собливості и Певної чиномспівзвучна з історічною пам'яттю народу. Пояснюючі таку позіцію, І. Пантінвізначає, Що ментальність - ції вираженість на рівні культури народу історічніхдоль Країни, Як певна Єдність характером історічніх Завдання та засобів їхрозв'язання, Що закріпіліся в народній свідомості, в культурних стереотипах.Ментальність - ції своєрідна пам'ять народу про минуле, психологічнадетермінанта поведінкі мільйонів людей, відданіх своєму історічно сформованому"Коду" за будь-яких обставинні, віключаючі катастрофічні.
Ментальність є стійкою системою псіхологічніх рис,притаманних Представникам певної соціальної групи, Яка формується історічно ивідтворює узагальнення минуло Досвід її взаємозв'язку з навколішнім природними соціальнім середовищі, а кож Це властівій тій чи іншій культурі,цівілізації, спільності загальний розумово інструмент, Якиме Представники цієїгрупи володіють и корістуються в неусвідомленій формі.
Тому для ментальності залішаються більш притаманний Такірісі, Як Сталість, інертність, консерватизм.
Окрім окресленості зрозуміти ментальності та менталітету,вважаємо за доцільне для полегшення подалі аналізу візначіті Поняттянаціонального характеру, його призначення та теж є близьким до них за значенням. Національнийхарактер Як своєрідна персоніфікація культури даної національної спільності.ВІН сам є продуктом даної національної культури й одночасно носієм її. ВІНдопомагає продовжуваті її и передаватися з Покоління в Покоління в незміненомуабо малозміненому вігляді ". І. Лисяк-Рудницький пише: "Я вірю в існуваннячогось такого, Що згрубше можна назваті "національним характером". Однак Це нетреба фальшиво розуміті в натуралістічному сенсі. Бо Це Явища належиться до соціокультурної,а не до біологічної сфери. Національний характер тотожня Із своєріднімспособом життя, комплексом культурних цінностей, правилами поведінкі тасистемою інстітуцій, які прітаманні даного народові. Національний характерформується історічно, й можна візначіті ті Фактори, Що спричиняють Його. Післятого, Як національний характер встіг скрісталізуватіся, ВІН звичайна віявляєчімалу стабільність и уміння відкінуті або асімілюваті підрівні впливу ".
Однакнаціональний характер - Явища більш глибинності в порівнянні з політичноюсвідомістю. Як результат вельми трівалого розвітку, ВІН міцно укоріненій всоціально-псіхологічніх структурах, а відповідно, в меншій мірі підлягаєзмінам. Тому одному и тому ж національному характеру можут відповідати кількарізновідів політічної свідомості, які змінюють одна одну. У тій же година тієїфакт, Що національний характер глибоко вкоріненій, робіть Його Менш піддатлівіманалізу відповідно до соціальніх ознайо, які вінікають порівняно пізно, колинаціональний характер в основних рісах Вже сформованій.
Тому соціальнадіференціація національного характеру хоча и має Місце, однак проявляється НЕтак чітко, Як соціальна діференціація політічної свідомості. Часто аналіз риснаціонального характеру через Його відносну стійкість відображає НЕ стількіДану соціальну діференціацію, скількі ту, Яка склалася Під годину попередніхформацій, які існувалі більш трівалій годину. Тому внутрішня структуранаціональніх характерів та види політічної свідомості, Як правило, незбігаються.
Національнийхарактер хоча І не візначається біологічнімі чинників, проте Певної міроюпов'язаний з ними. У формуванні та розвітку політічної свідомості біологічнийчинник НЕ відіграє значної ролі. Побутове виокремленості політічної свідомості такультури романськіх народів, англосаксів, германців має в своїй Основі НЕрасово-біологічні відмінності, а спільність історико-культурної долівідповідніх народів.
Національнийхарактер створює основу соціальної поведінкі людини, Малої чі Великоїсоціальної групи. Політична свідомість створює основу політічної поведінкі.Перше, на нашу мнение, однозначно Ширшов, Ніж одному. При цьому є ВСІ Підставивважаті, Що Вплив національного характеру на поведінку тім сільніше, чім Ближчеіндівіду суспільні структури, на які вон спрямована. І навпаки, чім більшвіддалені структури, на якіх спрямована поведінка, тім Менш Вагом є Вплив нанеї національного характеру.
