Троллона і іудея Гінсбурга. Як зазначає Т.М. Симбирцева,В«Погіршення умов була не вина, а біда керівників місіїВ». У новійсуспільно-політичній обстановці, пов'язаної з встановленням колоніальногопанування Японії в Кореї, Першою Світовою війною, революцією, громадянськоювійною, підривом положення православної церкви в Росії, революційним підйомом1919 р. в Кореї, головним завданням російської православної місії в Кореї сталаборотьба за виживання. Тим не менш, до 1925 р. загальне число хрещених в місіїсклало 589 чоловік (значно більше, ніж у наступні роки).
В30-40-і рр.. ієромонах Полікарп намагався кілька оживити діяльність місії.Однак йому було доручено займатися в основному церковно-парафіяльної роботою, аНЕ місіонерської. Крім того, на 1936-1940 рр.. доводиться загостреннярадянсько-японських відносин. Разом з Японією В«полювання на червонихВ» торкнулася іКорею, відбившись на діяльності Російської православної місії. Православнікорейці побоювалися відвідувати місію зі страху перед можливими репресіями.Корейцям, які перебували на державній службі, було заборонено відвідуванняіноземних церков. У церкву в основному ходили жінки і діти, та й то звеликим побоюванням, оскільки під час богослужінь біля входу завжди стояв японськийжандарм. У результаті до 1938 р. архімандрит Полікарп залишився практичноєдиним мешканцем місії. Він жив в ізоляції від корейського суспільства і відвеликого світу за межами Кореї, в тому числі і від Російської православної церкви,яку він представляв.
Післязакінчення Другої Світової війни південнокорейська влада протягом декількох роківвели боротьбу за оволодіння Руській місією, намагаючись вивести її з-під юрисдикціїМосковського патріарха. В кінці 1948-початку 1949 р. вони вислали з Сеулаархімандрита Полікарпа і передали місію в юрисдикцію митрополита Феофіла -глави В«американського розколуВ». У грудні 1955 р. з'їзд корейських православниххристиян прийняв рішення приєднатися до Константинопольської патріархії.
Сучаснестановище православ'я в Кореї
Піддругій половині XX в. поширенняправославної віри серед корейського населення нехай повільно, але тривало. До1975 р. в Кореї числилося близько 550 православних.
В1968 р. в Кореї було створено православне кладовище. У тому ж році для маленькихправославних корейців було споруджено будинок недільної школи, яку відвідувалиблизько 500 дітей. У розпорядженні молоді знаходився православних літній табірВ«ФаворВ». Для корейських віруючих було навіть створено кілька спеціальних служб імолитов: для благословення солі, використовуваної при засолюванні кимчхи (гостраквашена капуста) на зиму, з нагоди 100 днів і роки від дня народження немовляти,до 60-річного ювілею. Під час олімпійських ігор в Сеулі в 1988 р. на центральномустадіоні була споруджена православна каплиця. У 1996 р. у православної громади вКореї з'явилося власне видавництво. До 2000 р. на корейську мову булопереведено і опубліковано 62 книги.
ВНині в РК діє вже 7 православних храмів. Самий великий інайстаріший з них - прихід собору Св. Миколи Чудотворця у Сеулі - налічуєблизько 1800 віруючих. У 1996 р. тут була закладена каплиця імені Св. МаксимаГрека. Тепер ця каплиця носить назву В«РуськоїВ», тут регулярно проводятьсяслужби на старослов'янській мові для російськомовної православної громади Сеула. Першимипарафіянами Благовіщенського храму в Пусані (найстарішого провінційногоправославного храму Кореї) стали грецькі моряки, які прибували в порт длявантаження, а також для ремонту і будівництва суден. Незабаром до нихприєдналися корейці. Першими православними корейцями в Пусані стали дівчина,вийшла заміж за грецького моряка, і її родичі.
ВСеулі при соборі Св. Миколи Чудотворця і раніше існує невеликаросійська громада, яка виникла тут в кінці 80-х рр.. Її заснувала уродженкаПідмосков'я Катерина Попова, яка переїхала в Сеул після того, як вийшлазаміж за корейця. За її словами, літургії в каплиці Св. Максима Грека регулярновідвідують близько 30 чоловік, по великих святах приходять 50 і більше осіб.
