стосується такого фактора, як близькість досировинній базі, то вона важлива лише для деяких металомістких галузей (наприклад,для виробництва металургійного чи гірничошахтного обладнання).
В)Територіальна структура світового машинобудування
Всучасної регіональної структурі машинобудівного комплексу світунеобхідно виділити основні макрорегіону: Північну і Центральну Америку(Включаючи США, Канаду, Мексику), зарубіжну Європу, зарубіжну Азію і СНД
ПівнічнаАмерика. На цей регіон припадає приблизно одна третя вартості, створюваноїу світовому машинобудуванні. У міжнародному поділі праці регіон виступає якнайбільший виробник і експортер машин високої складності, продукціїважкого машинобудування і наукомістких галузей. Особливо тут виділяються США, начастку яких припадає майже 30% вартості світової машинобудівноїпродукції. Істотне місце в машинобудуванні США займаєавіаракетна-космічне машинобудування, військово-промислова електроніка,виробництво ЕОМ, енергетичне машинобудування, військове суднобудування та ін
ЗарубіжнаЄвропа. На країни цього регіону також припадає близько однієї третини продукціїсвітового машинобудування. В європейському машинобудуванні лідирує Німеччина. На їїчастку припадає 10% світового виробництва галузі. За Німеччиною слідуютьФранція,
Великобританія,Італія. У регіоні представлені всі види машинобудівної продукції, алеособливо розвинені загальне машинобудування (верстатобудування, виробництвообладнання для металургії, текстильної, паперової, часовий та іншихгалузей), електротехніка й електроніка, транспортне машинобудування (автомобілебудування,авіабудування, суднобудування). Найбільшим у регіоні експортером продукції загальногомашинобудування є Німеччина.
Східнаі Південно-Східна Азія. Цей регіон дає приблизно одну четверту продукціїсвітового машинобудування. Основним стимулюючим чинником у розвитку цієїгалузі в країнах регіону є дешевизна робочої сили. Лідер регіону -Японія, друга машинобудівна держава світу. Її частка у світовіймашинобудівної продукції, становить 15%. Вона виступає найбільшим у світіекспортером мікроелектроніки, робототехніки, електротехніки та інших виробів,вимагають висококваліфікованої праці. Інші країни регіону - Китай, ПівденнаКорея, Тайвань, Таїланд, Сінгапур, Малайзія, Індонезія - виробляють хоча ітрудомістку, але менш складну продукцію (виробництво побутових електроприладів,автомобілів, морських суден та ін) і активно вивозять її за кордон.
СпівдружністьНезалежних Держав. СНД також є великим регіоном світовогомашинобудування. Країни цього регіону випускають широку номенклатурумашинобудівних ізделій.-Особливо великий розвиток в країнах СНД отрималигалузі ВПК, авіаційної та ракетно-космічної промисловості, побутовоїелектротехніки, окремі галузі загального машинобудування (виробництвосільськогосподарської техніки, енергетичного обладнання та ін.) В той жечас по ряду галузей, особливо наукомістких, країни СНД відстають від країн зрозвиненою економікою. Лідер СНД - Росія, не дивлячись на величезні можливостірозвитку машинобудування, науково-технічний, інтелектуальний та ресурснийпотенціал, ємний внутрішній ринок, в міжнародному поділі праці виділяєтьсялише виробництвом озброєння і новітньої космічної техніки і змушенаімпортувати багато видів машин.
Замежами головних машинобудівних районів світу знаходяться такі крупні помасштабами виробництва країни, як Індія, Бразилія, Аргентина. Їхмашинобудування в основному працює на внутрішній ринок. Вони експортуютьавтомобілі, морські судна, велосипеди, нескладну побутову техніку (холодильники,пральні машини, пилососи і т.п.).
