гальна структура основних вправ,однак при їх виконанні забезпечуються умови, що полегшують освоєннярухових дій. В якості імітаційних вправ може бутивикористано педалювання на велоергометрі - для велосипедистів, імітаціяплавальних рухів - для плавців, робота на гребному тренажері - для весляріві т. д. Імітаційні вправи дуже широко використовуються при вдосконаленнітехнічної майстерності як новачків, так і спортсменів різної кваліфікації.Вони не тільки дозволяють створити уявлення про техніку спортивногоупражне-гання та полегшити процес його засвоєння, забезпечити настройкуоптимальної координаційної структури рухів безпосередньо передзмаганнями, але й забезпечують ефективну координацію між руховими івегетативними функціями, сприяють підвищенню ефективності реалізації,функціонального потенціалу в змагальному вправі (В. М. Дьячков, 1972, Л. В. Шапкова, 1981).
Методи,спрямовані переважно на розвиток рухових якостей
Найважливішимипоказниками, що визначають структуру практичних методів тренування, єто, чи має вправа в процесі одноразового використання даного методубезперервний характер або дається з інтервалами для відпочинку, виконується врівномірному (стандартному) чи перемінному (варіюється) режимі.
Впроцесі спортивного тренування вправи використовуються в рамках двох основнихметодів - безперервного і інтервального .
Безперервнийметод характеризуєтьсяоднократним безперервним виконанням тренувальної роботи.
Інтервальнийметод передбачає виконання вправ з регламентованими паузамивідпочинку.
Привикористанні обох методів, вправи можуть виконуватися як в рівномірному,так і в змінному режимах. При рівномірному режимі використання будь-якого зметодів, інтенсивність роботи є постійною, при змінному -варьирующей.
ВЗалежно від добору вправ і особливостей їх застосування тренування моженосити узагальнений (інтегральний) і виборчий (переважний) характер.
Приузагальненому впливі здійснюється паралельне (комплексне)вдосконалення різних якостей, що обумовлюють рівень підготовленостіспортсмена, а при виборчому - переважний розвиток окремих якостей. Вякості самостійних практичних методів прийнято також виділяти ігровий і змагальний . Ігровий метод передбачає виконаннярухових дій в умовах гри, в межах характерних для неї правил,арсеналу техніко-тактичних прийомів і ситуацій.
Застосуванняігрового методу забезпечує високу емоційність занять і зв'язане звирішенням завдань в постійно мінливих ситуаціях, ефективно за наявностірізноманітних техніко-тактичних і психологічних завдань, що виникають упроцесі гри. Ці особливості ігрової діяльності вимагають від займаютьсяініціативи, сміливості, наполегливості та самостійності, вміння керуватисвоїми емоціями і підпорядковувати особисті інтереси інтересам команди, проявивисоких координаційних здібностей, швидкості реагування, швидкості мислення,застосування оригінальних і несподіваних для суперників технічних і тактичнихрішень.
Змагальнийметод припускаєспеціально організовану змагальну діяльність, яка в даномувипадку виступає в якості оптимального способу підвищення ефективностітренувального процесу.
4.Основні принципи спортивного тренування
спортивний вправугімнастика руховий
В основутренування спортсменів покладені дві групи принципів.
Першаохоплює загальні принципи дидактики, характерні для будь-якого процесу навчання івиховання. До них відносяться науковість, виховує характер навчання,свідомість і активність, наочність, міцність, систематичність іпослідовність, доступність, індивідуальний підхід в умовах колективноїроботи.
Другагрупа - специфічні принципи спортивного тренування, що відображають закономірнізв'язку між тренувальними впливами і реакцією на них організмуспортсмена, а також між різними складовими змісту спортивноїтренування. До цих принципів належать:
-спрямованість до вищих досягнень, поглиблена спеціалізація;
-безперервність тренувального процесу;
-єдність поступовості збільшення навантаження і тенденції до максимальних навантажень;
-хвилеподібність і варіативність навантажень;
-циклічність тренувального процесу;
-єдність і взаємозв'язок структури змагальної діяльності і структурипідготовленості.
Спрямованістьдо вищих досягнень, поглиблена спеціалізація
Наслідкомруководствованія цим принципом є безперервне зростання майстерностіспортсменів і спортивних рекордів.
Реалізаціяцього принципу вимагає граничної концентрації сил і часу в роботі, прямоабо опосередковано впливає на ефективність процесу підготовки до виступу вконкретних номерах спортивної програми того чи іншого виду спорту.
Безперервністьтренувального процесу
Данийпринцип характеризується такими положеннями:
а) спортивнатренування будується як багаторічний і цілорічний процес, всі ланкиякого взаємопов'язані, взаємозумовлені і підпорядковані завданню досягненнямаксимальних спортивних результатів;
б) впливкожного наступного тренувального заняття, мікроциклу, етапи і т. д. як бинашаровується на результати попередніх, закріплюючи і розвиваючи їх;
в) роботаі відпочинок в спортивному тренуванні регламентуються таким чином, щобзабезпечити оптимальний розвиток якостей і здібностей, що визначають рівень спортивногомайстерності у конкретному виді спорту.
Єдністьпоступовості збільшення навантаження і тенденції до максимальних навантажень
Закономірностіформування адаптації до факторів тренувального впливу і становленнярізних складових спортивної майстерності передбачають на кожному новомуетапі вдосконалення пред'явлення до організму спортсменів вимог,близьких до межі їх функціональних можливостей, що має вирішальне значеннядля ефективного протікання пристосувальних процесів. Це зумовлюєважливість дотримання зазначеного принципу.
Припоступовому наростанні тренувальних навантажень виділяють наступні напрямкиінтенсифікації тренувального процесу:
- збільшення сумарного річного обсягу роботи від 100-200 до1300-1500 год;
- збільшення кількості тренувальних занять протягомтижневого мікроциклу від 2-3 до 15-20 і більше;
- збільшення кількості тренувальних занять протягомодного дня від 1 до 3-4;
- збільшення кількості занять з великими навантаженнями вПротягом тижневого мікроциклу до 5-7;
- збільшення кількості занять виборчої спрямованості,викликають глибоку мобілізацію відповідних функціональних можливостейорганізму спортсменів;
- зростання в сумарному обсязі частки роботи в В«жорсткихВ» режимах,сприяють підвищенню спеціальної витривалості;
- збільшення обсягу змагальної діяльності;
-поступове розширення застосування додаткових факторів(Фізіотерапевтичних, психологічних і фармакологічних засобів) з метоюпідвищення працездатності спортсменів у тренувальній діяльності таприскорення процесів відновлення після неї.
Розумневикористання перерахованих вище можливостей інтенсифікації тренувальногопроцесу дозволяє забезпечити планомірний прогрес і досягнення високихрезультатів в оптимальній віковій зоні. З іншого боку, при підготовціспортсменів підліткового і юнацького віку надмірне захоплення великимитренувальними навантаженнями, спеціально-підготовчими вправами,засобами інтенсифікації відновлювальних процесів та ін призводить довідносно швидкому вичерпання фізичного і психічного потенціалу їхорганізму.
Хвилеподібністьі варіативність навантажень
Хвилеподібнадинаміка навантажень характерна для різних структурних одиниць тренувальногопроцесу. При цьому найбільш чітко хвилі навантажень проглядаються у відносновеликих його одиницях. В окремих же мікроциклах і навіть мезоцикл можутьспостерігатися інші варіанти динаміки навантажень (наприклад, поступове зростаннячи убування). Однак при розгляді динаміки навантажень в серії мікроциклівабо двох-трьох мезоцикл вже легк...
