яспецифічних завдань по захисту Батьківщини (оборони, в умовах воєнного танадзвичайного стану, в період мобілізації та збройних конфліктів), атакож відповідно до міжнародних договорів.
На підставі вищевикладеногоможна зробити наступні висновки:
1.Военнаяслужба - особливий вид федеральної державної служби, що представляє собоюдіяльність громадян, які здійснюють функції щодо забезпечення оборони і військовійбезпеки держави.
2.Статусвійськової служби встановлюється тільки федеральним законодавством і виключаєможливість її введення в державних органах та організаціях суб'єктівРосійської Федерації. Фінансування військової служби здійснюєтьсявиключно з федерального бюджету. Отже, військова служба єрізновидом федеральної державної служби Російської Федерації.
3.СОДЕРЖАНІЕвійськової служби, як особливого виду федеральної державної служби, єюридично оформлені специфічні відносини між державою (в особіорганів державної влади, державних органів та організацій) тагромадянами з метою здійснення останніми обов'язків і прав.
4.Военнаяслужба являє собою самостійні і відносно відособлені видидій суб'єктів військово-службових відносин в цілях практичної діяльностідержавних організацій і органів, в яких вона передбачена законом.
Військоваслужба, на відміну від цивільної державної служби, є діяльністюдержавних організацій і органів з метою забезпечення вирішення завдань у сферібезпеки і оборони держави, в умовах воєнного та надзвичайногоположення, в період мобілізації і збройних конфліктів, а також ввідповідно до міжнародних договорів.
5.Военнаяслужба - це особливий вид встановленої державою на підставі федеральногозакону діяльності людини в спеціально створюваних ним державнихорганізаціях (збройних силах, військах, військових формуваннях) тадержавних органах, які вирішують завдання у сфері воєнної безпеки та оборонидержави специфічними (військовими) методами і засобами збройної боротьби,що припускають використання зброї та озброєння індивідуального таколективного застосування, в цілях захисту Вітчизни, тобто практичногоздійснення закріплених у Конституції Російської Федерації функційдержави щодо забезпечення його незалежності, суверенітету і цілісності(Додаток 4).
1.2. Конституційно - правове становище військовослужбовців
Прирозгляді даного питання необхідно виявити основні риси правовогоположення військовослужбовців в Російській Федерації, визначити коло їх прав іобов'язків.
Напідставі вищевикладеного можна зробити висновок, що військова служба, в силупритаманною їй особливої вЂ‹вЂ‹правової специфіки повинна володіти особливим правовим статусом,що в свою чергу нарівні з особливою організацією військової служби і принципів,підкреслюють її "індивідуальність" є визначальним правове становищеучасників військово-правових відносин.
Вданому випадку загальне (державна служба в цілому, її правовий статус)конкретизується в особливому, тобто правовий статус тих чи інших категорійгромадян (військовослужбовців), об'єднаних не тільки приналежністю до російськогогромадянству, але й іншими специфічними ознаками. Стосовно до предметудослідження буде зроблена спроба проаналізувати поняття та змістстатусу військовослужбовців в Російській Федерації.
ВВідповідно до Федерального закону "Про військовий обов'язок і військову службу"військовослужбовцями є громадяни, які проходять військову службу (п.3 ст.2) [8].Суб'єктами державно-правового відносини [9] з приводу військової службивиступають, з одного боку, держава, в особі Збройних Сил, інших військ,військових формувань і органів, в яких федеральним законом передбаченавійськова служба, з іншого - громадяни Російської Федерації, які проходять військовуслужбу, виконуючі конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, тобтовійськовослужбовці.
Ввідповідності зі ст.71 Конституції Російської Федерації питання оборони і безпекидержави віднесені до ведення Російської Федерації, тобто правоверегулювання в цій сфері відноситься до компетенції федеральних органівдержавної влади. Таким чином, Конституцією Російської Федераціїзакріплені основи правового регулювання в сфері оборони і безпекидержави і основоположні питання, що стосуються проходження громадянамиРосійської Федерації військової служби, і які з цього обмеження їх праві свобод як людини і громадянина (ч.3 ст.55 Конституції РФ) [10].
Сутністювійськової служби, як специфічної державної діяльності, її метоює збройний захист Вітчизни. Як вже було зазначено в главі 1.1цього дослідження, військова служба має ряд особливостей, або відмінностей,виділяють її в особливий вид державної служби. Тобто на військовослужбовцівпоширюється законодавство, яке представляє собою спеціальний комплексправових актів і норм, що регулюють суспільні відносини, що виникають у томучислі при виконанні громадянами Російської Федерації військової служби [11].
Юридичнепідстава для існування окремої галузі законодавства - положення ст.3Федерального закону "Про військовий обов'язок і військову службу", відповідно доякої "правовою основою військового обов'язку і військової служби єКонституція Російської Федерації, справжній Федеральний закон, іншіфедеральні закони та інші нормативні правові акти Російської Федерації вгалузі оборони, військовий обов'язок, військової служби та статусу військовослужбовців,міжнародні договори Російський Федерації "[12].
Особливостівійськової служби, що виділяють її в особливий вид федеральної державної служби,детермінують існування особливостей правового статусу військовослужбовця якспецифічного суб'єкта права, прямо передбачених ст.1 Федерального закону "Простатус військовослужбовців ". "На військовослужбовців покладаються обов'язки попідготовки до збройного захисту та збройний захист Російської Федерації, що пов'язаноз необхідністю беззаперечного виконання поставлених завдань у будь-якихумовах, у тому числі із ризиком для життя. У зв'язку з особливим характеромобов'язків, покладених та військовослужбовців, їм надаються пільги,гарантії і компенсації "[13].
Наіснування спеціального правового статусу військовослужбовців вказують і рядзарубіжних вчених. Так, німецький юрист К. Хессе вказує на поняття ісвоєрідність "особливих відносин владарювання" (особливий статус). "Це поняття, -пише він, - широко вживане в даний час, означає і показуєвзаємозв'язок між особистістю і державою, яка і грунтується на особливихобов'язках, що виходять за рамки звичайних прав і обов'язків громадянина вдержаві. Це проявляється і в особливих правах, наприклад, у відносинахдержави і чиновників, солдатів і учнів державних шкіл "[14].Такі відносини необхідні для життя суспільства в цілому. Далі К. Хессе відзначає,що ці "особливі відносини" повинні регулюватися окремими актами, але сам їхпорядок визначається не в сфері, що лежить поза конституції, а, навпаки, знаходитьсвоє підтвердження саме в конституції. Виходячи із зазначених істотних особливостейвідносин неможливо визначити єдиний особливий статус військовослужбовця, а можнаговорити лише про безліч різних відносин особливого статусу, спільність якихполягає в модифікації громадянського статусу.
Ввітчизняній науці з питання існування спеціального правового статусувійськовослужбовців були різні точки зору. Професор А.М. Добровольськийписав: "Правове становище військовослужбовців в державі в деяких відносинахє іншим, ніж інших громадян. На це положення військовослужбовців надаєтут вплив особлива природа військової служби. Визначальним моментом у цьомувідношенні є: по-перше, особливий публічно-правовий характер армії, якорганізації, призначеної для збройної боротьби; по-друге, особливістьвзаємних відносин складових її елементів (дисципліна, військовийправопорядок), обумовлена ​​в своєму існуванні необхідністю внутрішньоїзгуртованості армії і проникнення її одним духом, і в, третє, - істотавійськової служби, як служби державної взагалі "[15].
Змістконституційно-правового статусу людин...
