ємницької діяльності, спрямованих на досягнення того або іншогоетапу фінансової стратегії, уживаних у відповідності з конкретнимиситуаціями, що виникають при реалізації стратегії. Це визначення способу длякожного етапу, передбаченого загальним планом стратегії. Загальна вимога,пред'являється до тактики, - сприяти розвитку стратегії, а неперешкоджати їй, не дискредитувати її. Інакше кажучи, фінансова тактика -це поточні оперативні дії підприємця, підлеглі стратегічнимцілям і завданням фінансового управління. У цьому сенсі тактику фінансовогоуправління можна назвати тактичною фінансовою політикою.
Неслід розуміти тимчасові тактичні відступи від стратегічних цілей якперешкода стратегії, якщо в більш віддаленому періоді такі відступипринесуть більший ефект. Наприклад, при дослідженні мети максимізації прибуткуна тривалий період існування та розвитку організації може знадобитисязбільшення витрат і зниження прибутку в тактичному аспекті, що несуперечить, а сприяє оптимальному розвитку стратегії управління. Чи невикликає сумніву, наприклад, твердження про те, що для розширення ринку,гарантує збільшення прибутку на тривалий період (тобто в стратегічномуаспекті), може знадобитися збільшення інвестиційних витрат, а значить ізниження прибутку в поточному періоді.
Булоб невірним відрізняти стратегію і тактику за встановленим для всіх випадківтерміну виконання управлінських програм. У реальному ринковому просторітерміни стратегії і тактики можуть змінюватися в залежності від рівня стабільностіекономіки. У нестабільній економіці з частими змінами умов часстратегії значно скорочується до періоду, протягом якого триваєрозвиток прогнозованого процесу, його життєвий цикл. За стратегічний періодтакож може бути прийнятий умовний інтервал часу, протягом якого прогноз пропередбачувані результати може бути виконаний з достатньою ймовірністю.Таким чином, поняття тривалості перспективи стає відносним. Вономоже означати період як згори, так і менш року залежно від стабільностіринку, частоти змін його умов, життєвого циклу розглянутогопроцесу.
-->>
Головнаособливість стратегічних цілей керівництва полягає в тому, що вониявляють собою глобальний критерій системи, в якості якого виступаєполіпшення ключових показників організації, наприклад максимізація прибутку абодоходу від продажу продукції, робіт, послуг. Тому особливістю стратегіїє якісна послідовність дій і станів, яківикористовуються для досягнення цілей організації. Стратегічні рішення якрішення, пов'язані зі зміною потенціалу організації, мають суттєвінаслідки. Наслідок виникає як результат вибору, підвищенняефективності в міру накопичення досвіду. Такі цілі найчастіше є об'єктомдовгострокової фінансової політики.
1.2 Цілі, завдання та напрями формуванняфінансової політики
Можна перелічити кілька завдань,які необхідно вирішити при організації довгострокової фінансової політики: [4]
о єУникнутифінансових труднощів і банкрутства;
о єВиживанняфірми в умовах конкурентної боротьби;
о єМаксимальнозбільшити обсяг продажів і сектор ринку;
о єМінімізувативитрати;
о єМаксимізуватиприбуток.
о єМаксимізуватиринкову вартість фірми
Пріоритетністьтієї чи іншої мети по-різному пояснюється в рамках існуючих теорійорганізації бізнесу.
Врамках традиційної неокласичної економічної моделі передбачається, щобудь-яка фірма існує для того, щоб максимізувати прибуток.Однак мимаємо на увазі прибуток цього року? Якщо так, то такі дії, як відкладанняна майбутнє технічного обслуговування, невтручання в поступове скороченнятоварно-матеріальних запасів та інші короткострокові заходи по скороченнювитрат, призведуть до збільшення прибутку в сьогоденні, але така діяльність необов'язково є бажаною.
