ь води). У екваторащільність води відповідає величині близько 1,02204. У міру віддаленнявід екватора внаслідок сильного випаровування і пов'язаного з цим підвищення солоностіЩільність води збільшується. Максимального ж значення - відповідного 1,02750(27,5) вона досягаєу високих широтах (близько 60 В° с. ш. та 60 В° ю. ш.).
4. Циркуляція морської води
Циркуляція води в Світовомуокеані має велике геологічне значення, визначаючи інтенсивність руйнівноговпливу на береги і дно, рознос і диференціацію осадового матеріалу по днуводойми. Циркуляція води буває трьох видів:
а) хвилювання;
б) припливи і відливи;
в) течії
Хвилювання викликаються впливом на водну поверхню. У цьому випадку частинки води у відкритомуморе переміщаються по замкненим колом орбітах у вертикальній площині. Хвилі складаютьсяз чергуються між собою валів і западин. Вершини валів називаються гребенями, апідстави западин - підошвами. Висота хвиль залежить від сили вітру. Наближаючись до берега,хвиля на мілководді захоплює всю товщу води і відчуває тертя об дно. Відбуваєтьсядеформація хвилі внаслідок того, що у підошви через тертя об дно частинки водирухаються повільніше, ніж на гребені. В результаті збільшується крутизна передньогосхилу хвилі, і вона перекидається, утворюючи прибій. Хвильові рухи при сильнихштормах спостерігаються не тільки на поверхні, але і поширюються в глибину до50-150 м. Періодично в океанах виникають також величезні хвилі, звані цунамі,пов'язані з землетрусами.
Припливи і відливи - Періодичні вертикальні коливання рівня океану або моря, що є результатомзміни положень Місяця і Сонця відносно Землі в сукупності з ефектамиобертання Землі та особливостями даного рельєфу і проявляється в періодичному горизонтальномузміщенні водних мас. Припливи і відливи викликають зміни в висоті рівня моря,а також періодичні течії, відомі як приливні течії, що роблять пророкуванняприпливів важливим для прибережної навігації.
Інтенсивність цих явищзалежить від багатьох факторів, однак найбільш важливим з них є ступінь зв'язкуводойм зі світовим океаном. Чим більш замкнутий водойму, тим менше ступінь проявуприливо-відливних явищ.
Хоча для земної кулі силатяжіння Сонця майже в 200 разів більше, ніж сила тяжіння Місяця, приливні сили,породжувані Місяцем, майже вдвічі більше породжуваних Сонцем. Це відбувається черезтого, що приливні сили залежать не від величини гравітаційного поля, а від ступеняйого неоднорідності (градієнта). При збільшенні відстані до джерела поля градієнтзменшується швидше, ніж величина самого поля. Оскільки Сонце майже в 400 разівдалі від Землі, ніж Місяць, то і приливні сили, що викликаються сонячним тяжінням,слабкіше.
Також, однією з причин виникненняприпливів і відливів, є добове (власне) обертання Землі, захопливе масиводи світового океану, що має форму еліпсоїда, велика вісь якого не збігаєтьсяз віссю обертання Землі і не бере участі в її обертанні навколо цієї осі. Це веде дотого, що в системі відліку, пов'язаної з Земний поверхнею, по океану біжать повзаємно протилежних сторонах земної кулі дві хвилі, що призводять в кожній точціокеанського узбережжя до періодичних, два рази на добу повторюваним, явищам відливу,чергуються з припливами.
Таким чином, ключовимимоментами в поясненні приливо-відливних явищ є:
1. добове обертання Земноїкулі;
2. деформація покриваєземну поверхню водної оболонки, що перетворює її в еліпсоїд;
3. розбіжність його великийосі з віссю обертання Землі.
Відсутність одного з цихфакторів виключає можливість появи припливів і відливів.
При поясненні причин припливівзазвичай увага звертається лише на другий з цих факторів. Але розхожа поясненняданого явища тільки дією приливних сил неповно. Так, у разі збігузгаданих вище осей, приливно-відливних явища спостерігатися, як періодичне явище,не будуть, хоч би якими великими були приливні сили.
Припливна хвиля, що маєформу згаданого вище еліпсоїда, являє собою суперпозицію двох В«двогорбихВ»хвиль, що утворилися в результаті гравітаційного взаємодії планетної париЗемля - ​​̳сяць і гравітаційної взаємодії цієї пари з центральним світилом -Сонцем з одного боку. Крім того, фактором, що визначає утворення цієї хвилі,виступають сили інерції (не плутати з відцентровими силами), що мають місце при зверненнінебесних тіл навколо спільних для них центрів мас.
Щорічно повторюваний приливо-відливнихцикл залишається незмінним внаслідок точної компенсації сил тяжіння між Сонцемі центром мас планетної пари і силами інерції, прикладеними до цього центру.
Однак така компенсаціядля водяної оболонки Землі в силу її різної віддаленості від Місяця (і Сонця) виявляєтьсяпорушеною. На стороні, зверненої до Місяця (Сонця) переважають сили гравітації,а на протилежній - сили інерції.
Виникаючі при цьому приливнісили компенсуються силами власного гравітаційного поля небесних тіл.
Оскільки положення Місяцяі Сонця по відношенню до Землі періодично змінюється, змінюється і інтенсивність результуючихприливо-відливних явищ.
Постійні морські течії спостерігаються на значних площах Світового океану. Вони пов'язані з відмінностями вщільності морської води, що залежить від температури і солоності, з постійно дмутьвітрами (пасатами і мусонами) і іншими факторами. Швидкості морських течій змінюютьсяв досить широких межах.
Таблиця 1
Основні течії Світовогоокеану
Перебіг
Океан
Характеристика
Агульясово
(Голкового мису)
Індійський
Тепле
Аляскинского
Тихий
Тепле
Антильська
Атлантичний
Тепле
Бенгальській
Атлантичний
Холодне
Берингове
Тихий
Тепле
Бразильське
Атлантичний
Тепле
Гвіанське
Атлантичний
Тепле
Гвінейській
Атлантичний
Тепле
Гольфстрім
Атлантичний
Тепле
Гренландское
Північний Льодовитий
Холодне
Західних Вітрів
Тихий, Індійський
Холодне
Ірмінгера
Атлантичний
Тепле
Каліфорнійське
Тихий
Холодне
Камчатское
Тихий
Канарська
Атлантичний
Холодне
Кромвелла
Тихий
Курильское
Тихий
Холодне
Куросио (Японське)
Тихий
Тепле
Лабрадорское
Атлантичний
Холодне
Ломоносова
Атлантичний
Екваторіальне протитечія
мадагаскарських
Індійський
Тепле
Мозамбікського
Індійський
мусонних
Індійськи...
