ється більш інтенсивне вертикальне перемішування води.
В якості перших санітарно -гігієнічних характеристик прісної води використовувалися органолептичніпоказники, які були засновані на інтенсивності сприйняття органами почуттівфізичних властивостей води. В даний час у цю групу в якості нормативних характеристиквходять:
В·Запах при 20 про Сі підігріві до 60 про С,
В·бал Кольоровість пошкалою, градус
В·Прозорість пошкалою,
В·Каламутність постандартної шкалою, мг/дм 3
В·Забарвленняпофарбованого стовпчика (відсутність водяних організмів і плівки)
У артезіанських водах містяться зважені тверді домішки . Вони складаються з часток глини, піску, мулу, суспендованихорганічних і неорганічних речовин, планктону і різних мікроорганізмів.Зважені частки впливають на прозорість води. Вміст у воді зваженихдомішок, вимірюване в мг/л, дає уявлення про забрудненості води частинкамив основному умовним діаметром більш 1.10 -4 мм . При вмісті у воді зважених речовин менше 2-3 мг/л або
більше зазначених значень, алеумовний діаметр частинок менше 1 В· 10-4 мм, визначення забрудненості води виробляють побічно по каламутності води.
2. Вимоги пред'являються доприродній воді
Основними вимогами,пропонованими до питної води, є безпека в епідемічномувідношенні, нешкідливість за токсикологічними показниками, хорошіорганолептичні показники та придатність для господарських потреб. Оптимальнатемпература води для питних цілей знаходиться в межах 7-11 В° С. Найбільшблизькі до цих умов води підземних джерел, які відрізняютьсясталістю температури. Їх в першу чергу рекомендується використовувати длягосподарсько-питного водопостачання.
Органолептичні показники(Мутність, прозорість, кольоровість, запахи і присмаки) води, споживаної длягосподарсько-питних цілей, визначаються речовинами, що зустрічаються вприродних водах, що додаються в процесі обробки води у вигляді реагентів із'являються в результаті побутового, промислового та сільськогосподарськогозабруднення вододжерел. До хімічних речовин, впливає наорганолептичні показники води, крім нерозчинних домішок і гуміновихречовин відносяться зустрічаються в природних водах або додаються в них приобробці хлориди, сульфати, залізо, марганець, мідь, цинк, алюміній, гекса-мета-і триполіфосфат, солі кальцію і магнію.
Водневий показник рН більшостіприродних вод близький до 7. Сталість рН води має велике значення длянормального протікання в ній біологічних і фізико-хімічних процесів,призводять до самоочищення. Для води господарсько-питного призначення він повинензнаходитися в межах 6,5-8,5.
Кількість сухого залишкухарактеризує ступінь мінералізації природних вод; воно не повинно перевищувати 1000мг/л і лише в окремих випадках допускається 1500 мг/л.
Загальна норма жорсткості - 7 мг * екв/л.
У підземних водах, що не піддаютьсязнезалізнення, може бути допущено вміст заліза 1 мг/л.
Азотовмісні речовини (аміак,нітрити та нітрати) утворюються у воді в результаті протікання хімічнихпроцесів і гниття рослинних решток, а також за рахунок розкладу білковихсполук, що потрапляють майже завжди зі стічними побутовими водами, кінцевимпродуктом розпаду білкових речовин є аміак. Присутність у воді аміакурослинного або мінерального походження не небезпечно в санітарному відношенні.Води, причиною утворення аміаку в яких є розкладання білковихречовин, непридатні для пиття. Придатною для питних цілей вважається вода,містить лише сліди аміаку і нітритів, а за стандартом допускається вмістне більше 10 мг/л нітратів.
Сірководень може міститися вприродних водах в невеликих кількостях. Він надає воді неприємний запах,викликає розвиток серобактерій і інтенсифікує процес корозії металів.
Токсичні речовини (берилій,молібден, миш'як, селен, стронцій та ін), а також радіоактивні речовини (уран,радій і стронцнй-90) потрапляють у воду з промисловими стоками і в результатітривалого зіткнення води з пластами грунту, що містять відповіднімінеральні солі. При наявності у воді декількох токсичних або радіоактивнихречовин сума концентрацій або випромінювань, виражена в частках концентрацій,допустимих для кожного з них окремо, не повинна перевищувати одиницю.
