ідеальне і матеріальне не розділені непрохідною гранню. Ідеальне єне що інше, як матеріальне, В«пересадженеВ» в людську голову іперетворене в ній. Таке перетворення матеріального в ідеальне, яквідомо, виробляє мозок, а вірніше, людина за допомогою мозку.
Якбачимо, не тільки матерія (об'єктивна реальність), але й свідомість (ідеальнареальність) є надзвичайно складним об'єктом філософії. І щоб повніше іконкретніше уявити сутність свідомості, її зворотний вплив на матерію,слід з'ясувати його передісторію та історію, роль соціальних факторів у йогостановленні та розвитку.
Ключ до розгадки таємниці свідомості криється першвсього у з'ясуванні умов і форм його походження. Відмова від постановки питанняпро походження свідомості, звичайно, не сприяє прояснення його змісту ісутності. І якщо нелогічно оголошувати всю матерію свідомої і тим більшевважати матерію і свідомість независящими один від одного субстанціями, то залишаєтьсявипробувати новий, "серединний", шлях, припустивши, наприклад, що всієюматерії властиво в якості передумови свідомості певну властивість, якепри відповідних умовах здатно перерости в свідомість. У цьому головнийсенс ленінської гіпотези про відображення.
Загальністьвластивості відображення, лежачого в "фундаменті" самої будівлі матерії,обумовлена ​​універсальністю матеріальної взаємодії. Всі предметиоб'єктивного світу постійно впливають один на одного і зазнаютьпевні зміни, зберігаючи "слід" зовнішнього впливу (як,наприклад, відбиток доісторичної рослини на пласті кам'яного вугілля).
Впроцесі розробки поняття відображення виникла необхідність у співвіднесенні йогоз поняттям інформації. Останнє, що застосовувалося спочатку тільки дляпозначення відомостей, що використовуються при спілкуванні між людьми, поступово сталонабувати загальнонауковий статус. Інформація в цьому плані стала розумітися яквластивість явищ бути побудником відомих дій, сприяти активнійорієнтації в навколишньому світі. Існують дві основні концепції інформації: 1)як форми відображення, пов'язаної з самоврядними системами, тобто живими,технічними, соціальними, 2) як аспекту, сторони відображення, яка можеоб'єктивувати, передаватися, зберігатися.
Нарізних рівнях організації матерії відображення має свої якісніособливості. Форми відображення удосконалюються в міру ускладнення самих явищ,і їх роль в бутті відповідних рівнів організації матерії безперервнозростає.
Внеживій природі відображення являє собою властивість речей відтворювати підвпливом інших речей такі сліди, відбитки або реакції, структура якихвідповідає будь-яким сторонам впливають на них речей (слід на піску,дзеркальне відображення і т.д.). Ці відображення відрізняються відносною простотоюі пасивним характером.
Якіснийстрибок в еволюції Всесвіту - виникнення органічного життя на нашійпланеті. Жива істота має целесоо5разной активністю, воно зберігає своюякісну визначеність завдяки отриманню енергії із зовнішнього середовищаєдино можливим у природі способом - разом з речовиною. Звідси -необхідність обміну речовин. Разом з тим організм виживає за рахуноквикористання інформації, що надходить із зовнішнього середовища: він реагує надеякі впливи як на сигнали про закономірний настанні наступнихподій. Це дозволяє йому уникати шкідливих впливів, наближатися до їжі,словом, адекватно і своєчасно реагувати на життєво важливі подразникивнутрішньоклітинними процесами. Біологічна регуляція є основою іумовою органічного життя, найсуттєвішою стороною обміну речовин, такяк у складі клітини немає хімічних елементів, які не зустрічалися б внеживій природі. Вся справа в біорегуляції і доцільною організації клітини.
З появою життявиникає така форма відображення, як подразливість, особливо характерна дляфлори (рослинного світу). Під подразливістю розуміється здатністьорганізму до найпростіших специфічним реакціям у відповідь на дію певнихзовнішніх факторів. Так, наприклад, насіннєва корзинка соняшнику спрямована всторону найбільшої сонячної освітленості.
