нення-розтягування у високочастотному полі геомагнітнихзбурень В«вичавлюєтьсяВ» з виходять на поверхню мікропор. Амплітудамагнітострикції, яка відбувається у постійному по величині магнітному полі Землі,під дією малих геомагнітних збурень пропорційна змістумагнетиту в породі (зазвичай до 4%), а частота визначається геомагнітнимиваріаціями. Амплітуда магнитострикционного стиснення гірських порід в полегеомагнітних збурень дуже мала, однак ефект витіснення радону обумовленийпо-перше високою частотою збурень, а по-друге - високою концентрацієюгазу. Виявляється, якщо в стовпі атмосферного повітря перетином в один кілометрВ«РозмішатиВ» шар, виділений з гірських порід товщиною всього в один міліметр,то концентрація радону в цьому стовпі зросте в 10 разів.
ІСТОРІЯВІДКРИТТЯ
Післявідкриття радію, коли вчені з великим захопленням пізнавали таємницірадіоактивності, було встановлено, що тверді речовини, що перебували в близькомусусідстві з солями радію, ставали радіоактивними. Однак через кількаднів радіоактивність цих речовин зникла безслідно.
Радонвідкривали неодноразово, і на відміну від інших подібних історій кожне новевідкриття не спростовувало, а лише доповнювало попередні. Справа в тому, що ніхто звчених не мав справи з елементом радоном - елементом у звичному для нас розумінніцього слова. Одне з нинішніх визначень елемента - В«сукупність атомів ззагальним числом протонів в ядрі В», тобто різниця, може бути лише в числінейтронів. По суті елемент - сукупність ізотопів. Але в перші роки нашогостоліття ще не були відкриті протон і нейтрон, не існувало самого поняття проізотонії.
Вивчаючи іонізаціюповітря радіоактивними речовинами, подружжя Кюрі помітили, що різні тіла,перебувають поблизу радіоактивного джерела, набувають радіоактивнівластивості, які зберігаються не яке час після видалення радіоактивногопрепарату. Марія Кюрі-Склодовська назвала це явище індукованоїактивністю. Інші дослідники і, перш за все Резерфорд, намагалися в1899/1900 рр.. пояснити це явище тим, що радіоактивне тіло утворюєдеякий радіоактивне витікання, або еманацію (від лат. emanare - минати іemanatio - витікання), що просочують навколишні тіла. Однак, як виявилося,це явище властиво не тільки препаратам радію, але й препаратам торію іактинія, хоча період індукованої активності в останніх випадках менше, ніжу разі радію. Виявилося також, що еманація здатна викликатифосфоресценцію деяких речовин, наприклад осаду сірчистого цинку. Менделєєвописав цей досвід, продемонстрований йому подружжям Кюрі, навесні 1902 р.
Незабаром Резерфордуі Содді вдалося довести, що еманація - це газоподібна речовина, якепідкоряється закону Бойля і при охолодженні переходить у рідкий стан, адослідження її хімічних властивостей показало, що еманація являє собоюінертний газ з атомною вагою 222 (встановленим пізніше). Назва еманація (Emanation)запропоновано Резерфордом, виявив, що її освіта з радіюсупроводжується виділенням гелію. Пізніше ця назва була змінена на"Еманація радію (Radium Emanation - Rа Em)" з тим, щоб відрізняти їївід еманацій торію й актинію, які в подальшому виявилися ізотопами еманаціїрадію. У 1911 р. Рамзай, який визначив атомну вагу еманації радію, дав їй новеназву "нітон (Niton)" від лат. nitens (блискучий, сяючий); цимназвою він, очевидно, бажав підкреслити властивість газу викликати фосфоресценціюдеяких речовин. Пізніше, однак, було прийнято більш точну назву радон(Radon) - похідне від слова "радій". Еманації торію й актинію(Ізотопи радону) стали іменувати торону (Thoron) і актинон (Actinon).
Першвсе, що за роки, що минули з дня відкриття радону, його основні константимайже не уточнювалися і не переглядалися. Це свідчення високогоекспериментального майстерності тих, хто визначив їх вперше. Лише температурукипіння (або переходу в рідкий стан з газоподібного) уточнили. Всучасних довідниках вона вказана зовсім виразно - мінус 62 В° С.
