е24% бомжів "ненормальні" із загальноприйнятої точки зору, так яксвідомо вибрали собі такий дивний і явно некомфортний спосіб життя.
Мабуть, найстрашнішим в загальній картині осіб безпевного місця проживання є те, що кожен десятий бомж - дитина.
Це або втік з неблагополучної сім'ї (відбатьків-алкоголіків, від побоїв і жорстокості) або виховного закладу,або прив'язаний родинними узами до батька-бомжу.
Такі діти, знаючи тільки бродяжную життя, просто не маютьуявлення про традиційному способі життя і не бажають підкорятися її нормам.
Часто вони живуть цілими колоніями на вокзалах, деякіризикують існувати самостійно.
Ці хлопчики і дівчатка так чи інакше потрапляють "підпатронаж "дорослих, що утягують неповнолітніх у злочинний світ абозаняття проституцією.
Дитяча бездомність - ганьба нашого суспільства. Всі бідисучасного світу обрушуються в першу чергу на дітей як найменшзахищену частину населення.
Проблема дитячої безпритульності в суспільстві вирішується поки вкрайповільно. Наприклад, навіть у Москві на 50 тисяч бездомних дітей функціонуєтільки 6 притулків - від 10 до 50 ліжко-місць кожен.
Один з них - дитячий приймальник-розподільник наАлтуф'євському шосе. Сюди привозять дітей, знайдених на вокзалах і вулицях.
Багато з них навіть не знають своїх прізвищ - і тоді в дитячідошкільні установи ці хлопчики й дівчатка надходять з прізвищами Алтуф'єво.
Негативний вплив самого існування бомжів на життярешти громадян проявляється насамперед у значному ускладненнісанітарно-епідеміологічної та криміногенної обстановки в тому чи іншому районі,місті. Так, до типових захворювань бомжів відносяться туберкульоз, педикульоз (воші),дифтерія, короста, шлунково-кишкові, шкірні, венеричні та інші заразнізахворювання.
Зонами санітарно-епідеміологічного ризику стаютьпрактично всі місця, відвідувані бомжами, головним чином - вокзали, ринки,громадський транспорт і т.п. Особливо велика можливість зараження в крупнихмістах, що стали для бомжів простором життєдіяльності.
Якщо не приймати відповідних заходів, то ситуація можеостаточно вийти з-під контролю, що може призвести до спалахів висипного тифуі масового розповсюдження туберкульозу та інших захворювань не тільки у самихбомжів, але і серед решти населення країни.
Що стосується погіршення криміногенної обстановки, то тутбомжі також відіграють далеко не останню роль, позбавляючи інших громадян спокою.
Приблизно в 80 випадках зі 100 бомж вже має в своємупослужному списку судимість. І частіше - не одну. Причому нерідко і по самимсерйозним статтям КК - розбій, грабіж, вбивство.
Кожне п'яте справу по лінії карного розшуку вчиняєтьсябомжами.
Це величезний пласт так званої "латентноюзлочинності ", тисячі кримінальних діянь, про які міліція ніколинічого не дізнається
Висновок
Соціальна проблема - це складна пізнавальна задача,рішення якої призводить до суттєвих теоретичним або практичнимрезультатами. Для її вирішення необхідна відповідна інформація про об'єктсоціального впливу, про умови, обставини і інші чинники,впливають на його життєдіяльність, стан і поведінку.
Соціальні проблеми можуть носити глобальний характер,зачіпаючи інтереси значної частини людства.
У роботі розглянуто бродяжництво - яксоціально-педагогічна проблема.
Список літератури
1.Технологія соціальної роботи.: Учеб. посібник для студ. Вища. учеб. закладів/ Под ред. І. Г, Зайнишева. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. - 240 с.
2.Жуков В.І. Потенціал людини: індекс соціального розвитку// Сім'я вРосії. М., 1996. № 1.
3.Інформаційні технології в системі неперервної педагогічноїосвіти. Проблеми методології та теорії. СПб., 1996. - 250 с.
[1]Технологія соціальної роботи.: Учеб. посібник для студ. Вища. учеб. закладів /Під ред. І.Г. Зайнишева. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. - С. 160