Виникнення фауни (світутварин) супроводжується появою більш високої форми відображення - чутливості (Здатності до відчуттів). Вона властива вже нижчим тваринам і припускаєздатність реагувати не тільки безпосередньо на фактори зовнішнього середовища,мають біологічне значення для організму (удари електричного струму абокислотна середу для амеби), але і на біологічно нейтральні для організмуфактори, які, проте, несуть інформацію про інших, життєво значущих дляорганізму факторах (наприклад, про зв'язок освітленості з наявністю поживнихречовин в басейні). Правда, ще немає фізіологічного аналізу та синтезу,відчуття виступають як щось недиференційоване.
У цьому відношенні більшдосконалою формою біологічного відбиття виступає психіка , що представляєсобою здатність створювати почуттєві образи зовнішньої дійсності, причомуне тільки у вигляді відчуттів, але і сприймань, завдяки яким у хребетнихскладається цілісний образ ситуації, а у "розумних" тварин (мавп,кішок, собак та ін) - ще й у вигляді уявлень - чуттєво-наочних,узагальнених образів явищ, які зберігаються і відтворюються в ідеальнійформі і без безпосереднього впливу самих явищ на органи чуття.
У підсумку можливостіпристосувальної діяльності тварин незмірно зростають, в основному зарахунок діяльності мозку. На відміну від інших органів головний мозок виконує вруслі психічного відображення не якусь приватну задачу, а управляєдіяльністю внутрішніх і зовнішніх органів у відповідності з обстановкою внавколишньому середовищу. У цьому полягає функція мозку як спеціального органувідображення та центрального регулятора діяльності організму.
Діяльність вищоготварини не вичерпується системою умовних і безумовних рефлексів. У мозкуздійснюються складні псіхонервних процеси, початком яких єформирующаяся в конкретній ситуації біологічна мета як ідеальнепередбачення результату діяльності організму. Біологічна мета,"Модель потрібного майбутнього", формується на основі образу. Звідси "суб'єктивність"психічного образу за змістом і джерелу, відсутність в ньому будь-якихречових або енергетичних компонентів мозку і відображуваного об'єкта. Впсихічному фізіологічне "знято", елімінувати. Саме томупсіхонервних діяльність розглядається не тільки як фізіологічний,матеріальне, але й як психічне, ідеальне, як єдність внутрішньої тазовнішньої діяльності, причому психічний відображає фізіологічний та як бивинесено за його межі: воно складніше фізіологічного.
Психічне відображенняє більш високою формою біологічного відбиття, що сприяє більшдосконалої регуляції життєдіяльності організмів і їх пристосуванню домінливих зовнішніх умов в ході тривалого еволюційного розвитку. Однакце ще не є свідомість.
Новий якісний стрибоку розвитку психічних форм відображення, а саме, поява свідомості, пов'язаний зпроцесом становлення homo sapiens("Людинирозумного ") і обумовлений, перш за все, його трудовою діяльністю.Еволюція анатомії і фізіології мавп з'явилася лише передумовою виникненнялюдини, визначальним ж умовою цього процесу виявився праця, природаякого носить суто громадський характер. Праця в її розвинутій формі притаманнийтільки людині, оскільки містить в собі цілеспрямовану свідомудіяльність, орієнтовану на зміну дійсності. Тварини,використовують підсобні засоби (каміння, палиці та ін), діють інстинктивно,на основі умовних і безумовних рефлексів і ніколи не виготовляютьспеціальних знарядь праці, не заготовляють їх про запас, не вдосконалюють.
Свідомість тісно пов'язане з мовою - Найбільш ефективним способом передачі соціальної інформації. Мова бере участьу здійсненні практично всіх вищих психічних функцій. Для ньогохарактерні такі функції, як експресивна (за допомогою мови людина виражаєдумки); когнітивна (він служить найважливішим засобом пізнання); комунікативна,складається в здійсненні спілкування між людьми, і кумулятивна (забезпечуєнакопичення і збереження знань).
Розширення потреблюдини в спілкуванні й п...
