ку. На фондових біржах предметомторгу були всякого роду цінні папери. Але якщо облігації, заставні, рента,квитки держпозик, що приносять певні і незмінні відсотки, після виплатипо них зникали з ринку, то поява акцій приватних підприємств змінило справу.Процес акціонування приватних підприємств був викликаний потребоювиробничих капіталістів в додаткових коштах для поліпшення їхпідприємств. Накопичений грошовими капіталістами до цього часу капітал, щобприносити прибуток повинен був постійно звертатися, змінюючи власника, і звигодою для його власника. Саме на фондовій біржі в ході торгу акціямиприватних підприємств розгорталася конкурентна боротьба, зводилися разомпредставники цих двох типів капіталу. Продаючи акції, виробничийкапіталіст інвестував отримані кошти в підприємство, домагався збільшенняйого прибутковості. Грошовий капіталіст, купуючи акції, забезпечував собі принесенийними бариш (прибуток), розмір якого, однак, залежав від прибутковостіпідприємства і міг бути врахований тільки за підсумками його тривалої діяльності.Тому можливість продати акції на біржі вдруге гарантувала грошовогокапіталісту повернення витраченого їм капіталу і одночасно приносиладиференційовану прибуток, або процент, отриманий на різниці як результатуколивання цін, попиту власне на акції, не залежала від виробничогопроцесу в самому акціонерному підприємстві.
Ця вторинна і подальший перепродаж акцій підприємств ібула біржовою спекуляцією в чистому вигляді, оскільки була непродуктивні,не приводила до зникнення товару з ринку, а лише дозволяла збагачуватися їїазартним учасникам (або приводила їх до збитків). Однак у біржовій спекуляції,викликала негативне ставлення громадськості, з'являвся об'єктивний, ніким непереслідуваний результат: вона мобілізовувала всі вільні грошові капітали,змушуючи їх постійно "працювати", і давала кошти для зростаннявиробничого капіталу, його концентрації, тобто прискорювала темпи розвиткукапіталізму. Для біржі як посередниці в цього роду торгових операціяхнеобхідність якомога більш швидкого і безболісного перекладу капіталу зпромислового в грошовий і назад мала наслідком концентрацію фондовихоперацій в головних центрах економічного життя країни. На початку XX в. таким центром в Росії став фондовий відділПетербурзької універсальної біржі.
Реформа 1861 р. дала поштовх розвитку капіталістичнихвідносин в Росії. За короткий час виникає цілий ряд бірж. А до початкупершої світової війни їх налічувалося понад 90. Бурхливий розвиток капіталізму вРосії породило тенденцію "європеїзації" російських бірж. Проте цьомупроцесу не судилося завершитися, так як розвиток власне біржовогосправи продовжувало відставати. "... І в даний час біржова торгівля вРосії, незважаючи на досягнуті успіхи в сенсі територіальногопоширення, носить на собі риси значною відсталості, яка жоднимчином не може бути витлумачена в сенсі притаманною нам нібито самобутності,- Робив висновок сучасник в 1912 р. - Російська біржова техніка у своєму розвиткуйде тими ж шляхами, що й західноєвропейська, але знаходиться поки в більш раннійстадії досконалості "
Зупинимося на особливостях розвитку біржової справи.
У порівнянні із західними, російські біржі мали певної специфікою.Їх відрізняв, по-перше, низький рівень біржової техніки, що було пов'язано знерозвиненістю інфраструктури (залізничний транспорт, елеватори, склади і т.п.) як наслідок, на російських біржах не одержали поширення угоди на термін(Строкові чи термінальні операції). Але не було і жорсткої регламентації правилукладання угод.
друге, в силу того, що російське купецтво являло собоюрозмиту, аморфну ​​масу, біржі брали на себе функцію представництва їхніхінтересів. У багатьох біржових статутах прямо вказувалося на це. Жодна ззахідних бірж не виконувала цієї функції, бо представництво інтересівкупецтва в цих країнах здійснювалося через купецькі палати, які булистворені в результаті тривалої політичної та економічної боротьбипідприємців за свої цілі.
