сприйняття обстановки, переробки за короткий проміжок часу отриманої інформаціїі дуже точних дій по просторовим, тимчасовим і силовим параметрам приЗагалом дефіциті часу. Виходячи з цього, визначені наступні завдання ППФП з розвиткукоординаційних здібностей:
1) покращення здатності узгоджувати рухирізними частинами тіла (переважно асиметричні і подібні з робочими рухамиу професійній діяльності);
2) розвиток координації рухів непровіднихкінцівки;
3) розвиток здібностей розміряти рухупо просторовим, тимчасовим і силовим параметрам.
Рішення задачфізичного виховання по спрямованому розвитку координаційних здібностей першвсього на заняттях з дітьми (починаючи з дошкільного віку), зі школярами та зіншими займаються призводить до того, що вони:
- значношвидше і на більш високому якісному рівні опановують різними руховимидіями;
-постійно поповнюютьсвій руховий досвід, який потім допомагає успішніше справлятися із завданнямипо оволодінню більш складними в координаційному відношенні руховими навичками (спортивними,трудовими та ін);
-здобувають умінняекономно витрачати свої енергетичні ресурси в процесі рухової діяльності;
-відчувають у психологічномувідношенні почуття радості і задоволення від освоєння в досконалих формах новихі різноманітних рухів.
руховийкоординаційний здатність
3. Засобивиховання координаційних здібностей
Практикафізичного виховання і спорту розпорядженні величезний арсенал засобів для впливуна координаційні здібності.
Основнимзасобом виховання координаційних здібностей є фізичні вправипідвищеної координаційної складності і містять елементи новизни. Складність фізичнихвправ можна збільшити за рахунок зміни просторових, часових і динамічнихпараметрів, а також за рахунок зовнішніх умов, змінюючи порядок розташування снарядів,їх вагу, висоту; змінюючи площу опори або збільшуючи її рухливість у вправахна рівновагу і т.п.; комбінуючи рухові навички; поєднуючи ходьбу зі стрибками,біг і ловлю предметів; виконуючи вправи по сигналу або за обмежений проміжокчасу.
Найбільшшироку і доступну групу засобів для виховання координаційних здібностей складаютьобщеподготовительного гімнастичні вправи динамічного характеру, одночасноохоплюють основні групи м'язів. Це вправи без предметів і з предметами (м'ячами,гімнастичними палицями, скакалками, булавами та ін), відносно прості і доситьскладні, що виконуються в змінених умовах, при різних положеннях тіла або йогочастин, в різні боки: елементи акробатики (перекиди, різні перекати тощо),вправи в рівновазі.
Великий впливна розвиток координаційних здібностей надає освоєння правильної техніки природнихрухів: бігу, різних стрибків (у довжину, висоту і глибину, опорних стрибків),метань, лазіння.
Для вихованняздатності швидко і доцільно перебудовувати рухову діяльність у зв'язкуз раптово змінюється обстановкою високоефективними засобами служать рухливіі спортивні ігри, єдиноборства (бокс, боротьба, фехтування), кросовий біг, пересуванняна лижах по пересіченій місцевості, гірськолижний спорт.
Особливу групузасобів складають вправи з переважною спрямованістю на окремі психофізіологічніфункції, що забезпечують управління та регулювання рухових дій. Це вправипо виробленню почуття простору, часу, ступеня розвиваються м'язових зусиль.
Спеціальнівправи для вдосконалення координації рухів розробляються з урахуванням специфікиобраного виду спорту, професії. Це координаційно подібні вправи з техніко-тактичнимидіями в даному виді спорту або трудовими діями.
На спортивнійтренуванні застосовують дві групи таких засобів:
а) підводять,сприяють освоєнню нових форм рухів того чи іншого виду спорту;
б) розвиваючі,спрямовані безпосередньо на виховання координаційних здібностей, що проявляютьсяв конкретних видах спорту (наприклад, в баскетболі спеціальні вправи в ускладненихумовах - ловля і передача м'яча партнеру при стрибках через гімнастичну лаву,після виконання на гімнастичних матах декількох перекидів підряд, ловля м'ячавід партнера і кидок у кошик та ін.)
