инувачених у вчиненні злочинів; ухиленнямбатьків від виховання дітей або захисту їх прав та інтересів; відмовою батьківвзяти своїх дітей із виховних, лікувальних установ, закладів соціальногозахисту населення та інших аналогічних закладів та в інших випадках визнаннядитини залишилися без піклування батьків у встановленому законом порядку [21,с.13].
Соціальне сирітство - цесоціальне явище, обумовлене наявністю в суспільстві дітей, які залишилися безпіклування батьків внаслідок позбавлення їх батьківських прав, визнаннябатьків недієздатними, безвісно відсутніми і т.д.
Соціологи встановили колопричин виникнення соціального сирітства сьогодні: відмова від дітей принародженні, позбавлення батьківських прав через повної байдужості до проблем дітей,їх здоров'ю, вихованню, часом через загрозу для життя, жорстокого поводження,насильства. Подібне спостерігається в сім'ях алкоголіків, наркоманів, психічнонедієздатних, а також серед батьків, які перебувають у місцях ув'язнення, натривалому примусовому лікуванні. Зазвичай такі діти визнаються сиротами вВідповідно до законів РФ, і їх ставлять на повне державне забезпечення.Більшість проблем, пов'язаних із визначенням статусу дитини як сироти,вирішується з урахуванням його віку, наявності родичів, добровільно бажаючихвзяти участь у долі дитини, її вихованні, матеріальному забезпеченні.Скажімо, дитину до 3 років зазвичай поміщають в будинок дитини. Потім його переводять вдошкільний дитячий будинок, шкільний інтернат та інші державні навчальні аболікувальні установи [16, с.86].
Аналіз соціальних причинсирітства показує, що 3% дітей, що надходять у будинки дитини, відносяться докатегорії В«підкидьківВ», близько 60% батьків відмовляються від дитини в пологовому будинку,мотивуючи своє небажання його виховувати відсутністю необхідних умов. 60%матерів, чиї діти поступають в будинки дитини, кваліфікуються як матеріодинаки. Певна частина матерів посилається на недостатню психологічнузрілість і відсутність материнських почуттів. Близько 30% дітей поступають в будинкидитини від батьків - алкоголіків [4 с.60].
-->>
Діти-сироти - це діти ввіком до 18 років, у яких померли батьки. Соціальний сирота - це дитина,має біологічних батьків, які не займаються вихованням дитини і непіклуються про нього. У цьому випадку турботу про дітей беруть на себе суспільство ідержава. По відношенню до них вживається також поняття В«діти, що залишилисябез піклування батьків В»- це сироти або ті діти, які не можуть більшезалишатися з батьками, тому що ті від них відмовилися, через хворобубатьків, позбавлення батьків свободи, або згубного або зневажливогоставлення батьків. Сюди також включають дітей-інвалідів, яких батькивіддали на піклування держави. Діти, які залишилися без батьківського піклування,проживають в сирітських установах, лікарнях, державних будинках абоінтернатах, в установах для інвалідів [16, c.90].
Повне державнезабезпечення дітей, які залишилися без піклування батьків, має на увазінадання їм за час перебування у відповідному держустановібезкоштовного живлення, обмундирування та гуртожитку або відшкодування їх повноївартості за відсутності хоча б одного з цих видів забезпечення.
За даними на 1.01.2024 р.в Росії близько 700 тис. дітей - сиріт (з них 95% соціальні сироти). Такіреалії сучасного російського життя, як економічна криза, безробіття,зубожіння широких верств населення, проживання за межею бідності, повсюднеослаблення сімейних устоїв, втрата старшими і молодшим поколіннями моральнихцінностей, пияцтво й алкоголізм, наркоманія, поширення серед дітей тадорослих психічних захворювань, безперечно сформували сприятливий грунтдля багатьох негативних соціальних явищ і соціального сирітства зокрема.
