ого розміщення.
Вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовнегрошове зобов'язання векселедавця сплатити при настання строку визначенусуму грошей власнику векселя. Розрізняють комерційні, фінансові та фіктивні векселі.Особливою групою цінних паперів є похідні цінні папери, які мають встановленізаконодавством реквізити і підтверджують зобов'язання, внаслідок виконанняяких відбувається перехід права власності на базовий актив та/або проводятьсярозрахунки на підставі ціни (величини) базового активу.
2. Порядок формуванняпортфеля цінних паперів
Портфель цінних паперів - це сукупність зібраних воєдино різнихфінансових цінностей, які служать інструментом для досягнення конкретної метиінвестора. У портфель можуть входити цінні папери одного типу (акції) або різніінвестиційні цінності (акції, облігації, депозитні сертифікати тощо).
Порівняно з портфелем реальних інвестиційних проектів портфельцінних паперів має ряд позитивних моментів, а саме: можливість формуванняпортфеля з великої кількості фінансових інструментів; більш висока ліквідність.Разом з тим недоліками є: високий рівень ризику, тому що існує нетільки ризик на дохід, але і ризик на весь інвестований капітал; відсутність можливостівпливати на рівень прибутковості; низька інфляційна захищеність; обмежені можливостівибору окремих фінансових інструментів. Процес формування портфеля цінних паперівздійснюється після того, як конкретизовані цілі формування інвестиційноїстратегії, визначені пріоритети формування інвестиційного портфеля та визначеніпропорції інвестиційних ресурсів у розрізі окремих видів портфелів.
Основними етапами формування портфеля цінних паперів є:
1) вибір оптимального типу портфеля;
2) оцінка прийнятного співвідношення ризику та прибутковості;
3) визначення початкового складу портфеля;
4) вибір схеми управління портфелем.
При формуванні портфеля цінних паперів важливе значення має:тип портфеля, диверсифікація фондових інструментів, необхідність забезпечення високоїліквідності портфеля, необхідність забезпечення участі в управлінні акціонернимипідприємствами, рівень оподаткування доходу за окремими фінансовими інструментами.Сформований з урахуванням цих факторів портфель цінних паперів може бути оцінений всукупності по критеріях дохідності, ризику і ліквідності з тим, щоб мати впевненістьв тому, що він по своїх параметрах відповідає такому типу портфеля, який визначенийцілями його формування.
При формуванні портфеля цінних паперів інвестори повинні чіткосформулювати свою стратегію управління. Стратегічне управління при формуванніпортфеля цінних паперів передбачає виконання таких функцій:
оцінку інвестиційної привабливості активів;
розробку рейтингів, прогнозування стану ринку в цілому,а також його сегментів у галузевому та регіональному розрізах;
аналіз ринку альтернативних вкладень;
аналіз ринкового середовища, сильних та слабких сторін основних конкурентів,їх частки на ринку;
пошук нових можливостей, аналіз потреб потенційних клієнтів;
динамічне спостереження за кон'юнктурою ринку.
Можна виділити основні типи інвестиційних стратегій.
Стратегія ефективного власника базується на тому, що інвесторотримує не тільки доступ до певних видів продукції та забезпечення контролюнад фінансовими потоками. Його місія полягає також і в підвищенні науково-технічногоі виробничо-збутового потенціалу, фінансовому оздоровленні підприємства. Основнийдохід інвестора є довгостроковим і утворюється в результаті господарської діяльностіпідприємства. Стратегія спекулятивного злиття або поглинання відрізняється тим, щоінвестор стає власником контрольного пакета акцій, маючи на меті доступ додефіцитним видами продукції (послуг), фінансових ресурсів, отримання в розпорядженнявигідних об'єктів нерухомості, а також інших майнових і немайнових прав.Зазначена стратегія використовувалася і використовується, як правило, на перших етапахприватизації, якщо на підприємстві починається боротьба за перерозподіл власності.