Порівняннямашинобудування в розвинених країнах і країнах дає в цілому наступнукартину. У розвинених країнах машинобудування відрізняють широка номенклатура,високу якість та конкурентоспроможність продукції, що випускається, її високаекспортна орієнтованість і велику питому вагу в загальному експорті. Наприклад,в Японії частка продукції машинобудування в експорті сягає 64%, у США іНімеччині - 48%, Швеції - 44%, Канаді - 42%, у Франції, Великобританії іШвейцарії - понад однієї третьої. На розвинені країни в цілому припадає більше80% світового експорту машин і устаткування. У широкій номенклатурімашинобудівної продукції в розвинених країнах ключова роль належитьавіаракетна-космічної промисловості, мікроелектроніці, робототехніці, атомно-енергетичноїтехніці, верстато-та автомобілебудування. Як і в інших галузях, вмашинобудуванні в останні роки розвивається процес інтернаціоналізаціївиробництва (в рамках ТНК, на основі міждержавних і міжфірмовихугод), впроваджуються гнучкі автоматизовані виробництва і системиавтоматизованого проектування.
Ввідміну від машинобудування економічно розвинених країн в країнах, що розвиваютьсявоно базується на дешевизні місцевої робочої сили, спеціалізуючись, як правило,на випуску масових, трудомістких, але технічно нескладних і невисоких поякості виробів. Серед підприємств тут багато складальних заводів, що одержуютькомплекти деталей машин з країн з розвиненою економікою. Сучаснимимашинобудівними заводами розташовують лише деякі країни, що розвиваються, впершу чергу нові індустріальні - Південна Корея, Сінгапур, Тайвань, а такожБразилія, Аргентина, Мексика. Головними напрямами розвитку їх машинобудуванняє виробництво побутової техніки, автомобілебудування, суднобудування.
Середекономічно розвинених країн Заходу виділяється невелика група держав (США,Японія, ФРН, Великобританія), що володіють повною номенклатуроюмашинобудівного виробництва, частка якого в структурі їх обробноїпромисловості становить 35-38%, а в експорті - 50% і більше. Безпосередньоза цією групою йдуть країни (Франція, Італія, Іспанія, Канада, РеспублікаКорея) з дещо менш повної структурою машинобудування і меншою його часткою вструктурі обробної промисловості (25-33%), а також в експорті. Вокрему групу зазвичай виділяють деякі малі країни Західної Європи(Швеція, Швейцарія, Нідерланди, Бельгія, Норвегія, Данія, Фінляндія, Австрія),у яких отримали дуже великий розвиток окремі галузі машинобудування, орієнтованів першу чергу на експорт. В інших країнах машинобудування менш розвинене,і імпорт машин переважає над їх експортом.
Незважаючина сохраняющееся відставання країн, останнім часом і в їхмашинобудуванні помітний прогрес. Але він стосується лише порівняно невеликогочисла країн - Китаю, Бразилії, Індії, Мексики, Аргентини, нових індустріальнихкраїн. Всі вони мають досить кваліфіковану і в той же час набагато більшдешевшу, ніж у Західній Європі, США та Японії, робочу силу. Але потрібно враховуватиі те, що в багатьох з них машинобудування в значній мірі знаходиться підконтролем іноземного капіталу і працює на ринки розвинених країн. Вбільшості інших країн Півдня ця галузь представлена ​​збірними і ремонтнимипідприємствами, знаходиться на рівні металообробки або взагалі відсутня. ТимПроте, за деякими оцінками, частка країн, що розвиваються у світовому експортімашин і устаткування також поступово зростає.
Врезультаті, слідом за Б. Н. Зиміним, економіко-географи при вивченні світовогогосподарства зазвичай виділяють три головних машинобудівних регіону.
перше,це регіон Північної Америки, що включає США, Канаду і інтегрується з нимиМексику. Він дає понад 30% всієї світової продукції машинобудування. Його відрізняютьособливо широка номенклатура виробництва і висока якість продукції, вельмивисока експортне, але в той же час і значна залежність від імпорту.Завдяки Сполученим Штатам для цього регіону характерна особливо велика часткау світовому виробництві таких галузей, як АРКП, електроніка,автомобілебудування.
друге,це регіон зарубіжної Європи. За розмірами виробництва він приблизно дорівнюєрегіону Північної Америки і фактично ділить з ним перше-друге місця. ВЯк безперечного лідера тут виступає ФРН, потім слідують Франція,Великобританія, Італія, Іспанія, спеціалізуються насамперед на масовихвидах машинобудування, включаючи верстатобудування, автомобілебу...
