талися навколомолодого Сонця. Вона розросталася, захоплюючи речовина, що знаходилося навколо,поки не досягла свого нинішнього розміру. Спочатку процес розростаннявідбувався дуже бурхливо, і безперервний дощ падаючих тіл повинен був привести до їїзначного нагрівання, так як кінетична енергія частинок перетворювалася натепло. При ударах виникали кратери, причому викидається з них речовина вжене могло подолати силу земного тяжіння і падало назад, і чим крупнішебули падаючі тіла, тим сильніше розігрівали вони Землю. Енергія падаючих тілзвільнялася вже не на поверхні, а в глибині планети, не встигаючи випромінюючив простір. Хоча первісна суміш речовин могла бути однорідною ввеликому масштабі, розігрів земної маси внаслідок гравітаційного стиснення ібомбардування її уламками привів до розплавлення суміші і виниклі рідини піддією тяжіння відділялися від решти твердих частин. Поступовеперерозподіл речовини по глибині відповідно до щільністю повинно булопризвести до його розшарування на окремі оболонки. Більш легкі речовини, багатікремнієм, відокремлювалися від більш щільних, що містять залізо та нікель, іутворювали першу земну кору. Через приблизно мільярд років, коли 3емлеістотно охолола, земна кора затверділа, перетворившись на міцну зовнішнюоболонку планети. Остигаючи, 3емле викидала зі свого ядра безліч різнихгазів (зазвичай це відбувалося при виверженні вулканів) - легкі, такі якводень і гелій, здебільшого зникали в космічний простір, алетак як сила тяжіння 3емлі була вже досить велика, то утримувала у своїйповерхні більш важкі. Вони якраз і склали основу земної атмосфери.Частина водяної пари з атмосфери сконденсувалася, і на 3емле виникли океани.
Щозараз?
Земля - ​​ненайбільша, але і не сама маленька планета серед своїх сусідів.Екваторіальний радіус її, рівний 6378 км, через відцентрової сили, створюваноїдобовим обертанням, більше полярного на 21 км. Тиск у центрі Землі становить3 млн. атм., А щільність речовини - близько 12 г/см3. Маса нашої планети,знайдена шляхом експериментальних вимірювань фізичної постійної тяжіння іприскорення сили тяжіння на екваторі, становить 6 * 1024 кг, що відповідаєсередньої щільності речовини 5,5 г/см3. Щільність мінералів на поверхніприблизно вдвічі менше середньої щільності, а значить, щільність речовини вцентральних областях планети повинна бути вище середнього значення. Момент інерціїЗемлі, що залежить від розподілу щільності речовини вздовж радіуса, такожсвідчить про значне збільшення щільності речовини від поверхні доцентру. З надр Землі постійно виділяється тепловий потік, а так як тепломоже передаватися тільки від гарячого до холодного, то температура в глибині планетиповинна бути вище, ніж на її поверхні. Глибоке буріння показало, щотемпература з глибиною збільшується приблизно на 20 В° С на кожному кілометрі ізмінюється від місця до місця. Якби збільшення температури тривалобезперервно, то в самому центрі Землі вона досягла б десятків тисяч градусів,однак геофізичні дослідження показують, що в дійсностітемпература тут повинна становити кілька тисяч градусів.
БудоваЗемлі
[1] ТовщинаЗемної кори (зовнішньої оболонки) змінюється від декількох кілометрів (уокеанічних областях) до декількох десятків кілометрів (у гірських районахматериків). Сфера земної кори дуже невелика, на її частку припадає лишеблизько 0,5% загальної маси планети. Основний склад кори - це окисли кремнію,алюмінію, заліза і лужних металів. У складі континентальної кори,містить під осадовим шаром верхній (гранітний) і нижній (базальтовий),зустрічаються найбільш древні породи Землі, вік яких оцінюється більшніж в 3 млрд. років. Океанічна ж кора під осадовим шаром містить в основномуодин шар, близький за складом до базальтовим. Вік осадового чохла неперевищує 100-150 мільйонів років.
[1-2] Віднизлежащего мантії земну кору відокремлює під вмогом ще загадковий Шар Мохо(Названий так на честь сербського сейсмолога Мохоровичича, що відкрив його в 1909році), в якому швидкість поширення сейсмічних хвиль стрибкоподібнозбільшується.
