p>
- мережі 1 і 2 розряду,розвиваються методом тріангуляції,
- Тріангуляційні мережізгущення;
- мережі 1 і 2 розряду,розвиваються методом полігонометрії;
- мережі технічногонівелювання, що розвиваються методом геометричного нівелювання.
Мережі згущенняпрокладаються, як правило, між сторонами і пунктами державноїгеодезичної мережі.
Постійні знакизакріплюються підземними знаками - центрами. Конструкції центрів забезпечують їхзбереження і незмінність положення в плині тривалого періоду часу. Якправило, підземний центр являє собою бетонний моноліт, що закладаєтьсянижче глибини промерзання грунту і не в насипний масив. У поверхні землі вмоноліті встановлюють чавунну марку, на якій наносять центр у вигляді хрестаабо точки. Положення цього центру відповідають координати Х і У і в багатьохвипадках позначки Н.
Для того, щоб з одногознака був видний інший (суміжний), над підземними центрами встановлюютьзовнішній знак у вигляді металевих або дерев'яних трьох-або чотириграннихпірамід або сигналів.
Як правило, пунктирозбивочних мереж і мереж згущення закріплюють підземними центрами, такими ж,як і пункти державних мереж. Так як відстань між цими пунктамипорівняно невеликі, оформлення їх зовнішніми знаками не потрібно. Інодінад ними встановлюють Г - образні металеві або дерев'яні віхи. Вмістах знаки оформляють у вигляді спеціальної надбудови на дахах будівель абоусередині самих будинків (стінні).
Спеціальні (місцеві)геодезичні мережі створюють у тих випадках, коли для вирішення поставлених завданьна даній ділянці потрібно мати пункти, взаємне розташування яких в плані іпо висоті визначено з найвищою точністю. Систему координат в таких мережахзазвичай підбирають так, щоб редукційні поправки за перехід від вимірянихвеличин до їх проекціям на місцеву поверхню відносності були мінімальними.Такі мережі будують, наприклад, у сейсмоактивних регіонах для прогнозуванняземлетрусів, при будівництві великих споруд і т. п.
1.1 Тріангуляція
Тріангуляція (від лат.triangulum - трикутник) - один з методів створення опорної геодезичної мережі(Малюнок 1).
Рисунок 1 -Тріангуляція і трилатерації
Складається в побудовірядів або мереж примикають один до одного трикутників і у визначенніположення їх вершин в обраній системі координат. У кожному трикутникувимірюють всі три кути, а одну з його сторін визначають з обчислень шляхомпослідовного вирішення попередніх трикутників, починаючи від того з них, вякому одна з його сторін отримана з вимірів. Якщо сторона трикутникаотримана з безпосередніх вимірювань, то вона називається базисною стороноютріангуляції. В рядах або мережах тріангуляції для контролю і підвищення їхточності вимірюють більше число базисів або базисних сторін, ніж це мінімальнонеобхідно.
Прийнято вважати, щометод тріангуляції винайшов і вперше застосував В. Снелліусом в 1615-17 рр.. припрокладці ряду трикутників в Нідерландах для градусних вимірювань. Роботи позастосуванню методу тріангуляції для топографічних зйомок в дореволюційній Росіїпочалися на рубежі 18-19 вв. До початку 20 ст. метод тріангуляції отримавповсюдне поширення.
Тріангуляція маєвелике наукове і практичне значення. Вона служить для: визначення фігури ірозмірів Землі методом градусних вимірювань; вивчення горизонтальних рухівземної кори; обгрунтування топографічних зйомок в різних масштабах і цілях;обгрунтування різних геодезичних робіт при вишукуванні, проектуванні ібудівництві великих інженерних споруд, при плануванні та будівництві місті т.д.