третє, повсякденне відношення до бірж у Росії завжди булонеоднозначним. Часто переважала думка, що біржа - це те місце, кудипорядній людині ходити ганебно.
четверте, спостерігалося підвищену увагу до вітчизнянихбірж з боку держави.
Росія належала до числа тих країн, де саме черезвідсталості політичного правосвідомості всіх верств і класів, щообумовлювалося нерівномірністю економічного розвитку різних сфернародного господарства і збереженням багатоукладності, роль політичної влади векономіці в цілому, і в розвитку біржової справи зокрема, була порівняновелика. У 1895 р. при Міністерстві фінансів була створена комісія дляскладання нормального біржового статуту натомість діяли розрізненихстатутів окремих бірж. Комісія виробила проект, але не був затверджений, такяк проведення однаковості в діяльності бірж перешкоджали різнийхарактер фондових і товарних операцій, а також строкатість умов і звичаївбіржового торгу в різних місцевостях. У кінцевому рахунку, урядобмежилося реформою лише на Петербурзькій біржі (загальною). У червні 1900 р. царзатвердив думку Комітету міністрів про заснування її фондового відділу, а на початку1901 р. - правила для цього відділу. Для товарно-сировинних бірж законодавціобмежилися виданням Статуту торгового, в якому були зведені раніше прийнятіакти та затверджені статути товарно-сировинних бірж. При цьому залишилися деякісуперечливі положення, наприклад, що стосуються визначення сутності і завданьцих бірж. З плином часу Статут торговий поповнювався все новими статтями.
Слідуючи західноєвропейської традиції, уряд в частинізаконодавства про фондовий відділі взяло за еталон німецьке біржове право ів деякій частині - практику організації фондової біржі у Франції.
Будучи самоврядними організаціями, всі російськізагальні біржі в порядку нагляду були підпорядковані Міністерству торгівлі іпромисловості - його відділу торгівлі, фондовий же відділ Петербурзької біржі бувпідпорядкований Міністерству фінансів за Особливій канцелярії по кредитній частині,причому остання була майже повним господарем на петербурзькому фондовомуринку.
Такий поділ було викликано різною роллю цих двохтипів біржі в економічному житті. Фондовий відділ до певної міри схожийна західноєвропейську фондову біржу в її німецькому варіанті. Його діяльністьнайбільш безпосередньо впливала на структурну перебудову великогокапіталістичного виробництва стосовно до умов, коли в світовомугосподарстві посилено йшов процес створення монополій, захопив і Росію; зростанняфінансового капіталу, різних промислових синдикатів, концернів і т. д. Іуряд прагнув тримати все, що відбувається там під своїм контролем.
Підставою для цього було те, що фондовий відділ бувзосередженням обороту з облігаціями державних позик, і фінансовевідомство ставило своїм завданням забезпечити тут інтереси держави. Так,дійсними членами відділу могли бути тільки російські піддані. Вибранізагальними зборами біржі члени ради відділу з числа дійсних його членівзатверджувалися на посаді міністром фінансів. Він же за поданням радивідділу призначав фондових маклерів і стверджував правила про порядок укладаннябіржових угод. Представники Міністерства фінансів брали участь у діловомуобороті - в угодах з фондами та валютою за рахунок Державного банку абоДержавного казначейства. У той же час фондовим маклерам було забороненоздійснювати операції у відділі за власний рахунок.
У порядку нагляду два представники Міністерства фінансівбули присутні з правом голосу в котирувальної комісії (комісії, що виводилабіржові ціни на фондові папери і валюту на даний день торгу) при складаннібюлетеня і в раді відділу при обговоренні питання про допущення паперів докотируванні фондовому відділі. Ці заходи повинні були перешкоджати спробамнедобросовісно впливати на котирування, тобто контролювати іобмежувати біржову спекуляцію цінними паперами та валютою. Тим самимросійська фондова біржа як посередницька організація втрачала здатністьбути найбільш точним вимірювальним інструмен...