Вибір стратегії значною мірою визначається типом управління.Виділяють два типи управління - активне і пасивне.
Активне управління передбачає ретельний моніторинг ринку,оперативне придбання фінансових інструментів, які відповідають цілям інвестування,а також швидка зміна структури портфеля. Інвестор використовує цю стратегію,якщо намагається отримати дохід вищий за середньоринковий. Стратегія активного управліннявимагає значних витрат, оскільки вона пов'язана з інформаційно-аналітичної підготовкоюрішень, придбанням і розробкою власного програмно-технічного та методичногозабезпечення. Саме тому цю стратегію обирають тільки інвестори, які маютьдостатній капітал і високопрофесійний персонал.
Пасивне управління характерне для консервативних та помірковано-агресивнихінвесторів. Головними цілями при пасивному управлінні є захист вкладень відінфляції та отримання гарантованого доходу при мінімальному рівні ризику і низькихвитратах на управління. При пасивному управлінні найпоширенішою стратегієюпри інвестуванні в акції є стратегія "купив - і - тримай". Особливістьцієї стратегії полягає в тому, що її ефективність залежить в значній мірівід рівня недооцінки акцій та обраного періоду часу. Іншою поширеноюстратегією пасивного управління виступає стратегія індексного фонду. Вона базуєтьсяна те, що структура портфеля має відображати рух обраного фондового індексу,який характеризує стан усього фондового ринку або окремих його сегментів.Види цінних паперів та їхню частку визначають так само, як і при розрахунку індексу. Такимчином, при формуванні стратегії управління портфелем цінних паперів, інвесторповинен керуватися основними принципами портфельного інвестування, такимияк безпека, прибутковість вкладень, їхнє зростання й ліквідність.
3. Особливості грошовихпотоків фінансових інвестицій
Кожен довгостроковий інвестиційний проект описується грошовимпотоком впродовж всього періоду його корисного використання, або експлуатації.Компоненти грошового потоку формуються з розбивкою по роках або іншим виділенимпідперіоди заданого періоду, при цьому враховуються особливості реалізації розглянутогопроекту. Кожна його компонента являє собою сальдо грошових доходів і витратінвестора, пов'язаних з виконанням інвестиційного проекту за відповідний рікчи інший встановлений підперіоди.
Позитивна компонента означає, що у відповідний рікдоходи по проекту перевищують витрати і сальдо платежів за даний рік позитивно.Негативна - що в відповідний рік доходи або взагалі відсутні, або виявляютьсяменше витрат.
Якщо в якості інвестиційного проекту виступає придбанняоблігацій з фіксованим відсотком доходу і встановленим терміном погашення, тослід мати на увазі, що ціна їх купівлі не збігається з номінальною вартістюоблігації, а сума виплачуваних відсотків розраховується за номіналом. Грошовийпотік проекту придбання даної облігації має наступний вигляд:
Z = (-p, wM, wM,., (1 + w) M), де
p - ціна придбання облігації,
М - її номінальна вартість, w - щорічно виплачуваний відсоток,
Т - термін погашення облігації.
Він враховує витрати і надходження грошових коштів інвесторапо роках протягом періоду Т, пов'язані з купівлею, одержанням відсотків і погашеннямоблігації. Для державних короткострокових зобов'язань, державних міськихкороткострокових зобов'язань і дисконтних корпоративних облігацій грошовий потік маєбільш просту форму:
Z = (-p, 0, 0,., 0, M)
За цими цінними паперами відсотки не виплачуються.
Подібні грошові потоки можуть бути сформовані для всіх ціннихпаперів з фіксованим відсотком доходу і встановленим терміном погашення. Розглянемотаку форму зовнішнього фінансування, як кредит. У загальному вигляді грошовий потік кредиту,який завжди починається з позитивною компоненти, можна представити такимчином:
К = (Кр, - ВК1, - ВК2,., - ВКТ), де
Кр - обсяг кредиту,
Кр> 0; В...
