делей фінансового стану прирізноманітних варіантах використання ресурсів. [12, с. 135]
Аналіз економічної діяльностідозволяє отримати показники, які є основою комплексного аналізу таоцінки підприємства як емітента цінних паперів та одержувача кредитних ресурсів.Стійкий фінансовий стан та гарні фінансові результати можутьвизначати конкурентоспроможність підприємства, гарантувати ефективністьреалізації інтересів партнерів підприємства, які вступають з ним у фінансовівідносини. Фінансове становище підприємства є результатом управліннявсій його фінансово-господарською діяльністю та визначає, таким чином, йогокомплексну оцінку. Бухгалтерська звітність господарюючих суб'єктів єосновним засобом комунікації і найважливішим елементом інформаційногозабезпечення фінансового аналізу. Наскільки привабливі опублікованіфінансові результати, що показують поточний і перспективний фінансовийстан підприємства, настільки висока і вірогідність отримання додатковихджерел фінансування. Основна вимога до інформації, представленої взвітності, полягає в тому, щоб вона була корисною для користувачів, тобтощоб цю інформацію можна було використовувати для прийняття обгрунтованих діловихрішень.
У ринковій економіці фінансовийстан підприємства, по суті, відображає кінцеві результати його діяльності,які цікавлять не тільки працівників, але і партнерів по економічнійдіяльності, державні, фінансові та податкові органи. Практично всікористувачі фінансових звітів використовують методи аналізу фінансового станупідприємства для прийняття рішень по оптимізації своїх інтересів. Власникипідприємства - для забезпечення стабільності становища на ринку та підвищення прибутковостікапіталу. Кредитори аналізують фінансову звітність для мінімізації своїхризиків за вкладами і позиками. Постачальники та покупці - для визначеннянадійності ділових зв'язків. Держава (податкові органи) - для перевірки правильностіскладання звітних документів, розрахунку податків; персонал підприємства - зточки зору стабільності рівня заробленої плати та перспектив роботи наданому підприємстві.
Вивчення літературних джерел вобласті методики проведення аналізу показує, що є шість основнихвидів аналізу:
- горизонтальний (часовий)аналіз - порівняння кожної позиції облікової інформації з попереднім періодом;
- вертикальний (структурний)аналіз - визначення структури підсумкових показників з виявленням впливу кожноїпозиції на результат;
- трендовий аналіз - порівнянняпозиції звітності з рядом попередніх періодів і визначення основнихтенденцій динаміки показників (трендів), очищеної від випадкових впливів ііндивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда можнаформувати можливі значення показників у майбутньому (перспективний аналіз);
- аналіз відноснихпоказників (коефіцієнтів) - розрахунок відносин між окремими позиціямиоблікової інформації або позиціями різних форм звітності, визначеннявзаємозв'язків між ними;
- порівняльний аналіз - посуті, внутрішньогосподарський аналіз за окремими або зведеними показниками цехів,інших підрозділів, а також аналіз показників даного підприємства зпоказниками конкурентів, з середньогалузевими і середніми даними підприємства;
- факторний аналіз - аналізвпливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогоюдетермінованих чи стохастичних прийомів дослідження. Факторний аналізможе бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показникдроблять на складові частини, так і зворотним (синтез), коли окремі елементиз'єднують у загальний показник.
Розрахунок показників фінансовогостану заснований на порівнянні підприємств по великій кількості показників,характеризують фінансовий стан, рентабельність та ділову активність попорівнянні з умовним еталонним значенням, що є оптимальні запорівнюваним показниками. [30, с. 336] Фінансовий стан, на думку Селезньової М.М.і Іонової А.Ф., характеризується системою показників, що відображають наявність,розміщення та використання фінансових ресурсів організації. Розрахунок і аналізпоказників фінансового стану проводиться за даними балансу організації впевній послідовності. [25, с. 43] Узагальнюючі показникискладаються під впливом цілком певних економічних та іншихфакторів. Різниця понять В«показникВ» і В«факторВ» умовно, так як практичнокожен показник може розглядатися як фактор іншого показника більшвисокого порядку, і навпаки. Для цілей аналізу важливе значення маєкласифікація факторів, поділ їх на внутрішні (які в свою чергупідрозділяються на основні і не основні) і зовнішні.
Класифікація факторів, що визначаютьфінансові показники, є основою класифікації резервів. Розрізняютьрезерви: підвищення обсягу продукції; вдосконалення структури та асортиментувиробів; поліпшення якості; зниження собівартості продукції за елементами, застаттями витрат, або за центрами відповідальності; підвищення прибутковостіпродукції, зміцнення фінансового становища і підвищення рівня рентабельності.
На думку А.Д. Шеремета та Є.В. Негашева,трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають трипоказники забезпеченості запасів джерелами їх формування:
- надлишок чи недолік власнихоборотних коштів, дорівнює різниці величини власних обігових коштів тавеличини запасів;
- надлишок (+) або недолік (-)довгострокових джерел формування запасів, дорівнює різниці величинидовгострокових джерел формування запасів і величини запасів;
- надлишок (+) або недолік (-)загальної величини основних джерел формування запасів, рівний різницівеличини основних джерел формування запасів і величини запасів. [31, с. 156]
Обчислення трьох показниківзабезпеченості запасів джерелами їх формування дозволяє класифікуватифінансові ситуації за рівнем їхньої стійкості. Можна виділити 4 типифінансових ситуацій:
1. Абсолютна стійкістьфінансового стану, що зустрічається рідко, являє собою крайній типфінансової стійкості. Вона задається системою умов - надлишок (+)власних обігових коштів або рівність величин власних обіговихзасобів і запасів.
2. Нормальна стійкістьфінансового стану, що гарантує його платоспроможність.
3. Нестійкий фінансовийстан, пов'язана з порушенням платоспроможності, при якому, тим неПроте, зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповненняреального власного капіталу збільшенням власних оборотних коштів, атакож за рахунок додаткового залучення довгострокових кредитів і позиковихзасобів.
4. Кризовий фінансовий стан,при якому підприємство знаходиться на межі банкрутства, оскільки в данійситуації грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення, дебіторськазаборгованість організації та інші оборотні активи не покривають навіть йогокредиторської заборгованості (включаючи резерви майбутніх витрат і платежів) таінші короткострокові пасиви. Оскільки позитивним чинником фінансовоїстійкості є наявність джерел формування запасів, а негативнимфактором - величина запасів, то основними способами виходу з нестійкого ікризового фінансових станів будуть: поповнення джерел формуваннязапасів; оптимізація структури джерел формування запасів; обгрунтованезниження рівня запасів.
Результатом аналізу фінансовогостану, на думку Басовська Л.Є., Басовська Е.Н., є івисновок про банкрутство підприємства. [19, с. 87]
Банкрутство - це нездатністьсуб'єкта господарювання платити за своїми борговими зобов'язаннями тафінансувати поточну основну діяльність через відсутність коштів. Основнийознака банкрутства - нездатність підприємства виконати вимоги кредиторівпротягом певного терміну з дня настання термінів платежів. Після закінченняцього терміну кредитори можуть звернутися в арбітражний суд про визнанняпідприємства-боржника банкрутом.
Методи діагностики банкрутстваприпускають застосування: трендового аналізу обширної системи критеріїв та ознак;обмеженого кола показників; інтегральних показників; рейтингових оцінокна базі ринкових критеріїв фінансової стійкості підприємств; факторнихрегресій...