Метана максимізацію прибутку може розуміти В«кінцевуВ» або В«середнюВ» прибуток,але як і раніше не ясно, що це значить. По-перше, чи маємо ми на увазі облікчистого доходу або прибутку на акцію? По-друге, що розуміти підВ«КінцевоїВ»?
Частонаводиться поняття В«нормальноїВ» прибутку, тобто прибутку, що влаштовує власниківданого бізнесу. Дійсно, прибутковість різних видів виробництв можеістотно розрізнятися, що не викликає тим не менше прагнення всіхбізнесменів одночасно змінити свій бізнес на більш прибутковий. В основітакого підходу лежить і вельми поширена система ціноутворення навироблювану продукцію - В«собівартість плюс якась влаштовує виробниканадбавка В».
Іншідослідники висувають припущення, що в основі діяльності фірм і їхкерівництва лежить прагнення до нарощування обсягів виробництва і збуту.Обгрунтовується це тим, що багато менеджерів уособлюють своє положення(Заробітна плата, статус, становище в суспільстві) з розмірами фірми більшоюмірою, ніж з її прибутковістю.
Врамках даної теорії застосовуються й інші формальні критерії, зокрема, дляоцінки ефективності даної фірми в цілому дуже поширеним єпоказник В«дохід на акціюВ»; для оцінки ефективності інвестицій можезастосовуватися показник В«рентабельність інвестиційВ» (ROI).Однак прийняття рішень на основі цих та подібних їм показників не завждиочевидно.
Приклад№ 1
Припустимо,що якась фірма досягла значення показника ROI= 30%. Чи означає це, що надану можливість розміщення капіталу з ROI-25%, але в набагато менш ризикове підприємство слід беззастережно відкинути?Вибір не такий простий, як здається. Зокрема, нове інвестування слідздійснити, якщо
(а) затратина пошук джерел фінансування менше, ніж 25%;
(б) фірмамає тимчасово вільний капітал і не може більш вигідно розмістити його впідприємство з тією ж ступенем ризику.
Приклад№ 2
Припустимо,що фінансовий менеджер компанії А робить вибір між двома альтернативнимиінвестиційними проектами Р1 іР2:
Очікуванийдохід на вкладений капітал (грн.)
Проект
Рік 1
Рік 2
Рік З
Всього
за 3 роки
Р1
2,6
1,4
0,5
4,5
Р2
0,8
1,3
2,7
4,8
Грунтуючисьна критерії максимізації сумарного доходу на капітал, слід віддати перевагупроект Р2. Однак, бездоганний Чи такий висновок? Очевидно, що в цьому випадку неврахована тимчасова цінність грошей. Якщо останнє взяти до уваги, першийпроект може виявитися більш привабливим, оскільки забезпечуєзначно більша надходження грошових коштів в перший рік; ці коштиможуть бути реінвестовані і принести додатковий дохід.
Перерахованівище цілі відрізняються, але мають тенденцію належати до двох класів.
Першийвідноситься до прибутковості. Ця мета включає в себе обсяг продажів, сектор ринку іконтроль над витратами, що відноситься, принаймні, потенційно, дорізним способам отримання або збільшення прибутку.
Другагрупа, що включає уникнути банкрутства, стабільність і безпеку,відноситься деяким чином до контролюванню ризику.
Дожаль, ці два типи цілей в деякій мірі суперечать один одному.Погоня за прибутком зазвичай пов'язана з деяким елементом ризику, таким чином,фактично неможливо максимізувати одночасно безпеку і прибуток.Тому нам потрібна мета, одночасно включає обидва фактори.
Найбільшепоширення в останні роки отримала В«Теорія максимізації багатстваакціонерів В». Розробляючи цю теорію, виходили з передумови, що жоден зіснуючих критеріїв - прибуток, рентабельність, обсяг виробництва і т.д. -не може розглядатися в якості узагальнюючого критерію ефективностіприйнятих рішень фінансового характеру. Такий критерій повинен:
а) базуватися...