Сафонова Т.Я., авторпідручника В«Реабілітація дітей в притулкуВ», вважає що, діти тікають від жорстокогоз ними звернення, від сексуального насильства з боку близьких або знайомихматері або батька, від знущального відношення до їхньої особистості, від гіперопіки збоку батьків, що набуває форму важкої сімейної тиранії. Кількістьдітей, з власної волі пішли з сім'ї, зростає. За останнє десятиліття вонозбільшилася на 15%. Поглиблене психологічне обстеження вихованціводного з притулків дозволило встановити, що сексуальному насильству піддалися21% приютських дітей, причому тільки 1/3 мало місце гвалтування стороннімособою. В інших випадках діти стали жертвами внутрісімейного сексуальногонасильства з боку кровних родичів або фактичних вихователів. Жертвамиінцесту стають як маленькі діти (1,5 - 5лет), так і дівчата 13-17 років. Вряді випадків сексуальні посягання з боку батьків продовжувалися вПротягом декількох місяців і навіть років [38, с. 21].
У посібнику для вчителя -В«Молодший школярВ» за 2008 рік можна прочитати, що продовжує збільшуватисячисло дітей, які залишилися без піклування батьків. У 2007р. їх було 128,1 тис.,що на 4% більше, ніж у 2006р. і на 12,4% більше, ніж у 2005-му. Понад 40% зних становлять діти, чиї батьки позбавлені батьківських прав.
У 2007 р. у батьків,позбавлених батьківських прав, було в цілому відібрано 56,4 тис.детей, що на 6,2%більше, ніж у 2006р. і на 21,1% більше, ніж у 2005р. У той же час, чисельністьдітей, відібраних у батьків, позбавлених батьківських прав, у 2007р. скоротиласяв порівнянні з попереднім роком на 15,9%, склавши 3,4 тис. осіб, що навітьменше (на 2,4%), ніж було в 2006р. [8, с. 69].
Більшість дітей,залишилися без піклування батьків протягом 2007р., були віддані під опіку чиусиновлення. Їх чисельність в 2007р. склала 77,8%, або 60,8% від загального числадітей, які залишилися без батьківського піклування.
28,2% дітей, які залишилися в2007р. без піклування батьків, були влаштовані в будинки дитини, дитячі будинки,школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків,установи соціального захисту населення та інші установи на повнедержавне забезпечення. Частка таких дітей скорочується: у 2007р. вонасклала 29,4%, в 2006р.-30, 7%. Дещо зменшилася і абсолютна їхчисельність, склавши в 2007р. 36,1 тис. проти 36,2 в 2006р.
1,7% діти, що залишилися в2007р. без піклування батьків, прийняті в навчальні заклади середньої та вищоїпрофесійної освіти та інші освітні установи на повнедержавне забезпечення [8, c.70].
Необхідно відзначити, щоу дітей, які залишилися без піклування батьків, що виховуються в дитячих будинках,дуже серйозні зміни зазнає процес соціалізації. У працяхросійських і зарубіжних психологів показано, що в умовах дитячого закладуінтернатного типу формується зовсім інший, на відміну від умов сімейноговиховання, тип особистості дитини. Діти, які потрапляють в сумнуВ«СирітськуВ» статистику, - це діти з серйозними проблемами здоров'я, обтяженіалкогольної та наркотичної спадковістю, негативним досвідом проживання ввласних сім'ях, асоціальною поведінкою. Вони педагогічно запущені, у нихпорушена психіка, а діагнози В«аутизмВ», В«затримка психічного розвитку",В«Олігофренія в ступені дебільностіВ» не так вже й рідкісні. Зміни відбуваються вякому випадку і не залежать від причин, по яких дитина потрапляє в дитячий будинок:нещасний випадок, що забрав життя батьків; відмова батьків виховувати свогодитини; вилучення дитини з сім'ї за соціальними показниками - в цих випадкахдитя стає соціальним сиротою.
Багато проблемвиникають з незвичайного соціального статусу дитини, що залишився безпіклування батьків, у школі-інтернаті - він нічийний дитина. За своєю природоюдіти повинні бути обов'язково чиїмись, тобто це діти конкретних людей,пов'язаних з ними кровноспоріднених узами. Але у сиріт загублений статус спорідненоїприналежності. Біологічні батьки їх кинули, соціально набутихбатьків, здатних рівноцінно їх замінити, немає, а у вихователів дитбудинку єсвої діти. Держава, що бере на себе суспільну опіку за ними, не можебути суб'єктом спорідненого статусу.
Отже, розглянувши поняттяВ«Діти, що залишилися без піклування батьківВ», ми з'ясували, що це діти-сиротиабо ті діти, які не можуть...