Щетреба додати, що пішло в минуле уявлення про абсолютну хімічноїінертності радону, як, втім, і інших важких благородних газів. Ще довійни член-кореспондент Академії наук СРСР Б.А. Нікітін в ленінградськомуРадієвому інституті отримав і досліджував першим комплексним з'єднання радону -з водою, фенолом і деякими іншими речовинами. Вже з формул цихз'єднань: Rn • 6H 2 O, Rn • 2CH 3 З 6 H 5 ,Rn • 2С 6 Н 5 ОН - видно, що це так звані з'єднаннявключення, що радон у них пов'язаний з молекулами води або органічного речовинилише силами Ван-дер-Ваальса. Пізніше, в 60-х роках, були отримані і справжніз'єднання радону. За сформованими до цього часу теоретичним уявленнямпро галогенидах благородних газів, достатньою хімічною стійкістю повинніволодіти з'єднання радону: RnF 2 , RnF 4 , RnCl 4 ,RnF 6 .
Фторидирадону були отримані відразу ж після перших фторидів ксенону, проте точноідентифікувати їх не вдалося. Швидше за все, отримане малолетучие речовинаявляє собою суміш фторидів радону.
Радон,відкритий Дорном, це самий довгоживучий ізотоп елементу № 86. Утворюється приО±-розпаді радію-226. Масове число цього ізотопу - 222, періоднапіврозпаду - 3,82 доби. Існує в природі як одне з проміжнихланок у ланцюзі розпаду урану-238.
Еманаціяторію (торону), відкрита Резерфордом і Оуенсом, член іншого природногорадіоактивного сімейства - сімейства торію. Це ізотоп з масовим числом 220 іперіодом напіврозпаду 54,5 секунди.
актинон,відкритий Дебьерном, теж член радіоактивного сімейства торію. Це третійприродний ізотоп радону і з природних - самий короткоживучий. Його періоднапіврозпаду менше чотирьох секунд (точніше 3,92 секунди), масове число - 219.
ВсьогоЗараз відомо 19 ізотопів радону з масовими числами 204 і від 206 до 224.Штучним шляхом отримано 16 ізотопів. Нейтронодефіцитних ізотопи змасовими числами до 212 отримують в реакціях глибокого розщеплення ядер урану іторію високоенергійні протони. Ці ізотопи потрібні для отримання ідослідження штучного елемента астату. Ефективний метод поділунейтронодефіцитних ізотопів радону розробили нещодавно в Об'єднаному інститутіядерних досліджень.
ФІЗИЧНІВЛАСТИВОСТІ радон
Благородні гази -безбарвні одноатомні гази без кольору і запаху.
Інертні гази мають більш високу електропровідність у порівнянні з іншимигазами і при проходженні через них струму яскраво світяться: гелій яскраво-жовтимсвітлом, тому що в його порівняно простому спектрі подвійна жовта лініяпереважає над усіма іншими; неон вогненно червоним світлом, так як найяскравішійого лінії лежать в червоній частині спектра.
Насичений характер атомних молекул інертних газів позначається на тому, щоінертні гази мають більш низькі точки скраплення і замерзання, ніж інші гази зтим же молекулярною вагою.
Радонсвітиться в темряві, без нагрівання випускає тепло, з часом утворює новіелементи: один з них - газоподібний, інший - тверда речовина. Він в 110 разівважче водню, в 55 разів важче гелію, в 7 з гаком разів важчий за повітря.Один літр цього газу важить майже 10 г (точніше 9,9 г).
Радон- Безбарвний газ, хімічно абсолютно інертний. Радон краще інших інертнихгазів розчиняється у воді (в 100 об'ємах води розчиняється до 50 об'єміврадону). При охолодженні до мінус 62 В° С радон згущується в рідину, яка у 7разів важче води (питома вага рідкого радону майже дорівнює питомій вазіцинку). При мінус 71 В° С радон "замерзає". Кількість радону,виділюване солями радію, дуже мало, і щоб отримати 1 л радону, потрібно матибільше 500 кг радію, в той час як...
