чі кюрі продуктів поділу потрапили підзовнішнє середовище, а близько 3800 кубічних метрів радіоактивно забрудненої водибуло скинуто прямо на землю, в дрібні траншеї неподалік від річки Оттави.
10 жовтня 1957 вВеликобританії в містечку Віндскейл сталася велика аварія на одному з двох реакторів по напрацюваннюзбройового плутонію. Внаслідок помилки, допущеної при експлуатації,температура палива в реакторі різко зросла, і в активній зоні виникла пожежа,тривав близько чотирьох діб. У результаті згоріли 11 тонн урану, а ватмосферу потрапили радіоактивні речовини. Радіоактивні опади забрудниливеликі області Англії та Ірландії; радіоактивна хмара досягло Бельгії,Данії, Німеччини, Норвегії.
Аварія на підводному човніК-19
3 липня 1961 - аваріякормового реактора: падіння тиску в першому контурі в результаті розриву впершому контурі імпульсної трубки між напірної лінією і датчиками. Врезультаті, прилади показали нульове тиск, хоча повного розриву не було.Усунення аварії згодом коштувало життя 8 людей, всі інші члениекіпажу отримали високі дози опромінення.
Решта членів екіпажутакож отримали дози опромінення, у багато разів перевищують допустимі, і проходилилікування від променевої хвороби протягом наступного року. Лікування включало в себепересадку кісткового мозку з наступним повним переливанням крові. Ця методикабула запропонована професором З. Волинським і врятувала в тому числі отрималисмертельні дози опромінення старшого лейтенанта Михайла Красічкова і капітана3-го рангу Володимира Єніна. В цілях секретності офіційний діагноз був неВ«Променева хворобаВ», а В«астено-вегетативний синдромВ», у зв'язку з чим підводникизгодом мали складнощі при прийомі на роботу.
У квітні 1967 рокустався черговий радіаційний інцидент в ПО В«МаякВ». Озеро Керуючий, яке ПО В«МаякВ»використовувало для скидання рідких радіоактивних відходів, сильно обміліло; при цьомуоголилося 2 березня гектара прибережної смуги і 2 3 гектари дна озера. Радіоактивнупил з висохлих донних відкладень рознесло вітром далеко за межі озера: булазабруднена територія площею 1000 800 квадратних кілометрів, на якійпроживало близько 40 тисяч чоловік.
Радіаційна аварія назаводі В«Червоне СормовоВ» - відбулася на заводі В«Червоне СормовоВ» 18 січня 1970 прибудівництві атомного підводного човна К-320 проекту 670 В«СкатВ». Прибудівництві атомного підводного човна К-320, коли вона перебувала на стапелі,стався несанкціонований запуск реактора, який пропрацював напозамежної потужності близько 15 секунд. При цьому відбулося значнерадіоактивне зараження території цеху, в якому будувався корабель. У цехузнаходилося близько 1000 робітників. Радіоактивного зараження місцевості вдалосяуникнути через закритість цеху. У той день багато пішли додому, не отримавшинеобхідної дезактиваційних обробки та медичної допомоги.
Шістьох постраждалихдоставили в лікарню в Москву, троє з них померли через тиждень з діагнозомгостра променева хвороба, з решти взяли підписку про нерозголошеннящо стався на 25 років. Тільки на наступний день робітників почали відмиватиспеціальними розчинами. У той же день 450 чоловік, дізнавшись про події,звільнилися із заводу, іншим довелося взяти участь у ліквідації наслідківаварії.
Перша групадобровольців складалася з 18 чоловік.
У перший раз, 23 січня,вони повинні були зайти в цех і показати тим самим відсутність страху передрадіацією. Це були люди, яким довіряли, за якими підуть інші. Вчисло цих вісімнадцяти входив і Олександр Зайцев.
Ніхто точно не знав, щовідбувається всередині К-320. Навіть академік Александров не давав гарантії, щореактор не "бабахне" ...
- Коли увійшли, вразиламертва тиша, незвична для цеху, - ділиться з "НР" спогадами ОлександрЗайцев. - А ще ми відчули неприємний запах. Всі чудово знали, щорадіація запаху не має, але пахло якоюсь мертвечиною. Всі ми, до речі, були вмасках із захисної тканини Петрянова. І ті з нас, хто курив, не витримали. Вонизняли маски і закурили. Некурящих було троє, в тому числі і я. Всі, хто тодізакурив, незабаром померли. Адже вони надихалися смертельної радіактивнопилу. У живих нас лишилося троє.
