ічна група, складовап'яту частину населення країни. Частка людей пенсійного віку з 2000 рокуперевищила частку дітей до 15 років. Надалі це перевищення буде рости.Очікується, що в період до 2008 року частка осіб похилого віку залишитьсявідносно стабільною. У період до 2016 року прогнозується стійкезбільшення чисельності людей похилого віку в складі населення.
Старіннянаселення висуває нові вимоги до медичного, комунальному, побутовому,культурному та інших видів обслуговування, тобто до всіх елементів соціальноїінфраструктури.
Проблемилітніх в сучасному суспільстві розглядаються зазвичай як наслідокіндустріалізації та урбанізації. На думку Т. Харевен, такі поясненнядосить спрощені. Вона пропонує вивчати проблеми старіння в зв'язку зісторичними зрушеннями в трьох областях індивідуальної життєдіяльності:локалізація в історичному часі, ефективність в сфері праці, соціальніорієнтації і функції сім'ї по відношенню до людей похилого. У свою чергу, необхіднорозглядати наступні культурно-соціальні фактори, які визначають,по-перше, специфіку процесу старіння, по-друге, становище літніх всуспільстві: володіння власністю і дохід, стратегічні знання,працездатність, взаємна залежність, традиції та релігія, втрата ролей ірольова невизначеність, втрата майбутнього. Володіння власністю і дохід.Дохід - це те, на чому тримається економіка літньої людини, а якщо його немає, толітня людина потрапляє в пригнічену групу і цілком залежить відблагодійності суспільства. Власність є основою у забезпеченнінезалежності та безпеки літньої людини [4, с.15].
Вмасовій свідомості роль пенсіонера, вдівця, просто літньої людини - дуже неяснаі в суспільстві відсутні відповідні рольові очікування. Коли людинастаріє, суспільство і сім'я як суспільна одиниця не пред'являє до ньогоніяких вимог, відкидає його, тим самим позбавляє певної ролі, змінюєстатус. Рольова невизначеність деморалізує літніх. Вона позбавляє їх соціальногоідентичності і часто робить негативний вплив на психологічнустабільність. Адже повсякденна рутинна життя літніх
не є виконаннямякої ролі. А крім того, неструктуровані ситуації пізньої життявикликають депресії і тривогу, так як літні відчувають вакуум соціальнихочікувань і недолік норм для них. Літній вік - така стадія в життєвомуциклі, де відбуваються систематичні соціальні втрати і відсутніпридбання. Головні життєві завдання виконані, відповідальність зменшується,залежність зростає. Ці втрати пов'язані з хворобами і фізичнимнездужанням. Ці втрати і кореляти залежності, ізоляції та деморалізаціїпрогресивно збільшуються в пізньої життя. Вони ясно показують літньомулюдині пониження участі в соціальному житті і збільшення його маргінальності.Втрата ролей. Моральна система сучасної західної цивілізації віддаєперевагу молодості, енергії, ентузіазму і новаторства як антиподів пасивної,відсталої старомодною старості. Всі ці цінності разом з вірою у власнісили, автономією і незалежністю передаються в ході соціалізації новимпоколінням, які засвоюють вікові стереотипи разом з інтералізаціейнових рольових функцій. З цієї точки зору старість представляється як втратасоціальних ролей.
Вийшовшина пенсію, людина втрачає одну з головних ролей - перестає бути "добувачем" всім'ї, трудівником в суспільному сенсі. У сучасному суспільстві трудовадіяльність виконує цілий ряд функцій. Вона не тільки забезпечує людинізасоби існування, дає певний статус, але й реалізує соціальнуактивність індивіда. На рівні особистості вона розглядається як здатність досвідомого виявлення та утвердження свого місця в системі суспільнихвідносин і самореалізації. Соціальна активність є мірою соціальноїдіяльності і її метою є реалізація інтересів товариств, особистості якчлена даної соціальної спільності. Для будь-якої людини трудова діяльність єпередумовою його повноцінності, цікавого життя, творчої діяльності.Тому необхідна робота і літнім, у яких коло особистих інтересівзначно обмежується і звужується [8, с.119].