[2] На долюМантії припадає близько 67% загальної маси планети. Твердий шар верхньої мантії,поширюється до різних глибин під океанами і континентами, спільно зземною корою називають літосферою - самої твердою оболонкою Землі. Під неювідзначений шар, де спостерігається деяке зменшення швидкості розповсюдженнясейсмічних хвиль, що говорить про своєрідний стан речовини. Цей шар,менш в'язкий і більш пластичний по відношенню до вище і нижче лежачим верствам,називають астеносферой. Вважається, що речовина мантії перебуває в безперервномурусі, і висловлюється припущення, що у відносно глибоких шарахмантії із зростанням температури і тиску відбувається перехід речовини в більшщільні модифікації. Такий перехід підтверджується і експериментальнимидослідженнями.
[3] У нижніймантії на глибині 2900 км відзначається різкий стрибок не тільки у швидкостіпоздовжніх хвиль, але й у щільності, а поперечні хвилі сдесь зникають зовсім,що вказує на зміну речовинного складу порід. Це зовнішня межа ядраЗемлі.
[4-5] Земнеядро відкрито в 1936 році. Отримати його зображення було надзвичайно важкоза малого числа сейсмічних хвиль, що досягали його і поверталися доповерхні. Крім того, екстремальні температури і тиску ядра довгий часважко було відтворити в лабораторії. Земне ядро ​​розділяється на 2 окреміобласті: рідку (ЗОВНІШНЄ ЯДРО) і тверду (BHУTPEHHE), перехід між ними лежитьна глибині 5156 км. Залізо - елемент, який відповідає сейсмічнимвластивостям ядра і рясно поширений у Всесвіті, щоб представити в ядріпланети приблизно 35% її маси. За сучасними даними, зовнішнє ядроявляє собою обертові потоки розплавленого заліза і нікелю, добрепроводять електрику. Саме з ним пов'язують походження земного магнітногополя, вважаючи, що, електричні струми, поточні в рідкому ядрі, створюютьглобальне магнітне поле. Шар мантії, що знаходиться в зіткненні з зовнішнімядром, випробує його вплив, оскільки температури в ядрі вище, ніж в мантії.Місцями цей шар породжує величезні, спрямовані до поверхні Землітепломассопотоки - Плюм.
[6]ВНУТРІШНЄ тверде ядро ​​не пов'язане з мантією. Вважають, що його твердестан, незважаючи на високу температуру, забезпечується гігантським тискомв центрі Землі. Висловлюються припущення про те, що в ядрі крімжелезонікелевих сплавів повинні бути присутніми і більш легкі елементи, такіяк кремній і сірка, а можливо, кремній і кисень. Питання про стан ядра3емлі досі залишається дискусійним. У міру віддалення від поверхнізбільшується стиснення, якому піддається речовина. Розрахунки показують, що вземному ядрі тиск може досягати 3 млн. атм. При зтом багато речовини якб металлізіруются - переходять в металеве стан. Існувала навітьгіпотеза, що ядро ​​Землі складається з металевого водню.
Щоб зрозумітияким чином геологи створили модель будови Землі, треба знати основнівластивості та їх параметри, що характеризують всі частини Землі. До таких властивостей(Або характеристиками) відносяться:
1. Фізичні- Щільність, пружні магнітні властивості,, тиск і температура.
2. Хімічні- Хімічний склад і хімічні сполуки, розподіл хімічних елементівв Землі.
Виходячи зцього, визначається вибір методів дослідження складу і будови Землі. Короткорозглянемо їх.
Перш за все,відзначимо, що всі методи поділяються на:
В·прямі- Спираються на безпосереднє вивчення мінералів і гірських порід і їхрозміщенні в товщах Землі;
В·непрямі- Засновані на вивченні фізичних і хімічних параметрів мінералів, порід ітовщ за допомогою приладів.
Прямимиметодами ми можемо вивчити лише верхню частину Землі, тому найглибшасвердловина (Кольська) досягла ~ 12 км. Про більш глибоких частинах можна судити повулканічних вивержень.
Глибинневнутрішню будову Землі вивчається непрямими методами, в основному комплексомгеофізичних методів. Розглянемо основні з них.
1. Сейсмічнийметод (грец. сейсмос - трясеніе) - спир...