Всьогов РК на 2000 р. було зареєстровано 2200 православних корейців. Ядро громадизалишається незмінним протягом чотирьох поколінь і складається з декількохсімейств. За звичаєм, якщо корейський православний одружується, його дружинаавтоматично приймає його віру. Якщо дочка православного виходить заміж запредставника іншої конфесії, вона залишає общину і приймає віру чоловіка. Тіж, хто не пов'язаний з громадою родинними узами, як правило, вперше потрапляютьтуди сьогодні через православний хор, досить відомий в Сеулі, або будучизалученими видом купола собору св. Миколая у візантійському стилі (він єкопією купола Собору св. Софії в Константинополі) [6].В даний час православний хор вже не користується великою популярністю вКореї, проте в 70-80-і рр.. багато корейців, навіть не мали жодного стосункудо православ'я, вважали честю послати своїх дітей навчатися співу вправославний хор.
Незважаючина своє фінансове становище, корейська православна місія намагається надаватидопомогу іншим православним церквам і підтримувати зв'язки з ними. Так, у 1990 р.віруючі Кореї (у тому числі і православні) зібрали 1,5 млн дол для випускуБіблії російською мовою в рамках проекту гуманітарної допомоги Росії [7].У 1986-1997 рр.. Православна церква Кореї зіграла важливу роль в організаціїправославних місій в ряді країн Азії: Індії, Індонезії, Гонконгу, Сінгапурі тана Філіппінах, які тепер об'єднані в самостійну Єпархію Гонконгу іПівденно-Східної Азії зі штаб-квартирою в Гонконгу. У лютому 2000 р. корейськіправославні відсвяткували сторіччя своєї церкви. Ця подія була ознаменованослужбами у всіх храмах, освітленням будівлі нової церкви в Пусані та відкриттямпам'ятника архімандриту Алексію Кіму на православному цвинтарі. На торжествоприїхали Екуменістіческій Патріарх Варфоломій 1 і представник Московськоїпатріархії.
Запорівнянні з іншими релігійними конфесіями, православна громада в Кореївкрай нечисленна. Римська католицька церква прийшла в Корею більше 200років тому і зараз має близько 3,5 млн. послідовників. Перші протестантиприбутку в Корею в 1884 р., і сьогодні на півострові понад 8 млн. протестантів.Крім того, існують сотні сект: за даними корейської преси, в Кореїдіють 350 релігійних груп, в основному християнського спрямування, якіналічують 2 млн. послідовників [8]. На думкуєпископа Сотирія, така ситуація пов'язана з тим, що В«нові релігії відносяться довсього легко і вільно тлумачать Біблію В». В«Вони заперечують сповідь, Св. Причастя,пости ... Користуючись прагненням людей якомога швидше позбутися від внутрішніхпроблем, вони стверджують, що це легко досяжно. Це приваблює людей, і вони зготовністю віддають псевдо-пророкам гроші і все, що ті вимагають В»[9].
Православнаж церква в Кореї, як вказують православні церковнослужителі, відноситься довірі суворо і консервативно і повністю виправдовує в Кореї свою назву -В«The OrthodoxyВ». Єпископ Сотіров відзначає, що довга служба (близько півторагодин) в православних храмах і високі вимоги до тих, хто має намір хреститися,часто відлякують корейців, бажаючих прийняти православну віру. На вивченняБіблії, недільну школу в православних парафіях відводиться значний час.Оскільки працюють допізна в Кореї в основному чоловіки, серед прихожан чималосімей, де всі хрещені, крім батька. Саме у зв'язку з браком часу вКореї останнім часом з'явилося багато В«вільних церковВ», які існуютьтільки в цій країні. Їх вчення зводиться до одному-двом догмам, запам'ятовуванняяких не вимагає часу [10].
Більштого, православні священики вимагають від корейців, навмисних хреститися,відмовитися від усіх обрядів і традицій, пов'язаних з традиційними релігіями (восновному з шаманізмом і буддизмом). У Кореї, де багато елементів буддизму,шаманізму та інших місцевих релігій настільки міцно увійшли в побут людей, що сприймаютьсявже не стільки як релігійні обряди, скільки як частина національної традиціїнароду, це особливо складно. Православні церковнослужителі...
