їсформульовані у Федеральному Законі В«Про державне регулюваннязовнішньоторговельної діяльності В». До найважливіших цілей державного регулюваннявідносяться: використання зовнішньоторговельних зв'язків для прискорення створення в Росіїринкової економіки; створення умов доступу російських підприємців насвітові ринки за допомогою надання політичного, організаційного,фінансового, інформаційного сприяння; захист національнихзовнішньоекономічних інтересів, захист внутрішнього ринку; створення і підтримкасприятливого міжнародного режиму у взаєминах з різнимидержавами та міжнародними організаціями.
Основними цілями державногорегулювання ЗЕД є:
В·Забезпечення національної економічної безпеки.
В·Захист внутрішнього ринку країни від недобросовісноїконкуренції.
В·Створеннясприятливих умов для національних виробників експортних товарів.
В·Забезпеченняконкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку, створенняможливостей швидкого та безперешкодного їхнього просування на зовнішніх ринках.
В·Забезпеченнястійкого зовнішнього фінансового стану та підтримання платіжного балансу;виконання міжнародних зобов'язань.
В·Захистправ і законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Державне регулюваннязовнішньоторговельної діяльності в Росії здійснюється відповідно дотакими принципами: єдність зовнішньоекономічної політики зовнішньої і загальноїекономічної політики; єдність системи державного регулювання іконтролю за його реалізацією; перенесення центру ваги регулювання задміністративних на економічні методи; чітке розмежування прав івідповідальності Федерації і її суб'єктів; забезпечення рівності всіх учасниківЗЕД. [4]
Головне стратегічне завданнязовнішньоекономічної політики будь-якої країни складається в забезпеченні сприятливихумов у сфері ЗЕД для ефективного розвитку вітчизняного бізнесу. Крімфакторів, що випливають з власне внутрішньонаціонального економічного розвитку,тут діють і фактори, що випливають із загального процесу інтернаціоналізаціїекономічного життя. У зовнішньоекономічній політиці проявляються суперечливевзаємодія двох основних тенденцій у розвитку сучасних міжнароднихекономічних відносин - з одного боку, гармонізації розвитку цих відносин,а з іншого - загострення конкурентної боротьби на міжнародній арені. [5]
У зв'язку з цим у зовнішньоекономічнійполітиці реалізуються два основні її напрямки: протекціонізм і лібералізаціязовнішньоекономічної діяльності. Протекціонізм полягає в захисті вітчизняногобізнесу і внутрішнього ринку країни від іноземної конкуренції (пасивний аспектпротекціонізму) та/або підтримці вітчизняного бізнесу в його експансії наринках зарубіжних держав (активний аспект протекціонізму). Лібералізаціяпов'язана зі зняттям усіляких видів бар'єрів, що перешкоджають розвиткузовнішньоекономічних зв'язків. Зазвичай поняття лібералізації ЗЕД зв'язується зпоняттям відкритості національних економік.
Виходячиіз стратегічних цілей і напрямів зовнішньоекономічної політики рішеннятактичних завдань державного регулювання ЗЕД здійснюється надекількох рівнях:
1.наднаціональному рівні, тобто на основі двосторонніх і багатосторонніхугод та у співпраці з міжнародними організаціями;
2.національному рівні, де його можна розділити на декілька напрямів:
-державне регулювання ЗЕД по галузях: передбачає створення більшсприятливих умов для перспективних експортних галузей, контроль надекспортом стратегічно важливих товарів, захист тимчасово збиткових галузей;
-державне регулювання ЗЕД по регіонам: передбачає, зокрема,підтримку розвитку зовнішньоекономічної діяльності, експортних галузей вокремих регіонах, наприклад, шляхом створення спеціальних економічних зон.
державнерегулювання ЗЕД на рівні учасників - окремих господарюючих суб'єктів; тоє безпосередньо здійснення процедур надання ліцензій,експортно-імпортного контролю, надання експортних державнихзамовлень.
