ство перетворило Русь,відкрило їй врата в божественні чертоги.
Отже,в тлумаченні християнського віровчення, митрополит Іларіон близький до ранньогоросійській християнству, що має свої витоки в Кирило-Мефодіївської традиції. Ів цьому Іларіон був не самотній. Як показують дослідження, схожі поглядивисловлені в "Пам'яті і похвали князю російській Володимиру" Іакова-мниха,де велике місце займають сюжети, які порівнюють подвиги Володимира і Ольги здіяннями Костянтина і Олени. Головне ж, і в одному, і іншому пам'ятниках яскравовідчувається оптимістичне, радісне, навіть захоплене настрій від самогофакту Хрещення Русі.
Вісторіософському ж сенсі, митрополит Іларіон продовжив і розвинув лінію розпочатуще в літописній традиції, зробивши зусилля по "вписування" історіїРусі в біблійну історію. Численні біблійні аналогії, якінаповнюють текст "Слова про Закон і Благодать", дозволяють авторупредставити Русь, як держава, що встали в ряд інших християнськихдержав і займає в цьому ряді саме гідне місце. Але, абсолютносвідоме і доказове перевагу Нового Завіту Старого, доводило ісамостійність Русі як у порівнянні із Заходом, так і в порівнянні зі Сходом.
ПізнішеІларіон був канонізований Російською Православною Церквою, час канонізаціїневідомо. Пам'ять святого відзначається в день поминання собору всіхКиєво-Печерських преподобних отців на 2-му тижні Великого Посту і в деньпоминання собору Києво-Печерських преподобних отців, спочивають у Ближніхпечерах - 28 вересня (11 жовтня).
Фрагменти"Слова і Закон і Благодать" публікуються за: Бібліотека літературиСтародавній Русі. Т. 1. СПб., 1997. Переклад А. Юрченко. Підготовка тексту іпередмова С.В. Перевезенцева.
<...>І хто настільки великий, як Бог наш? Він, "єдиний творить чудеса", уставивзакон у приготовлені істини і благодаті, щоб <плекане> в ньомулюдське єство, ухиляючись від язичницького багатобожжя, обикло вірувати вєдиного Бога, щоб, подібно занечищеному судині, людство, будучи,
якводою, омите законом і обрізанням, змогло сприйняти млеко благодаті тахрещення.
Аджезакон предтечею був і слугою благодаті та правди, істина ж і благодать -служитель майбутнього віку, життя нетлінної (1). Бо закон приводив підзаконних доблагодатному хрещення, а хрещення воджуватись синів своїх у вічне життя (2).Мойсей адже і пророки провіщали про пришестя Христове, Христос же і апостоли- Про воскресіння і життя майбутнього віку.
Поминатиж в писанні сем і пророчу проповідь про Христа, і апостольське вчення прожиття майбутнього віку зайво було б і схоже на марнославство. Адже викладати тутте, що в інших книгах писано і вам відомо, є ознака зухвалості і славолюбия.Бо не нетямущим ми пишемо, але з перенасиченням наситити книжкової солодощі, неворогуючим з Богом іновірним, але істинним синам його, не чужим, але спадкоємцямцарства небесного. І оповідання наше - про закон, даному Мойсеєм, і проблагодаті і істині, явленої Христом, і про те, чого досяг закон і чого -благодать.
Перш<Даний був> закон, потім же - благодать, перш - тінь, потім же - істина.Прообраз ж закону і благодаті - Агар і Сарра, рабиня Агар і вільна Сарра:перш - рабиня, а потім - вільна, - нехай розуміє читаючий! (3)
Іяк Авраам від юності своєї мав за жінку собі Сару, вільну, а не рабиню, так іБог предвечно зволив і благорассуділ послати Свого Сина на світ і їм явитиблагодать.
ОднакСарра не родила, будучи неплідною. <Вірніше>, не була вона неплідною, алепромислом Божественним визначена була пізнати чадорожденіе в старості<Своєї>. Невідоме і таємне мудрості Божій заховане було від ангелів івід людей не як би неявляется щось, але затаєне і належне відкритися в кончинустоліття.
Іпромовила Сарра Авраама: "Ось, предназначил мені Господь Бог не народжувати;Прийди ж до моєї невільниці Агари і будеш мати від неї дітей ". - А благодатьсказала Богу: "Якщо не час зійти мені на землю і спасти світ, зійди нагору Синай і утверди закон ".
Іпослухав Авраам речам Сарриного, і увійшов до служниці її Агар. - Почув же і Богсловесам благодаті і зійшов на Сінай.