Пенсійнийперіод життя часто розглядається як кризовий період в житті людини.Що відбувається значна зміна життєвої ситуації пов'язано як із зовнішнімифакторами (появи вільного часу, зміна соціального статусу), так із внутрішніми (усвідомлення вікового зниження фізичної і психічної сили,залежне становище від суспільства та сім'ї). Ці зміни вимагають від людинипереосмислення цінностей, відношення до себе і до навколишнього, пошуку нових шляхівреалізації активності. У одних цей процес відбувається довго, болісно,супроводжується переживаннями, пасивністю не умінням знайти нові заняття,знаходити нові контакти по-новому поглянути на себе і навколишній світ. Іншакатегорія пенсіонерів, навпаки, адаптується швидко, не схильнадраматизувати перехід до пенсійному способу життя. Вони повністю використовуютьувеличившееся вільний час, знаходять нове соціальне середовище.
Характеризуючистановище людей похилого віку в суспільстві, дослідники (В. Альперович,М.Е. Елютіна, А.Г. Лідерс та ін) відзначають, що воно помітно погіршилося в другійполовині ХХ ст. На жаль, відзначається також і те, що в суспільстві зникаєповага до віку, поступаючись місцем байдужості, ворожнечі по відношенню до людей похилоголюдям. Негативній оцінці громадян старшого покоління сприяє посиленапропаганда засобами масової інформації молодіжної субкультури зодночасним нав'язуванням людям похилого віку ролі громадського баласту, що невідповідає дійсності.
Проблемастаріння носить міжнародний характер. Тому невипадково у 1991 р. Були прийняті Принципи ООН відносно людей похилого віку, а в 1992 р. - практична стратегія ООН В«Глобальні цілі з проблем старіння на період до 2001 рокуВ».Крім того, ООН оголосила у 1999 р. Міжнародним роком людей похилого віку. З цьогочасу в Росії щорічно відзначається День людей похилого віку.
Одинз найважливіших показників стану літньої людини в суспільстві - його сімейнийстатус. Соціально-економічна нестабільність в нашому суспільстві призвела дотого, що літні люди шукають захист тільки в родині. Деякі соціологикласифікують сім'ю літніх людей в залежності від того, яке оточення вонимають навколо себе і що є основним джерелом їх доходів.
Задумку Є.І. Холостовой, з виходом на пенсію у літніх людей змінюютьсязвичні життєві стереотипи, виникають не тільки матеріальні, але йпсихологічні труднощі. Часом це веде до виникнення почуття самотності,непотрібності. Найчастіше воно настає в результаті смерті одного з подружжя.
Проблемасамотності загострилася з погіршенням в країні соціально-економічноїситуації. Все більше число літніх громадян вважають себе самотніми,викинутими на узбіччя життя. Особливо важко вони переносять розрив соціальнихзв'язків, які відбуваються внаслідок неповноцінного спілкування, неадекватностізмісту запитам особистості [].
Характеризуючистановище літніх людей в сучасному суспільстві, часто використовується поняттяВ«Спосіб життяВ» як систему видів життєдіяльності даної соціальної групи,обумовленої соціально-економічними умовами їх життя: працею, побутом,громадським життям і культурою. Спосіб життя літніх людей складається і зінших показників, пов'язаних з даними рівня і якості їхнього життя. Рівеньжиття - економічна категорія, що виражає ступінь задоволення матеріальнихі культурних потреб літніх людей, забезпеченості споживчимиблагами, які характеризуються переважно кількісними показниками(Розмір пенсії, обсяг реального споживання благ і послуг, рівень споживанняпродовольчих і непродовольчих товарів, житлові умови тощо).Якість життя-категорія соціологічна, яка свідчить про задоволенняматеріальних і культурних потреб літніх людей (якість харчування таодягу, комфортність житла, структура розселення і т.д.) [11, с.53-55].
Наступлітнього віку є для окремої людини джерелом підвищеногосоціального ризику, проблеми літніх людей мають об'єктивні підстави і вимагаютьпостійної уваги, вишукування додаткових матеріальних, кадрових та іншихресурсів. Вони мають слабко виражену тенденцію до мінімізації, оскільки літнілюди - одна з н...