3. Методики аналізів
Методика. Визначення загальної жорсткості.
Метод заснований на утворенні міцногокомплексної сполуки трилону Б з іонами кальцію і магнію.
Визначення проводять титруваннямпроби трилоном Б при рН 10 в присутності індикатора.
1. МЕТОДИ ВІДБОРУ ПРОБ
1.1. Проби води відбирають за ГОСТ 2874і ГОСТ 4979.
1.2. Об'єм проби води для визначеннязагальної жорсткості повинен бути не менше 250 см3.
1.3. Якщо визначення жорсткості неможе бути проведено в день відбору проби, то відміряний об'єм води,розбавлений дистильованою водою 1:1, допускається залишати для визначеннядо наступного дня.
Проби води, призначені длявизначення загальної жорсткості, не консервують.
2. АПАРАТУРА, МАТЕРІАЛИ І РЕАКТИВИ.
Посуд мірний лабораторний склянийза ГОСТ 1770 місткістю: піпетки 10, 25, 50 і 100 см3 без поділів; бюретка 25см3.
Колби конічні по ГОСТ 25336місткістю 250-300 см3.
Крапельниця по ГОСТ 25336.
Трилон Б (комплексон III,двунатріевая сіль етилендіамінтетраоцтової кислоти) за ГОСТ 10652.
Амоній хлористий по ГОСТ 3773.
Аміак водний за ГОСТ 3760, 25%-нийрозчин.
Гидроксиламин солянокислий по ГОСТ5456.
Кислота лимонна згідно з ГОСТ 3118.
Натрій сірчистий (сульфід натрію) поГОСТ 2053.
Натрій хлористий по ГОСТ 4233.
Спирт етиловий ректифікований поГОСТ 5962.
Цинк металевий гранульований.
Магній сірчанокислий - фіксанал.
хромоген чорний спеціальний ЕТ-00(Індикатор).
Хром темно-синій кислотний(Індикатор).
Всі реактиви, використовувані дляаналізу, повинні бути кваліфікації чисті для аналізу (ч. д. а.)
3. ПІДГОТОВКА ДО АНАЛІЗУ.
3.1. Дистильована вода,перегнанная двічі в скляному приладі, використовується для розбавлення пробводи.
3.2. Приготування 0,05 н. розчинутрилону Б.
9,31 г трилону Б розчиняють удистильованої і доводять до 1 дм3. Якщо розчин каламутний, то його фільтрують.Розчин стійкий протягом декількох місяців.
3.3. Приготування буферногорозчину.
10 г хлористого амонію (NH 4 Cl)розчиняють у дистильованій воді, додають 50 см 3 25%-ногорозчину аміаку і доводять до 500 см 3 дистильованою водою. Підуникнути втрати аміаку розчин слід зберігати в щільно закритій склянці.
3.4. Приготування індикаторів.
0,5 г індикатора розчиняють у 20 см 3 буферного розчину і доводять до 100 см3 етиловим спиртом. Розчин індикаторахрому темно-синього може зберігатися тривалий час без зміни. Розчиніндикатора хромогену чорного стійкий протягом 10 діб. Допускаєтьсякористуватися сухим індикатором. Для цього 0,25 г індикатора змішують з 50 г сухого хлористого натрію, попередньо ретельно розтертого вступці.
3.5. Приготування розчинусірчистого натрію.
5 г сірчистого натрію Na 2 SГ— 9H 2 O або 3,7 г Na 2 S Г— 5H 2 Oрозчиняють в 100 см 3 дистильованої води. Розчин зберігають у склянціз гумовою пробкою.
3.6. Приготування розчинусолянокислого гідроксиламіну. ​​
1 г солянокислого гідроксиламіну NH 2 OHГ— HCl розчиняють у дистильованій воді і доводять до 100 см 3 .
3.7. Приготування 0,1 н. розчинухлористого цинку.
Точну наважку гранульованого цинку3,269 г розчиняють у 30 см 3 соляної кислоти, розведеної 1:1.Потім доводять об'єм в мірній колбі дистильованою водою до 1 дм 3 .Отримують точний 0,1 н. розчин. Розведенням цього розчину вдвічі отримують 0,05н. р...