Органи регулювання можна розділитина органи загальної компетенції та спеціальні. До перших відносяться Президент,Федеральні збори, Уряд Росії. Центральним державним органомрегулювання ЗЕД є Міністерство економічного розвитку і торгівлі,яке відповідає за розробку і проведення єдиної державноїсоціально-економічної політики в цілому, визначає і розробляєефективні методи розвитку економіки, організує і координує інвестиційнуполітику, організує розробку та контролює виконання федеральних програм.У систему Міністерства входять: Зовнішньоекономічні об'єднання, Всеросійськаакадемія зовнішньої торгівлі, Всеросійський науково-дослідний кон'юнктурнийінститут, Об'єднання інформаційного забезпечення та автоматизованоїобробки даних. В умовах децентралізації управління ЗЕД особливу роль відіграєінститут уповноважених у регіонах. [6] Уструктурі Міністерства важливе місце займають торгові представництва закордоном. Крім того, регулювання деяких питань знаходиться у веденні такихорганів, як Міністерство фінансів, Центральний банк, Міністерство науки ітехнологій, Державний митний комітет. До організацій, сприяючимзовнішньоекономічної діяльності відноситься Торгово-промислова палата та їїпредставництва за кордоном.
Торгово-політичне сприяннядержави розвитку зовнішньоторговельної діяльності. Світова торгівля, незважаючи напостійну тенденцію до все більшої її лібералізації, не є ринковиммеханізмом, що передбачає абсолютну свободу учасників. Маючи багатовіковітрадиції і звичаї, вона представляє собою цілком визначене правовепростір, в рамках якого можна діяти тільки за умови виконаннясклалися правил. [7]
В даний час в світі існуєбезліч спілок і організацій із статусом міжнародних, регіональних,галузевих, які зайняті розробкою, вдосконаленням торговельних процедур,правил, типових документів, а також здійснюють контроль за дотриманнямусталеного порядку та погоджених спільних зобов'язань і вимог.Крім міжнародних організацій регулювання торгових відносинздійснюється на двосторонньому міждержавному рівні, шляхом укладенняміжурядових угод і протоколів.
Однією з найбільш авторитетних іпредставницьких міжнародних організацій такого роду є Всесвітняторгова організація, функціонуюча з 1 січня 1995 р. і виступаючаправонаступницею діяв з 1948 р. Генеральної угоди з тарифів іторгівлі (ГАТТ). Повноправними учасниками СОТ є 125 країн, ще 13держав розглядають в якості кандидатів у члени організації.
Метою СОТ є проведенняполітики, спрямованої на максимальну лібералізацію зовнішньої торгівлі.Правилами СОТ регулюється понад 90% обсягу світової торгівлі, а основа їїпозиції - це режим найбільшого сприяння в торгівлі. Прагнення довільну торгівлю, звільненої від пут високих митних бар'єрів іадміністрування порядку пересування товарів через національні кордони,пов'язано з тим, що світовий господарство, засноване на принципі режиму найбільшогосприяння в торгівлі, може стати більш ефективним з точки зорураціоналізації розміщення ресурсів і досягнення більш високого рівняматеріального добробуту. Реалізація принципу порівняльних витратпризведе до того, що кожна країна повинна буде орієнтуватися у своїйспеціалізації на ті товари, витрати виробництва яких відносно нижчівитрат в інших країнах, обмінюючи їх на товари, витрати виробництваяких вищі відносно інших країн. За умови, що кожна країна будедотримуватися цього принципу, світова спільнота зможе повною міроювикористовувати переваги міжнародної спеціалізації, отримуючи більший реальнийдохід за рахунок раціонального використання світових ресурсів. [8]
Антиподом лібералізації єпротекціонізм - політика, спрямована на захист національного виробництва іринку через систему митних бар'єрів, огороджувальних національнихвиробників від конкуренції з дешевшими іноземними товарами навнутрішньому ринку.
Лібералізм у зовнішній торгівлі,навпаки, спрямований на стимулювання конкуренції, обмеження монополій,оскільки конкуренція іноземних фірм змушує місцеві фірми переходити набільш енерго-і ресурсозберігаючі техноло...
