як виявляється з цьогоугоди, БМР користується в Швейцарії правовим статусом, аналогічним тому,яким наділені багато інших міжнародні організації, що виникли там з 1930 р.До цього слід додати, що БМР не підпадає ні під дію федеральногозакону Швейцарії про банки і ощадних установах, ні під положенняшвейцарського законодавства про компанії.
Статутнийакціонерний капітал Банку міжнародних розрахунків становить 1500 млн золотихфранків і представлений у вигляді 600000 акцій з рівною номінальною вартістю (2500золотих франків за акцію). На кінець фінансового року випущено 517125 акцій, і вВідповідно до ст. 7 Статуту БМР вони повністю оплачені з розрахунку 25% їхномінальної вартості (625 золотих франків за акцію). Таким чином, за станомна 31 березня 1997 оплачена частина акціонерного капіталу БМР складає набалансі банку 323,2 млн. золотих франків.
Золотийфранк БМР за змістом золота важить трохи більше 0,29 грама чистогозолота, і тим самим по золотому паритету він залишався ідентичний швейцарськомуфранку з моменту заснування БМР в 1930 р. аж до вересня 1936 р., коливикористання золотого паритету швейцарського франка було припинено у зв'язкуз тим, що ряд провідних країн відмовився від золотого стандарту. БМР використовуєзолотий франк виключно в якості розрахункової одиниці при складаннібалансових звітів. Активи і пасиви, виражені в доларах, конвертуються взолоті франки за фіксованим курсом у 8 за унцію чистого золота (1золотий франк =, 94), а всі інші валюти переводяться в золоті франки наоснові їх ринкових курсів по відношенню до долара.
Вмомент випуску початкового капіталу Банку брали участь у підписці фінансовимустановам була надана можливість вибору: підписатися самим на всінаціональні випуски акцій або організувати на них публічну підписку в своїхкраїнах. В результаті такого підходу частина випуску акцій у Бельгії, Франції таповний випуск у США належать не тим установам, серед яких вониспочатку розподілялися. В цілому, близько 86% випущеного акціонерногокапіталу зареєстровано на ім'я централ...