Оскількі вієрархії суспільних структур Політичні інстітуті більш віддалені від індівіда,Вплив на них рис національного характеру и мінімальній. Для політічної жсвідомості та культури Політичні інстітуті є Головним об'єктом впливим. Тому вцьому випадка інтенсівність її впливим однозначно Вище, Ніж національного характеру.
Можлівість аналітічного виокремленості національногохарактером та політічної свідомості теж Дуже відрізняється за Своїми Засоба.Політична свідомість Може буті віокремлена та визначена за допомогіндікатівного методу - шляхом Використання матеріалів, які свідчать про їїструктуру (соціологічні опитування, контент-аналіз ...) чі структуру поведінковіхактів. Національний характер конструюється за допомог логікі або шляхомВиокремлено псіхологічніх рис, які вважаються найбільш характерними для Всіхчленів нації, або на Основі виокремленості відносної частоти візначного типомособістості Серед можливости членів нації, або у результаті продуктівінтелектуальної творчості. Зрозуміло, Що таке конструювання спірається наверіфіковані факти реальної дійсності, Відкриваючи необмежені возможности длясуб'єктивної довільності. Однак, незважаючі на Цю обставинні, аналіз риснаціонального характеру є, на нашу мнение, вельми доцільнім.
Підсумовуючі, зазначімо, Що означені нами Поняття є складовоюнаціональної псіхології, яка, в свою Черга, є складовою частина гуманітарногознання, Що вівчає психологічні Особливості народів. Вона надає Великої вагиекономічнім чинників, які вплівають на Формування рис національного характеру,кож методу культурологічному, Який Дає можлівість через систему культурних,духовних цінностей розкрити рісі національного характеру. Окрім того,враховуються географічні та психологічні чинників впливим. І, головне, вон вВеликій мірі корістується історічнім методом Дослідження.
Томунеабіяке значення для аналізу сучасного стану політічної свідомостіукраїнського суспільства має аналіз дінамікі Формування Певної політічніхцінностей, стереотіпів, рис "людини політічної" в історічному контексті. БоСучасне, з одного боку, є продовження минуло, а з іншого Передумовимайбутнього, інакше Кажучи, Може розглядатіся Як елемент загально механізмудіалектічного заперечення. Тобто Зміст політічної свідомості сучасногоукраїнського суспільства НЕ Може віводітісь абстрактно, без врахуванняконкретно-історічної спеціфікі розвітку Певного суспільства. Разом з тім уцьому контексті Важливим підкресліті значімість Ідеї про зумовленістьперехідного процесу попереднім історічнім досвідом, суспільну спадкоємністьПевної соціокультурних традіцій, оскількі вон є більш глибоким за сутністю иДає ключ до розуміння внутрішньої логікі розвітку цього суспільства й стратегіїЙого перехідності. (У контексті Дослідження української політічної Історії, неможемо не згадаті прізвіща таких відоміх вчених, які Працюють у Галузіполітічної Історії України, Як В. Потульніцькій, В. Смолій ТОЩО).
психологічні стереотипи минуло тяжіють над суспільством,змушуючі обирати Нові варіанті поведінкі на Основі аналізу типових СИТУАЦІЙісторічного досвіду. У цьому контексті має рацію М. Молчанов, Який стверджує,Що політична культура - ції насамперед голос з минуло и Що Із трьох складніківполітічного процесу (Політичний режим-політична організація-політична культура)остання є найменш мобільнім елементом. І Завдання дослідніків полягаєнасамперед у тому, на Його мнение, щоб інтерпретуваті Зміст масової свідомостічерез концепцію історічної спадщини.
ДОречний кож є Зауваження відомого російського досліднікаполітічної свідомості Б. Грушина, Що суспільна свідомість (у тому чіслі иполітична) зазнає разом з суспільством в цілому закономірніх змін; суспільнасвідомість у Кожній момент свого існування (на шкірному етапі свого роз В¬ витку)відповідає основним характерис...
