Основний фактор, що визначає структуру річного циклутренування, - це об'єктивна закономірність розвитку спортивної форми. Під спортивноїформою увазі стан оптимальної (найкращою) готовностіспортсмена до досягнення спортивного результату, що набувається впроцесі відповідної підготовки в кожному великому циклі тренування - типурічного або піврічного (Л.П. Матвєєв).
Поняття оптимальної готовності носить умовний характер. Воно можебути застосоване лише для даного циклу розвитку спортивної форми. У міру зростаннямайстерності спортсмена цей оптимум змінюється. Спортивна форма стаєінший, як за кількісними показниками, так і в якісному відношенні.Відносність цього поняття стає ще більш очевидною, коли йдетьсяпро особливості розвитку спортивної форми у початківців спортсменів.
Стан спортивної форми з фізіологічної точки зорухарактеризується найбільш високими функціональними можливостями окремихорганів і систем, досконалої координацією робочих процесів, зниженняменергетичних витрат небудь м'язової роботи в одиницю часу, прискореннямврабативаемості і відновлення працездатності після втоми, більшдосконалої здатністю перемикатися від одного виду діяльності до іншого;-Високої автоматизацією рухових навичок.
З психологічної точки зору спортивна форма характеризуєтьсяактивізацією емоційно-вольових зусиль. При цьому значно швидшепротікають психічні процеси (реакції, сприйняття, орієнтування, прийняттярішення). Розширюється обсяг уваги, підвищується роль свідомого контролю іуправління рухами, виявляється воля до перемоги, впевненість у своїх силах,спортсмени відчувають особливу емоційну налаштованість на змагання, бадьорий,життєрадісний настрій, з'являється своєрідне сприйняття власноїдіяльності (В«почуття лижВ», В«почуття водиВ», В«почуття планкиВ» і т.д.). Встані спортивної форми спортсмени тренуються із задоволенням.
Найбільш загальним показником стану спортивної форми єспортивний результат, показаний в найбільш відповідальних змаганнях. Аналізспортивних результатів дозволяє судити про рівень спортивної форми в динаміціїї зміни в річному циклі тренування. Зазвичай спортивний результат можеслужити показником спортивної форми в тих видах спорту, в яких спортивнідосягнення вимірюються в досить об'єктивних кількісних заходи (с, кг, м іт.д.). У видах же спорту, де спортивний результат не має достатньооб'єктивних кількісних заходів, використовувати його для оцінки стануСпортивна форма дуже важко. У цих видах спорту оцінка стану спортивноїформи здійснюється на основі аналізу змагальної діяльності, данихтестування рівня фізичної, функціональної, технічної та психологічноїпідготовленості. Однак не кожне спортивне досягнення характеризуєстан спортивної форми. Як правило, спортсмен знаходиться в станіспортивної форми, якщо показує результат: а) перевищує рівень свогоколишнього рекорду; б) близький до цього рівня (в межах 1,5-3% 'від кращогоспортивного досягнення у році).
Для оцінки стану спортивної форми але показникам спортивнихрезультатів важливе значення має вибір кількісних Крігер ев, що дозволяютьвизначити динаміку її зміни у різні періоди великого циклу тренування(Річну чи піврічну). Можна виділити кілька критеріїв такого роду: 1)спрямованість, швидкість та інтенсивність розвитку спортивної форми: 2} рівеньрозвитку спортивної форми; 3) стійкість (стабільність) спортивної форми; 4)своєчасність (точність) входження в стан спортивної форми.