Основні роботи поліквідації аварії тривали до 24 квітня 1970 року. У них взяло участьбільше тисячі чоловік.
За участь у ліквідаціїаварії ніхто з них урядових нагород не отримав.
Наслідки
До січня 2005 року збільше тисячі учасників в живих залишалося 380 чоловік. З пільг вони маютьтільки невелика допомога від обласної влади (330 рублів на місяць до 1 січня2010 року, 750 рублів - з 1 січня 2010 року). [1] Отримати більш високий статусяк працівники підрозділу особливого ризику вони не можуть через відсутність закону.Новий власник заводу В«Червоне СормовоВ» де-юре ніякої відповідальності зату страшну тоді аварію не несе.
Самим серйознимінцидентом в атомній енергетиці США стала аварія на АЕС Тримайл Айленд в штаті Пенсільванія, що відбулася 28Березень 1979 . В результаті серії збоїв у роботі обладнання та грубихпомилок операторів на другому енергоблоці АЕС сталося розплавлення 53% активноїзони реактора. Стався викид в атмосферу інертних радіоактивних газів ксенонуі йоду. Крім того, в річку Сукуахана було скинуто 185 кубічних метрівслаборадіоактивних води. З району, що зазнали радіаційного впливу,було евакуйовано 200 тисяч чоловік.
У ніч з 25 на 26квітня 1986 року на четвертому блоці Чорнобильської АЕС (Україна) сталася найбільшаядерна аварія у світі - з частковим руйнуванням активної зони реактора івиходом осколків розподілу за межі зони. За свідченням фахівців аваріясталася через спроби виконати експеримент зі зняття додаткової енергіїпід час роботи основного атомного реактора. В атмосферу було викинуто 190тонн радіоактивних речовин. Вісім з 140 тонн радіоактивного палива реактораопинилися в повітрі. Інші небезпечні речовини потрапили в атмосферу в результатіпожежі, що тривала майже два тижні. Люди в Чорнобилі піддалися опромінюванню в90 разів більшому, ніж при падінні бомби на Хіросіму. В результаті аваріїсталося радіоактивне зараження в радіусі 30 кілометрів. Було забруднено територію площею 160 тисяч квадратних кілометрів. Постраждалипівнічна частина України, Білорусь і захід Росії. Радіаційного забрудненняпіддалися 19 російських регіонів з територією майже 60 тисяч квадратнихкілометрів і з населенням 2,6 мільйона чоловік.
30 вересня 1999 сталася найбільша аварія вісторії атомної енергетики Японії. На заводі з виготовлення палива для АЕС внауковому містечку Токаймура (префектура Ібаракі) через помилки персоналу почаласянекерована ланцюгова реакція, яка тривала протягом 17 годин.Опроміненню піддалися 439 чоловік, 119 з них отримали дозу, що перевищуєщорічно допустимий рівень. Троє робочих отримали критичні дози опромінення.Двоє з них померли.
9 серпня 2004сталася аварія на АЕС В«Міхама В», розташованої в 320 кілометрах на захід від Токіо на острові Хонсю. У турбіні третього реактора стався потужнийвикид пари температурою близько 200 градусів за Цельсієм. Перебували поручспівробітники АЕС отримали серйозні опіки. Витоку радіоактивних матеріалів вВнаслідок аварії не було виявлено. У момент аварії в будівлі, де розташованийтретій реактор, знаходилися близько 200 чоловік. Четверо з них загинули, 18серйозно постраждали.
Аварія стала найбільшоюсерйозною за кількістю жертв в результаті НП на АЕС у Японії.
Висновок
Радіація дійсносмертельно небезпечна. При великих дозах вона викликає серйозні поразкитканин, а при малих може викликати рак і індукувати генетичні дефекти,які, можливо, виявляться у дітей та онуків людини, подвергшегосяопроміненню, або у його більш віддалених нащадків.
Але для основної масинаселення найнебезпечніші джерела радіації - це зовсім не ті, про яких більшевсього говорять. Найбільшу дозу людина одержує від природних джерелрадіації.
Радіація, пов'язана зрозвитком атомної енергет...