Вправи,спрямовані на розвиток координаційних здібностей, ефективні до тих пір, покивони не будуть виконуватися автоматично. Потім вони втрачають свою цінність, так якбудь, освоєний до навику і що виконується в одних і тих же постійних умовах руховедія не стимулює подальшого розвитку координаційних здібностей.
Виконаннякоординаційних вправ слід планувати на першу половину основної частинизаняття, оскільки вони швидко ведуть до стомлення.
4. Методичніпідходи і методи виховання координаційних здібностей
При вихованнікоординаційних здібностей використовуються наступні основні методичні підходи.
1. Навчанняновим різноманітним рухам з поступовим збільшенням їх координаційної складності.Цей підхід широко використовується в базовому фізичному вихованні, а також на першихетапах спортивного вдосконалення. Освоюючи нові вправи, займаються нетільки поповнюють свій руховий досвід, а й розвивають здатність утворюватинові форми координації рухів. Володіючи великим руховим досвідом (запасом руховихнавичок), людина легше і швидше справляється з несподівано виниклої руховоїзавданням.
Припиненнянавчання новим різноманітним рухам неминуче знизить здатність до їх освоєнняі тим самим загальмує розвиток координаційних здібностей.
2. Виховання здібності перебудовувати руховудіяльність в умовах раптово мінливої вЂ‹вЂ‹обстановки. Цей методичний підхідтакож знаходить велике застосування в базовому фізичному вихованні, а також в ігровихвидах спорту і єдиноборствах.
3. Підвищення просторової, тимчасовоїі силовий точності рухів на основі поліпшення рухових відчуттів і сприйняттів.Даний методичний прийом широко використовується в ряді видів спорту (спортивної гімнастики,спортивних іграх тощо) і професійно-прикладної фізичної підготовки.
4. Подолання нераціональною м'язової напруженості.Справа в тому, що зайва напруженість м'язів (неповне розслаблення в потрібні моментивиконання вправ) викликає певну дискоординація рухів, що призводитьдо зниження прояву сили і швидкості, спотворення техніки і передчасного стомлення.
М'язованапруженість проявляється у двох формах (тонічної і координаційної).
1. Тонічнанапруженість (підвищений тонус м'язів у стані спокою). Цей вид напруженості частовиникає при значному м'язовому стомленні і може бути стійким. Для її зняттядоцільно використовувати:
а) вправив розтягуванні, переважно динамічного характеру;
б) різноманітнімахові рухи кінцівками в розслабленому стані;
в) плавання;
г) масаж,сауну, теплові процедури.
2. Координаційнанапруженість (неповне розслаблення м'язів в процесі роботи або їх уповільнений перехідв фазу розслаблення).
Для подоланнякоординаційної напруженості доцільно використовувати такі прийоми:
а) впроцесі фізичного виховання у займаються необхідно сформувати і систематичноактуалізувати усвідомлену установку на розслаблення в потрібні моменти. Фактичнорозслаблюючі моменти повинні увійти в структуру всіх досліджуваних рухів і цьому требаспеціально навчати. Це багато в чому попередить появу непотрібної напруженості;
б) застосовуватина заняттях спеціальні вправи на розслаблення, щоб сформувати у займаютьсячітке уявлення про напружені і розслаблених станах м'язових груп. Цьомусприяють такі вправи, як поєднання розслаблення одних м'язових груп знапругою інших; контрольований перехід м'язової групи від напруги до розслаблення;виконання рухів з установкою на прочувствованіе повного розслаблення та ін
Для розвиткукоординаційних здібностей у фізичному вихованні та спорті використовуються наступніметоди:
1) стандартно-повторноговправи;
2) варіативноговправи:
3) ігровий;
4) змагальний.
При розучуваннінових досить складних рухових дій застосовують стандартно-повторний метод,так я...