Перший критерій характеризує зростання досягненні спортсмена врозглянутому циклі тренування щодо кращого результату в попередньомуроці або результату контрольних змаганні на початку змагальногоперіоду. Він зазвичай визначається на основі обчислення абсолютних абовідносних темпів приросту спортивних результатів. Другий - дозволяєвиявити максимальний рівень оптимальної готовності спортсмена в річномуциклі. Найчастіше в якості цього критерію виступає відношення кращогоіндивідуального результату року до особистому} або світового рекорду. Третій критерійсвідчить про здатність спортсмена зберегти спортивну форму протягом змагальногосезону. Його можна визначити за кількістю, а також частотою демонстраціїспортсменом результатів, величина яких вище особистого рекорду або знаходиться вмежах 1,5-5% від кращого. Четвертий - говорить про чменіі спортсмена показуватинайкращі (заплановані) досягнення до моменту основних змагань. Для йогооцінки може служити ступінь відповідності запланованих і реальнихрезультатів у конкретного спортсмена в період відповідальних змагань. Уодних спортсменів може бути вище стабільність спортивної форми, ніж точністьїї досягнення у інших при досить високому рівні стану спортивноїФорма: спостерігаються низькі значення стабільності і своєчасності (точності) їїпридбання. Це можна використовувати для прогнозування і> п-равленіястаном спортивної форми в річному циклі тренування. Процес розвиткустану спортивної форми носить фазовий харамер. Він протікає в порядкупослідовної зміни трьох фаз: 1) придбання; 2) відносноїстабілізації; 3) тимчасової втрати стану спортивної форми.
В основі цих фаз лежать біологічні закономірності, пов'язані зфізіологічними, біохімічними, морфологічними і психологічнимизмінами, що відбуваються в організмі спортсменів під впливом тренуваннята інших факторів, які в кінцевому рахунку обумовлюють динаміку і рівеньспортивних результатів.
Фази розвитку спортивної форми є основою періодизаціїтренування і визначають тривалість, структуру періодів і змісттренувального процесу в них. У відповідності з закономірностями розвиткустану спортивної форми щороку цикл у спортсменів підрозділяється на триперіоди: підготовчий, змагальний і перехідний.
Підготовчий період відповідає фазі придбання спортивноїформи, змагальний - фазі її стабілізації, а перехідний - фазі тимчасовоїїї втрати. У кожному з цих періодів ставляться свої цілі, завдання, визначаютьсявідповідні засоби, методи тренування, обсяг і інтенсивність навантаження,спрямовані на підвищення всіх сторін підготовленості спортсменів. ВЗалежно від вікових особливостей та кваліфікації спортсменів, умовспортивного тренування, календаря, спортивно-масових заходів, виду спорту іінших факторів тривалість і зміст кожного періоду може змінюватися.
Підготовчий період (період фундаментальної підготовки). Підготовчий періодпідрозділяється на 2 етапи: общеподготовительного іспеціально-підготовчий. У початківців спортсменів общеподготовительногоперіод більш тривалий, ніж спеціально-підготовчий. У міру зростанняспортивної кваліфікації спортсменів тривалість общеподготовительного етапускорочується, а спеціально-підготовчого - збільшується.
Основна спрямованість 1-го етапу підготовчого періоду -створення і розвиток передумов для набуття спортивної форми. Головнапередумова - підвищення загального рівня функціональних можливостей організму,різнобічний розвиток фізичних якостей (сили, швидкості, витривалості таін), а також збільшення обсягу рухових навичок та вмінь. На даному етапіу юних спортсменів питома вага вправ по загальній підготовці трохиперевищує питому вагу вправ зі спеціальної підготовки.
З віком і підвищенням спортивної кваліфікації час на загальнупідготовку поступово зменшується, а на спеціальну відповіднозбільшується.
Основними засобами спеціальної підготовки є головнимчином спеціально-підготовчі вправи. Змагальні ж вправив тренуванні спортсменів, як правило, на загальнопідготовчому етапі невикористовується. Методи тренування спеціалізовані тут менше, ніж нанаступних етапах. Перевага віддається методам, які пред'являють меншжорсткі вимоги до організму займаються (ігровому, рівномірного,змінному). Обсяг і інтенсивність тренувальних навантажень назагальнопідготовчому етапі поступово збільшується, причому обсяг зростаєшвидше, інтенсивність навантаження зростає лише в тій мірі, яка не перешкоджаєпроведенню роботи великого об'єму і не відбивається на стані здоров'яспортсменів.
Основна спрямованість спеціально-підготовчог...