При побудовітріангуляції в державної геодезичної мережі (ДГМ) виходять з принципупереходу від загального до приватного, від крупних трикутників до дрібнішим. У зв'язкуз цим тріангуляція підрозділяється на класи, що відрізняються точністю вимірюваньі послідовністю їх побудови. У малих по території країнах тріангуляціявищого класу будують у вигляді суцільних мереж трикутників. У державах звеликою територією (Росія, Китай, Індія, США, Канада та ін) триангуляциюбудують за деякою схемою і програмою.
Малюнок 2 - Державнатріангуляція ділиться на 4 класи
Державнатріангуляція 1-го класу будується у вигляді рядів трикутників із сторонами 20-25км, розташованих приблизно уздовж меридіанів і паралелей і утворюють полігониз периметром 800-1000 км. Кути трикутників в цих рядах вимірюютьвисокоточними теодолітами, з похибкою не більше В± 0,7 ". У місцяхперетину рядів тріангуляції 1-го класу вимірюють базиси за допомогою мірнихдротів, причому похибка вимірювання базису не перевищує 1: 1000000 частки йогодовжини, а вихідні сторони базисних мереж визначаються з похибкою близько 1:300 000. Після винаходу високоточних електрооптичних далекомірів сталивимірювати безпосередньо базисні сторони з похибкою не більше 1:400 000.
Простору усерединіполігонів тріангуляції 1-го класу покривають суцільними мережами трикутників2-го класу із сторонами близько 10-20 км, причому кути в них вимірюють з тією жточністю, як і в 1-му класі. В суцільній мережі тріангуляції 2-го класу всерединіполігону 1-го класу вимірюється також базисна сторона з вказаною вищеточністю. На кінцях кожної базисної сторони 1-го і 2-го класів виконуютьастрономічні визначення широти і довготи з похибкою не більшеВ± 0,4 ", а також азимута з погрішністю близько В± 0,5". Крім того,астрономічні визначення широти і довготи виконують і на проміжнихпунктах рядів тріангуляції 1-го класу через кожні приблизно 100 км, а за деякимиособливо виділеним рядах і значно частіше.
На основі рядів і мережтріангуляції 1-го і 2-го класів визначають пункти тріангуляції 3-го і 4-гокласів, причому їх густота залежить від масштабу топографічної зйомки. Наприклад,при масштабі зйомки 1:5000 один пункт тріангуляції має припадати на кожні20-30 км2. У мережах тріангуляції 3-го і 4-го класів похибки вимірювання кутівне перевищують відповідно 1,5 "і 2,0".
У практиці допускаєтьсязамість тріангуляції застосовувати метод полігонометрії. При цьому ставиться умова,щоб при побудові опорної геодезичної мережі тим і ін методом досягаласяоднакова точність визначення положення пунктів земної поверхні.
Вершини трикутниківтріангуляції. позначаються на місцевості дерев'яними або металевими вежамивисотою від 6 до 55 м залежно від умов місцевості (див. Сигналгеодезичний). Пункти тріангуляції в цілях довготривалої їх збереження намісцевості закріплюються закладкою в грунт особливих пристроїв у вигляді металевихтруб або бетонних монолітів з вправленими в них металевими марками (див.Центр геодезичний), що фіксують положення точок, для яких даютьсякоординати у відповідних каталогах.
Координати пунктівтріангуляції визначають з математичної обробки рядів або мереж. Побудоватріангуляції та її математична обробка приводять до створення на всійтериторії країни єдиної системи координат, що дозволяє ставититопографо-геодезичні роботи в різних частинах країни одночасно і незалежноодин від одного. При цьому забезпечується з'єднання цих робіт в одне ціле істворення єдиної загальнодержавної топографічної карти країни ввстановленому масштабі (таблиця 1).
Таблиця 1 - Основніхарактеристики тріангуляції
Показники
1 клас
2 клас
3 клас
4 клас
Довжина ланки тріангуляції
200
-
-
-
Середня довжина сторонитрикутника, км
20-25
7-20
5-8
2-5
Відносна помилка вихідноїсторони
1:400000
1:300000
1:200000
1:200000
Приблизна відноснапомилка сторони в слабкому місці
1:350000
1:20...
