обітними розуміють працездатної людини, що бажає працювати, але не має можливості отримати відповідні його здібностям роботу. Люди в основній своїй масі, при безробіттю позбавляються необхідних засобів до існування, звичного способу життя, можливості проявляти свої здібності у праці, переносять психологічний стрес, постійно відчувають душевний дискомфорт, справедливо відносячи себе до тих, в кому суспільство не потребує.
В Законі РФ В«Про зайнятість населення в РФВ» визначена політика держави в галузі зайнятості населення, права громадян у сфері зайнятості, а також питання регулювання, організації зайнятості та створення державної служби зайнятості населення [8] .
Закон визначає організаційні, правові та соціально-економічні гарантії реалізації прав людини на отримання роботи в умовах ринкової економіки, рівноправності форм власності. Він створює умови, що забезпечують зайнятість населення з урахуванням норм Конституції Росії і міжнародного права. В міжнародну організацію праці наша країна вступила в 1954р. МОП здійснює Всесвітню програму зайнятості, відповідно до якої надає країнам світу практичну допомогу у виборі політики, покликаної привести до створення більшого числа місць у промисловості, в сельхоз., на громадських роботах та в інших секторах, а також у виборі технологій і програм підготовки, які будуть повністю використовувати трудові ресурси з метою економічного і соціального прогресу. [9]
Глава I. Загальне поняття безробітного і визначення його правого статусу
В§ 1. Загальне поняття безробітний і його правовий стат ус
Правовий статус безробітного включає в себе: визначення поняття безробітного; його права та обов'язки; соціальні гарантії та компенсації при втраті роботи і в інших випадках.
Безробітними визнаються громадяни, які: а) є працездатними, б) не мають роботи і заробітку (при цьому не враховує
ться вихідна допомога та середній заробіток, виплачувані при вивільненні з підприємств, а також оплата за виконання громадських робіт за направленням служби зайнятості); в) зареєстровані в службі зайнятості; г) готові приступити до роботи. [10]
Рішення про визнання громадянина безробітним приймається службою зайнятості за місцем його проживання не пізніше 11 днів з моменту звернення і пред'явлення необхідних документів (паспорта, трудової книжки, свідоцтва про професійну кваліфікації, оправки про середній заробіток за останні два місяці, за останнім місцем роботи та ін.) Лише з дня пред'явлення необхідних документів громадянин визнається безробітним. [11]
Безробітними не можуть бути визнані громадяни:
Не досягли 16-річного віку, а також громадяни, яким призначена пенсія (Крім пенсіонерів по інвалідності III групи, оскільки у них, хоча і не в повною мірою, зберігається працездатність);
відмовилися протягом 10 днів з дня звернення до служби зайнятості від двох варіантів підходящої роботи (або від проходження професійної підготовки - для вперше шукають роботу). Громадянину не може бути запропонована одна й та ж робота (одне і теж місце навчання) двічі.
Однак така відмова не позбавляє громадянина права на повторне звернення до служби зайнятості, але не раніше ніж через два тижні. У цьому випадку він може бути визнаний безробітним зі всіма витікаючими звідси наслідками. З відмовами від підходящої роботи пов'язано і збереження статусу безробітного. Якщо безробітний відмовився від двох пропозицій підходящої роботи, виплата допомоги по безробіттю може бути відкладена на термін до 3 місяців. Враховуючи можливість конфліктів по цього приводу, законодавство розкриває поняття як підходящою, так і невідповідною роботи [12] .
Головний ознака підходящої роботи - її відповідність професійної придатності працівника, при цьому враховуються рівень професійної підготовки, колишня робота, стан здоров'я, транспортна доступність робочого місця. Максимальна віддаленість підходящої роботи від місця проживання безробітного визначається місцевою Радою народних депутатів з урахуванням розвитку мережі транспорту в даній місцевості (в Санкт-Петербурзі - півтори години, витрачається на переїзд до місця роботи). [13]
Вимоги підходящої роботи не можуть бути єдиними для всіх категорій громадян. Так, для громадян, які вперше шукають роботу, не мають професії (спеціальності), а також для осіб, які відмовилися підвищити (відновити) кваліфікацію чи одержати суміжну професію після тривалого (трирічного) перерви в роботі або після закінчення початкового (12-місячного) періоду безробіття, ці вимоги знижуються. Для них підходящою вважається оплачувана робота, включаючи роботу тимчасового характеру, що відповідає вимогам законодавства про працю, незалежно від того, вимагає або не вимагає вона попередньої підготовки. За змістом Закону, пропонована робота визнається підходящою, якщо безробітний громадянин з урахуванням його віку, стану здоров'я та інших особливостей здатний її виконати, і тому він не повинен відмовлятися від пропозиції. При виникненні спору питання може бути вирішене як у вищому органі служби зайнятості, так і в судовому порядку. [14]
Підходящої не може вважатися робота, якщо: вона пов'язана із зміною місця проживання без згоди громадянина; умови праці не відповідають правилам і нормам з охорони праці; пропонований заробіток нижче середньомісячного заробітку громадянина за 2 останніх місяці, за останнім місцем роботи, за винятком деяких випадків.
Право громадян на працевлаштування, тобто право на вибір місця роботи, може бути реалізовано як шляхом прямого звернення до роботодавців, так і через безкоштовне посередництво служби зайнятості. У першому випадку воно здійснюється шляхом укладення трудового договору між роботодавцем і громадянином, влаштовуються на роботу. Однак враховуючи двосторонній характер договору і проголошену свободу підприємницької діяльності, слід визнати, що реалізація цього права залежить від розсуду роботодавця.
Під другому випадку звернення громадянина до служби зайнятості породжує обов'язок відповідних державних органів зареєструвати громадянина як безробітного і надати йому посередницькі послуги при знайти підхожу роботи. Саме в цьому другому сенсі право на працевлаштування набуває характер суб'єктивного права, що становить правовий статус безробітного. Реєстрація безробітних здійснюється в органах служби зайнятості за місцем постійного проживання при пред'явленні паспорта і трудової книжки. [15]
Поряд з цим правом громадяни, зареєстровані як осіб, які шукають роботу, мають право на безкоштовну консультацію з профорієнтації, на професійну підготовку і перепідготовку, а також на одержання відповідної інформації з метою вибору виду зайнятості, місця роботи та режиму праці.
Було б доцільно з позиції забезпечення ефективної зайнятості ставити на облік у службі зайнятості і тих працездатних громадян, які мають роботу, але не задоволені характером або умовами праці і мають намір змінити місце роботи. Це додало б організований характер стихійного руху робочої сили, полегшило пошуки нової роботи і сприяло в кінцевому рахунку працевлаштування потенційних безробітних.
Вперше в нашому законодавстві легалізується право громадян на професійну діяльність у період їх перебування за кордоном, а також право на самостійний пошук роботи та працевлаштування за кордоном. Для цього полягають міждержавні угоди, що передбачають чисельність міграційних потоків, їх кваліфікаційний склад, терміни і умови найму. Якщо врахувати можливість вільного виїзду наших громадян і сприятливі умови найму та оплати праці за кордоном, можна передбачити, яке значення матиме зарубіжна міграція в нашій країні. [16]
Що стосується обов'язків безробітного, то вони зводяться в основному до регулярної перереєстрації в органах служби зайнятості (не рідше двох разів на місяць) і неприпустимість відмов від пропозицій підходящої роботи. Тому і виплата допомоги по безробіттю ставить...