Інародила Агар-рабиня від Авраама: рабиня - сина рабині; та назвав Авраам ім'я йомуІзмаїл. - Приніс же й Мойсей із Синайської гори закон, а не благодать, тінь, а неістину.
Потімсамо, як Авраам і Сарра постаріли вже, Бог явився Авраамові, що сидів при входіскинії його, опівдні, у діброви Мамрійской. І Авраам, вийшовши назустріч йому,вклонився йому до землі і прийняв його до скинії свою. - Коли ж вік сей наближавсядо кінця, то відвідав Господь людський рід. І зійшов він з небес, увійшовши в лоноДіви. І взяла його Діва з поклонінням в тілесну скинію <свою>,безболісно, ​​мовлячи ангелові, <віщали їй>: "Се, раба Господня, нехайбуде мені по слову твоєму "!
Тодіж отверз Бог утробу Сарриного, і, зачавши, народила вона Ісаака: вільна -вільного. - І, коли відвідав Бог людське єство, відкрилося вже<Дотоле> невідоме і затаєне, і народилася благодать - істина, а не закон,син, а не раб.
І,як вигодуваний млеко був немовля Ісаак і зміцнів, влаштував Авраам великий бенкет,як вигодуваний млеко був Ісак, син його. - Коли Христос з'явився на землі, тодіне була ще благодать зміцніла, але младенчествовала перш більш ніж тридцятьроків, кои і Христос провів у безвісності. Коли ж вигодувана вже була ізміцніла благодать і з'явилася на річці Йорданської всім людям, влаштував Бог трапезуі великий бенкет з телям, воскормленним від століття, Сином своїм коханимІсусом Христом, скликавши на загальне веселощі небесне все і земне, совокупвоєдино ангелів і людей.
Потімж, бачивши, як Ізмаїл, син Агарі, грає з сином її Ісааком і терпить Ісаак відІзмаїла образи, промовила Сарра Авраама: "Прожени рабиню <цю> з сином її,бо не буде наслідувати син рабинін із сином вільної ". - За вознесіння жГоспода Ісуса, коли учні та інші, що ввірували вже у Христа, були вЄрусалимі і іудеї і християни перебували спільно, тоді терпіло благодатнехрещення образи від законного обрізання і християнські церкви в Єрусалимі небрали єпископа з необрізаних, бо, викрадаючи первородство, обрізанігнобили християн: сини рабині - синів вільної, - і бували між нимибагато чвари і суперечки. І, побачивши, як чада її, християни, терплять образи відіудеїв, синів работного закону, піднесла вільна благодать крик свій до Бога:"Прожени юдеїв із законом їх і розпорошу між поганами, бо що спільногоміж тінню та істиною, іудейства та християнства? "
Івигнана була Агар-рабиня із сином її Ізмаїлом, а Ісаак, син вільної, ставспадкоємцем Авраама, свого батька. - Вигнані були й іудеї і розсіяні середязичників, а чада благодаті, християни, стали спадкоємцями Богові й Отцеві. Аджезникає світло місяця, лише тільки засяє сонце; та холод нічний минає, яксонячне тепло зігріває землю. Так і закон <минув> у явищеблагодаті. І не тісниться вже людство в <ярмі> закону, але вільнопростує під <дахом> благодаті.
Іудеїадже стаю виправдання своє в <мерехтінні> свічки закону, християни жтворять порятунок своє в <сяйві> сонця благодаті. Бо іудействодопомогою тіні і закону виправдовувалося, але не рятувалося. Християни жпоспешеніем істини і благодаті не виправдовуються, але рятуються.
Віудействі тим самим - виправдання, в християнстві ж - порятунок. І виправдання -в цьому світі, а спасіння - в майбутньому віці. І тому іудеї потішали земним,християни ж - небесним. І до того ж виправдання іудейське, - унаслідокревнощів підзаконних, - убого було і не простиралося на інші народи, алездійснювалось лише в Юдеї. Християнське порятунок же - благодатно і рясно,простираючись у всі краї земні. <...>
Такі сталося. Закон адже і раніше був і кілька піднісся, але минув. А вірахристиянська, що з'явилася і останньої, стала більшою першого і розпростерлася підбезлічі народів. І благодать Христова, ого всю землю, її покрила, подібноводам моря. І, відклавши все старе, вкинути у ветхість злобою іудейської, всінове зберігають, за пророцтвом Ісаї: "Старе минуло, і нове звіщаювам, співайте Богу пісню нову, слав...
